11 грудня 2016, неділя

Савченко проти Захарченка. Чому діалогу не буде

коментувати
В черговий раз було підтверджено, тепер і з участю Надії Савченко, що немає ніяких «ЛНР» та «ДНР». І немає ніякої громадянської війни

Коли вранці 7 червня Надія Савченко зателефонувала Матвію Ганапольському у прямий ефір на радіо «Ера-ФМ» і запропонувала свою майже народну дипломатію в спілкуванні з «ЛДНР», я напружився. В обхід статусів, в обхід мінських угод — просто подивитися в очі один одному, і все вийде. І ніякої війни.

Напружився і зосередився, тому що, насправді, це була дуже ризикова заява. Вона давала (принаймні, в публічному та інформаційному просторі) «керівникам ЛДНР» величезні можливості — можливості переграти українську державу. Якщо не українську державу, то, принаймні, український політикум».

І зробити це було досить просто: Захарченко або Плотницький повинні були сказати Надії «так». Мовляв, переговори, кажеш? В очі один одному? А давай!

І склалася б абсолютно унікальна, непередбачувана ситуація — гра з цілою колодою джокерів, в якій морально-символічну перемогу здобув би найрозумніший, просунутий і політично хитрий.

До речі, в той же самий ранок 7 червня на сайті президента України була зареєстрована петиція зі збору підписів з ідеєю призначити Савченко послом України в РФ, адже вже більше двох років ця посада залишається вакантною.

Заява Савченко давала «керівникам ЛДНР» можливість переграти українську державу

Але в тому-то і справа, що «ЛДНР» — це ніякі не соціальні інноватори, здатні до оригінальних несиметричних рішень, а похмурі й сумні упирі, які транслюють чужі вигадки. Ситуацію ще якось намагався врятувати Пушилін: мовляв, ми готові з нею спілкуватися, якщо вона здобуде в Києві відповідні повноваження. Але крапки розставив сам Олександр Захарченко: «Я не хочу вести з нею діалог. Це звичайна військовополонена. Якщо Савченко приїде на лінію фронту, ми її прихлопнемо».

Загалом, в черговий раз було підтверджено, тепер і з участю Савченко, що немає ніяких «ЛНР» і «ДНР». І немає ніякої громадянської війни. А є лише старовинний італійський замок, побудований в стилі міланського і флорентійського Ренесансу, в центрі величезного мегаполісу з угрофінською назвою та існуючий за законами ординської деспотії. І діалог з цим замком можливий виключно з позицій сили. Ні сльозам, ні очам в цьому замку чомусь не вірять.

P. S. Ну, а по Першому російському телеканалу весь вечір 8 червня в новинах і в програмі "Час" крутили чудовий сюжет. Виявляється, завдяки Захарченку і "керівництву ДНР" вдалося запобігти... замах на Надію Савченко з боку українських спецслужб і "силовиків". Ще раз: замах на Савченко. З боку українських спецслужб. Адже вона всім у Києві поперек горла (це, до речі, не найбільше перебільшення), тому її хотіли вбити на лінії розмежування з "ДНР" і все звалити на "ополченців". Ну і доїхала вона не далі Ізюму Харківської області. А резюме таке: ну, українські спецслужби зараз не вбили - пізніше вб'ють. І це при тому, що відео із Захарченком, які обіцяють "прихлопнути" "звичайну військовополонену", весь вечір в інтернеті. Перед ним - купа мікрофонів (телеканалів "Росія", "НТВ", ЛайфНьюс"; правда, мікрофона Першого каналу немає). Така ось телевізійна доброта.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.