9 грудня 2016, п'ятниця

Новосирія замість Новоросії

коментувати
Путін дійсно боїться повторити долю повалених президентів

Путін дійсно боїться повторити долю повалених президентів

Намагаючись врятувати себе, Путін затіяв ще одну війну

28 вересня Володимир Путін виступить на Генеральній асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Четвертий раз за час свого президентства, але вперше за останні десять років. Цей виступ може виявитися і його останньою промовою з трибуни ООН. Бо ще ніколи з моменту розпаду СРСР політичні позиції президента РФ у світі не були такі слабкі. Що б там не говорили друзі та недруги російського лідера, які вважають його тонким майстром геополітичних ігор, поки він переважно переграє сам себе. І послаблює Росію, чия частка в світовій економіці вже впала нижче 3% і продовжить скорочуватися. Країни з таким економічним потенціалом навіть при наявності ядерної зброї не можуть грати роль жандармів світу, про що мріє частина російської еліти.

Проблема в тому, що Радянський Союз після Другої світової війни вів численні війни далеко за своїми географічними кордонами, щоб підтвердити статус провідної світової держави. Це були наступальні у всіх розуміннях військові або військово-політичні операції. Росія в Україні, а тепер і Сирії веде суто оборонну війну. Її мета одна: зробити так, щоб нинішній російський режим міг залишитися при владі якомога довше. При цьому гра в імперію замінює режиму Путіна програну національну економіку. Коли країна бореться "проти світового панування Америки", народ не повинен нарікати з приводу якогось заморожування пенсійних накопичень, падіння доходів громадян або позбавлення робочих місць. Президент "рятує світ", йому не до народу.

Перекиданням російських військових і зброї в Сирію Путін не бореться з Ісламською державою: поки ніхто й ніде не зафіксував жодного випадку боїв російських солдатів з бойовиками ІД. І навіть не рятує свого передостаннього політичного союзника у світі Башара Асада. Треба буде — здасть. Путін рятує себе.

Гра в імперію замінює режиму Путіна програну національну економіку

За півтора року Росія примудрилася вибути з великої вісімки. Перестала бути ключовим гравцем у великій двадцятці. Зменшила на чверть товарообіг зі своїм головним зовнішньоторговельним партнером Китаєм. Вдвічі обвалила рубль по відношенню до долара. Позбавила найбільші держкомпанії й банки доступу до міжнародних ринків капіталу, де вони звикли кредитуватися. Росія опинилася в політичній та частково в економічній ізоляції. При таких розкладах навіть різкий стрибок вгору світових цін на нафту не допоможе їй вийти з кризи. Тому що ця криза — не економічна, а політична. Прямий наслідок спроб Росії підмінити внутрішній розвиток безконтрольною зовнішньою військово-політичної експансією.

Закликати з трибуни Генасамблеї ООН до створення міжнародної коаліції проти ІД — можливо, останній шанс Путіна повернути Росію при своєму правлінні у світову політику. Але навіть якщо такий заклик прозвучить і буде підтриманий, Росія не зможе стати ключовим гравцем у сирійській війні. І координувати свої дії їй доведеться не тільки з формально дружнім Іраном, але насамперед з ненависною Америкою. Будь-які самостійні воєнні дії Росії в Сирії обернуться новими санкціями, притому що російська економіка все більш очевидно ламається під гнітом вже застосованих.

Активізацією в Сирії Путін сподівається повністю змістити увагу світової спільноти якщо не з усієї української кампанії Росії, то хоча би з проблеми Криму. Розмови про те, що таким чином у Кремлі сподіваються "обміняти Донбас на Сирію" або домогтися часткового скасування санкцій, навряд чи мають під собою грунт. Зрозуміло, що поки не зникнуть самі поняття ДНР і ЛНР, поки вся повнота контролю над українською частиною кордону з Росією і всією територією Луганської та Донецької областей не перейде до Києва, ніхто не повірить, що Москва "пішла з Донбасу". А ось постати перед росіянами за допомогою внутрішньої пропаганди рятівником від ІД і "приєднувачем Криму" Путін ще може.

На тлі грандіозного економічного провалу, наслідки якого неможливо ліквідувати швидко і вихід з якого можливий тільки після повноцінного повернення Росії в світову економіку, владі залишається підтримувати рейтинг тільки шовіністичним чадом і показовими репресіями проти еліт на зразок раптового арешту "банди губернатора Комі В'ячеслава Гайзера". Лояльність еліт у Росії тепер будуть купувати не шубосховищами і держкомпаніями, а страхом і репресіями. Більше нічим.

І ще: Путін дійсно боїться повторити долю повалених президентів. Цей страх поряд з щирим бажанням увійти в історію як видатний правитель, і крайньою вразливістю — реальні спонукальні мотиви дій господаря Кремля. Це і є його істинні тактика і стратегія.

Колонку опубліковано в журналі "Новий Час" за 25 вересня

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Семен Новопрудський   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.