4 грудня 2016, неділя

Порошенко та монолог кандидата в посли РФ

коментувати
Ситуація з російським послом ще раз підкреслила, що реально між Росією і Україною — війна, а формально — стіна ненависті та нерозуміння

Деякі мої знайомі, що лояльно відносяться до Путіна та путінізму (не хочу в спекотний літній день згадувати про теплий зимовий одяг), журилися — мовляв, навіщо ж це російський президент і головнокомандувач Зурабова, «політичного голуба», відкликав з Києва? Навіщо Кремль хоче призначити послом РФ в Україні Михайла Бабича, який, судячи з усього, не тільки персонаж з ФСБ РФ, але ще й, будучи членом Радбезу РФ, причетний до «повернення» Криму? Що, у Путіна цього не розуміють, чи що?

Насправді, у Путіна багато чого не розуміють. Один з головних концептуальних прорахунків — безмежна віра в фантазії та розумові заключення президентського кума. Однак з приводу сюжету з послами — розуміють непогано. І справа не в потрійному окладі, який сплачується останні роки російському послу. І не в тому, що Зурабов вже давно розібрався в українських реаліях, а тому, наскільки можна зрозуміти, не підтримував ні гібридну війну, ні відкрите вторгнення.

Просто хочеться покомизитися.

Так і міжнародним спостерігачам Кремль тепер скаже — мовляв, ми за мир і дружбу з Україною, навіть посла свого туди відрядили, а це все вони, кляті фашисти, порушники Мінських угод.

Але ця ситуація з російським послом ще раз підкреслила, що реально між Росією і Україною — війна, а формально — стіна ненависті, нерозуміння і найжорстокіше бажання нейтралізувати один одного раз і назавжди. Або, інакше кажучи, «гібридна війна».

Тепер навіть сама ідея послати в Україну посла — вже нереалістична. Чому?

Міжнародним спостерігачам Кремль тепер скаже — мовляв, ми за мир і дружбу з Україною, навіть посла свого туди відрядили

Та тому, що монолог кандидата в посли РФ у Києві на закритій зустрічі з Порошенком виглядав би приблизно так.

«Дорогий Петре Олексійовичу! От ви там висловлювали якесь нез'ясовне невдоволення з приводу Криму, так я вам повинен повідомити: Крим і Севастополь — це навіки вічні територія Російської Федерації. І ми з вами не збираємося обговорювати наші внутрішні російські проблеми, в т. ч. приєднання цих споконвічно російських регіонів, які повернулися в рідну гавань, до Південного Федерального округу.

Так, до недавнього часу я був представником президента в Приволзькому федеральному окрузі. Ну а зараз — рокування, так би мовити, відбулося: Міняйла з нашого Севастополя призначили в Сибірський округ. Ну а мене з Приволзького — до вас, у Малоросійський федеральний округ. Ой, хотів сказати, послом в Київ. Ну, думаю, ми один одного зрозуміли.

Так що побажайте мені удачі на новому посту. Моє керівництво поставило переді мною тут у вашому Києві дуже складну задачу. По-перше, доведеться скоріше ваші внутрішні проблеми взяти під наш контроль. Ви ж нічого не маєте проти Мінських угод? З Конституцією будете метушитись? Ну дуже просили, щоб до нашого Дня національної єдності на початку листопада ви там у себе в вашому цирку все поприймали.

По-друге, відновити мережу, ой, хотів сказати, велику компанію наших київських друзів — ну ви в курсі всіх цих гідних людинок.

По-третє, доведеться спробувати змінити ваше упереджене ставлення до Росії, до нашого національного лідера, до майбутнього Криму — ми там міст вже щосили будуємо. Грошей, правда, малувато, але ви ж нам кредит Януковича повернете — ось ми і добудуємо.

По-четверте, Олексійович, ти ж сам все розумієш — наших хлопців треба буде звільнити, вибачитися, все таке. Ні-ні, не тих — не військових. Ці всі ваші Александрови, Єрофеєви — вони нам до лампочки! Цих, з Луганська, серйозних хлопців. І скажи там цьому Луценку — якщо когось захоче заарештувати з наших, ну, в сенсі, з ваших, які за нас, то треба буде у мене в офісі візу проставляти. Ні-ні, нічого стрьомного.

По-п'яте, я до вас їду захистити Київський екзархат, ой, ну в сенсі, канонічну православну церкву. Ми тут нещодавно провели хресний хід — непогано, правда? Не знаю, як ви, але ми на моїй старій роботі з хлопцями давилися зі сміху, коли по телевізору дивилися.

Ну і взагалі — прізвище у мене українське, ви ж бачите. І тато (мама, дружина, сестра, бабуся, дідусь, сестра, сусідка, прибиральниця на останній роботі) у мене був українцем (українкою), так що ми — свої люди! Та й взагалі — ми один народ, а у вас, українців, пісні хороші! Ну і сало чудове — запашне, товсте. У нас теж гарне, з м'ясними прошарками, але ваше — поза конкуренцією. Ну а про горілку я взагалі мовчу. Так що, шановний Петро Олексійович, підписуйте швидше агреман. Ну а я вам натомість — запрошення пришлю на прийом на честь призначення мене послом. І ще на концерт — Кобзон буде — він же ваш, Валерія, Газманов, Ані ця ваша Лорак, Коля Басков, Філіп, Таєчка Повалій. Загалом, все як за дідуся — ну, за Віктора Степановича. Так що свої люди — поквитаємось. Ах, ну що ти будеш робити! Про головне забув зовсім. Бендеровський проспект треба б взад в Московський перейменувати, так скоріше, скоріше — добре б як раз в день вручення вірчої грамоти. Або як там це у дипломатів називається».

Особливість ситуації в тому, що такі слова Порошенку довелося б почути не тільки від кадрового фсбшника або дипломата з 30-річним стажем, але навіть і від Сахарова, улюбленого путінського махатми Ганді або «непротивленця» Льва Толстого — якщо б вони, звичайно, погодилися стати послами в Києві. Тут сам контекст генерує текст. І, схоже, так тепер буде завжди.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.