4 грудня 2016, неділя

Про дітей війни та дизайн міського середовища Києва

коментувати
Чи мають право ті деякі кияни, хто пам'ятає ту окупацію, і їх діти, які пам'ятають руїни Києва, вибирати, яким, з точки зору естетики, бути місту сьогодні та завтра

6 листопада 1943 року – дата, намертво закарбована в родову пам'ять київських сімей. 72 роки тому з Києва погнали тих, хто влаштував тут Бабин Яр, і знищив безліч киян. Армією, яка гнала, керували ті, хто приніс Києву співставлену кількість бід. Така історична доля Міста, а історія, як відомо, не має умовного способу.

Але зараз не про це. А про те, чи мають право ті деякі кияни, хто пам'ятає ту окупацію, і їх діти, які пам'ятають руїни Києва, вибирати, яким, з точки зору естетики, бути місту сьогодні і завтра.

У якомусь сенсі, питання риторичне, адже у нас загальне виборче право. І у нас територіальні громади, децентралізація, «зелене світло» громадянському суспільству. А в якомусь іронічне: після того, що зробили з містом при «совєтах» і після них, зберігати залишилося мало що. Тим не менш, потрібно охороняти. Насамперед, міський ландшафт історичного центру як самостійну цінність.

І тому що в нинішній цікавий час відкрилося вікно можливостей, насамперед, для тих, кому не дають спокою лаври Остапа Бандера, але кому бракує розуму і ділової кмітливості, щоб розважатися так само елегантно, як цей літературний герой.

Наочний приклад – історія з муралами сумнівної художньої цінності, про яку я писала недавно, і які при загальному потуранні ростуть як гриби.

Акції а-ля «сховай бабусин паспорт» і плачі на тему «Ой, знову пенсіонери визначили результат місцевих виборів» - популістське базікання

Куратор дивних малюнків на стінах київських будинків (самозваний, але начебто як схвалений малообізнаний в історії/культури/архітектури Києва нинішнім мером) нещодавно в прямому радіоефірі сказав, що враховувати думку всіх киян при виборі сюжетів не потрібно. Бо нібито значення має лише думка молоді, і якихось «раціонально мислячих» людей, що бували в інших країнах.

Дивно спостерігати такий печерний підхід, тим більше в такій тонкій сфері, як стріт-арт. Одна справа стихійні нічні витівки, інша – ті, які відбуваються з благословення місцевої влади.

По-перше, з точки зору основоположних принципів демократії, спроба позбавити киян старшого віку нехай і ілюзорного, але права впливати на розвиток міста, - це така дискримінація, від якої у будь-якого громадянина країн ЄС з'явиться негайне бажання ніколи не мати нічого спільного з Україною. І всі вчорашні страждання з антидискримінаційної поправки до трудового законодавства – дитячий лепіт на галявині.

По-друге, з точки зору сучасної урбаністичної науки, місто має розвиватися в інтересах усіх поколінь. І якщо комусь хочеться пропагувати свою естетичну концепцію, то робитися це повинно не шляхом кулуарних домовленостей з чиновниками, а шляхом широкого експертного та громадського обговорення. На яких ініціатори будь-яких програм, серйозним чином впливаючих на дизайн міського середовища, повинні довести територіальній громаді їх доцільність.

Намагатися йти іншим шляхом – інфантилізм, правовий нігілізм та зневага до співгромадян. «Діти війни», яким зараз +- 70 років, між іншим, дисидентствували в 60-ті і 70-ті, називали вулиці Києва не радянськими політичними назвами, а споконвічними автентичними. У 80-ті намагалися перебудувати країну і багато голосували за незалежність, в 90-ті, будучи бадьорими 40-літніми «делаварами», туристами або «човниками», піднімали «залізну завісу». А за рівнем ерудиції (який вимірюється, між іншим, не ступенем просунення у використанні гаджетів) дадуть фору і Y-ам і Z-ам.

Тому акції а-ля «сховай бабусин паспорт» і плачі на тему «Ой, знову пенсіонери визначили результат місцевих виборів» - популістське базікання. Інфантилу лінь відірвати філейну частину від дивана, він по-аутистськи боїться дискусій, в публічній полеміці намагається брати на горло і намагатися піти від предмету обговорення. Не по-європейськи, однак. Хочеш жити в цивілізованій країні, йди цивілізованим шляхом, з повагою до закону та традицій. Вважаєш, що можеш внести гідний внесок у вигляд міста, надай розробки на суд громадськості, отримай вердикт, і йди в зазначеному напрямку.

Зрозуміло, що до другого туру виборів міській владі не до міста. Але ось після нього дуже хочеться вірити, що епосі неосвіченого волюнтаризму в сфері дизайну міського простору буде покладено край. Необхідний мораторій на створення будь-яких об'єктів, істотно впливаючих на нього, до того часу, як будуть прийняті концептуальні документи, які здатні захистити Київ від вандалізму, дурості та нахрапу шукачів почестей. І експертну раду, яка буде відокремлювати «мурали» від «мури», діючи в інтересах киян всіх поколінь.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.