15 грудня 2017, п'ятниця

Хто і навіщо підірвав пітерське метро?

коментувати
У російському інформаційному просторі — як офіційно-телевізійному, так і в неофіційно-інтернетівському — фігурують п'ять версій теракту в метро Санкт-Петербурга

1. Сирійсько-іділівська. Участь Росії у війні в Сирії не могла пройти безслідно: від ісламістів прилетіла «отвєтка». Рано чи пізно, але це мало статися. «За сльози наших матерів, за Алеппо і Латакію (або так: за наш ісламський Халіфат) — вогонь, вогонь!» Світовий тероризм дотягнувся своїми щупальцями з околиць Пальміри не тільки до Москви, але й до раніше спокійної «Північної Пальміри».

Однак тепер теракт ув метро однозначно не прочитується тільки як помста ІДІЛ. Хоча, звісно, не можна виключати терористичної самодіяльності близькосхідних ісламістів-одинаків або ісламістів з СНД та РФ. Виконавцем-смертником вже названий 22-річний уродженець Киргизстану.

2. Українсько-бандерівська. Росія і Україна ведуть неоголошену «гібридну» війну. І по мірі переходу конфлікту на Донбасі у повільну форму, «гібридна» війна дає про себе знати на мирній території — спочатку в Києві (вбивство Вороненкова), потім у Луцьку (обстріл з гранатомета польського генконсульства). Але не може ж бути тільки гра в одні ворота? Ось «карателі» «київської хунти» і відповіли — там, де не чекали. І, дивись, на місці теракту не сьогодні-завтра знайдуть візитку Яроша або посвідчення учасника АТО.

Або так: «кривава хунта» знахабніла — далі нікуди. Мало їй, яка розв'язала громадянську війну, бомбити і розпинати мирних жителів Донбасу, — вона тепер і Путіну «сюрприз» надіслала.

Однак теракт і його наслідки не вирішують жодного з актуальних для нинішньої України і української влади завдань. Більш того, гіпотетично теракт міг спровокувати посилення російської активності на українському напрямку, а то й послужити приводом до відкритого вторгнення або до Другої Української війни — як вибухи 1999 року послужили приводом до Другої Чеченської. Не кажучи вже про те, що теракти в метро та інших громадських місцях — це неукраїнський почерк.

3. Кремлівсько-путінська. «Ех, огірочки-помідорчики, Сталін Кірова убив у коридорчику!» Вбивство Кірова в 1934 році стало сигналом і приводом для Великого Терору-1937. Вибух будинків у Москві восени 1999 року став приводом для Другої Чеченської війни і фоном, на якому Путін з провінційного чиновника з 2% рейтингу перетворився на месію і спасителя нації. Тому теракт в пітерському метро організував саме «колективний Путін» — щоб розправитися з опозицією — «шкільнотою», «навальнятами», а заразом і з далекобійниками — суворими мужиками, далекими від ідеалістичних фантазій столичної молоді. У «колективного Путіна» перед очима київський Майдан, тому вони готові на все, лише б не випустити владу з рук. Ну а «внутрішній терор» — давно випробувана кремлівська технологія управління.

Однак за умов «посткримського авторитарного консенсусу» рейтинг Путіна і без того максимальний і зашкалює. Необхідність ще сильніше згуртувати націю навколо вождя (влади) за рік до виборів надлишкова — сам Путін не став виступати з меседжем радикальної мобілізації «мочити в сортирах»-2. Потенційна загроза, що виходить від опозиції, занадто потенційна і не надто загрозлива — «навальнята» ще не встигли навалитися на владу. Тоді як, об'єктивно кажучи, сам теракт грає проти іміджу влади як «гаранта стабільності» і «надійної кам'яної стіни».

4. Опозиційно-навальна. Фільм «про Дімона», незважаючи майже на 20 млн. переглядів (хоча більшість глядачів, як нас переконують, було з України), а також наступні акції опозиції 26 березня та 2 квітня, не мали суттєвого впливу на російське суспільство. Рейтинг довіри до Путіна і влади в цілому — максимальні і не падають, як би не старались вороги, зрадники-ліберасти і держдепи разом узяті. А якщо і падають, то некритично для Кремля. Ось опозиція і зневірилася піти на крайні заходи, намагаючись дестабілізувати ситуацію в країні і залучити в свої злочинно-майданні плани не тільки хіпстерів, студентів, слухачів «Ехо Москви», але і «школоту».

Однак очевидно, що однією з відповідей влади на теракт стане посилення надзвичайних заходів, обмеження громадянських свобод і репресії (символічні або жорсткі) проти лідерів і фронтменів «несистемної опозиції». Опозиціонерам цей теракт ну ніяк не вигідний.

5. Кремлівсько-баштова. Як відомо, у Кремля багато веж, а у владі, незважаючи на її удавану бетонну монолітність, багато груп інтересів і угруповань. У Росії немає (як варіант: не було до 26 березня) публічної політики, але бійки «бульдогів під килимом» завжди настільки жорсткі, що переможених нерідко виносять вперед ногами — разом з килимом. Між «вежами» йде не просто діалог або полеміка, а жорстока апаратна боротьба — за останній (?) президентський термін Путіна. Одна з тем боротьби — в якому форматі пройдуть вибори: в інерційному (без Навального і з низькою легітимністю перемоги) або в мобілізаційному (з участю Навального, з високою легітимністю перемоги Путіна, але з високими ризиками і загальної непередбачуваністю ситуації)? Теракт у метро — це удар перше з другим (або друге за першим?), але в будь-якому разі — це спроба взяти Путіна в заручники своїх планів, проектів і своїх довгострокових інтересів. При тому, що сам Путін у цих сценаріях — не гравець, а фігура і приз одночасно.

Однако пока не видно, чтобы кто-нибудь из кремлевских «башен» стал бы выгодоприобретателем от теракта и его последствий. Не заметно, что у кого-то из групп влияния есть заранее подготовленный план или стратегия действий. Ну и нет уверенности, что кто-нибудь из них еще умеет играть в многоходовые комбинации.

6. Всі інші (американсько-держдепівська, західно-спецслужбістськая, білорусько-лукашенківська, польсько-засмоленська, кавказько-терористична, побутова, марсіанська).

Хай там як, головним наслідком теракту може стати політика «закручування гайок» — обмеження громадянських свобод, розправа і без того з кволою опозицією, посилення міжнародної ізоляції країни, «полювання на політичних відьом», ідеологічна і політична мобілізація, обмеження в інтернеті, повернення смертної кари за тероризм.

А може й не стати. Принаймні, на другий день після вибуху в метро влада загалом не виглядає вигодонабувачем у цьому кривавому кошмарі. А «закручування гайок» легітимним чином можна провести тільки на емоційній хвилі жаху від наслідків теракту. Тут кожна година важлива! Відразу після вибуху, поки його жертви не поховані, дуже багато, особливо обивателі, готові на посилення «порядку» і посилення влади. Але вже через кілька днів громадський емоційний фон пом'якшується, і переконати в необхідності арештів «навальнят» або в «превентивному патріотичному вихованні» «школоти» набагато складніше. Якщо, звісно, хтось ще збирається когось у чомусь переконувати.

Як видається, найбільш вірогідним виглядає один з інваріантів версії № 1. При цьому не виключається сюжет, пов'язаний з версією № 5.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.