20 вересня 2017, середа

Чи буде російський Майдан

коментувати
У рік сторіччя двох російських революцій маршами проти корупції і особисто прем'єра Дмитра Медведєва — "Димонстрациями" — в десятки міст Росії повернулася політика. Чи надовго?

Люди вийшли на вулиці, незважаючи на те, що телевізор три роки день у день переконує росіян, що проблеми є в Україні, Сирії, США, "загниваючій" Європі — де завгодно, тільки не в самій РФ. Ніколи ще не вдавалося провести протестні акції майже у сотні міст одночасно по всій країні — від Москви до Владивостока. Ніхто не очікував, що у них сумарно візьмуть участь десятки тисяч людей. А кількість затриманих в Москві, схоже, побила рекорди наймасовіших "болотних" мітингів п'ятирічної давності.

Але чи означає це, що в Росії назріває щось на зразок революції?

Деякі риси революційної ситуації в РФ дійсно є. Тільки головний революціонер — не Навальний, а Путін. Саме він, починаючи з кримської авантюри в березні 2014 року, послідовно руйнує основи власного режиму. До цього моменту головним словом влади була стабільність: народ живе спокійно, не цікавиться політикою, а ми крадемо, як можемо, і трошки з ним ділимося.

Після початку війни з Україною (до речі, санкції Заходу проти Росії виявилися для Кремля не меншою несподіванкою, ніж для решти світу анексія Криму) російська влада більше не заїкається про стабільність. Єдиним способом управління державою стала "війна" — холодна, гаряча, гібридна. Будь-яка. Держава більше не обіцяє людям зробити їхнє життя кращим. Вона говорить, що захищає народ від уявних ворогів, яких призначає сама. У "рятівника" про курс рубля і зубожіння не запитують.

Нинішня російська влада до кінця свого історичного часу приречена займатися самозбереженням, а не країною

В результаті з корпоративістської держави "друзів Путіна" Росія за останні три роки перетворилася на повноцінну персоналістську мілітаризовану диктатуру. Всі інститути держави підмінені однією людиною, яка прирівняна до самого факту існування країни. Нинішньому спікерові Держдуми РФ В'ячеславу Володіну належить найточніше визначення нового політичного режиму: "Є Путін - є Росія, немає Путіна - немає Росії". Таким чином природнє для будь-якої нормальної держави питання про змінюваність влади прирівняне до питання про загибель країни. Ти проти Путіна? Значить, бажаєш смерті Росії.

Марші Навального показали уразливість такої конструкції. З одного боку, в Росії нікуди не подівся протестний потенціал: люди не злякалися вийти на вулиці в тому числі там, де влада не погодила вуличні акції. До речі, в деяких місцях погодили: тобто або Кремль не наказав усім забороняти, або хтось посмів його не послухатися. З іншого боку, російській владі нічого не заважає вчинити з Навальним так, як вона вчинила з Борисом Нємцовим. А ніякої виразної загальнонаціональної теми протесту, якою в Україні був протест проти раптової відмови від асоціації з ЄС, в Росії поки немає. При цьому нинішній політичний розклад у країні не залишає шансів на природну зміну влади і курсу за допомогою виборів.

Немає сенсу і апелювати до цієї влади. Нерозумно вимагати від Путіна відставки Медведєва — прем'єр все одно нічого в країні не вирішує, і він точно не єдиний корупціонер. Нерозумно вимагати від Путіна реальної боротьби з корупцією. Тому що корупція давно стала форматом відносин держави і суспільства на всіх рівнях. Розмір побутових хабарів в країні — за вступ до ВНЗ, відкосити від армії, даішникам, лікарям — цілком можна порівняти з масштабами хабарів чиновникам або силовикам за бізнес. У цьому сенсі корумпована вся країна, а не тільки влада. І змінити цю ситуацію, людина, яка керує країною 17 років, вже не може за визначенням. Лояльність еліт в таких системах купується або можливістю безконтрольно красти, або репресіями. Але репресії еліту кращою не роблять: вона від страху намагається накрасти ще більше і по можливості "відскочити".

Росія перебуває в економічному глухому куті, який намагається компенсувати продажем світу загрози свого військового потенціалу, втручання в справи інших держав і здатність "обрати будь-якого президента". Крім того, Росія в останні роки наочно показала, що не боїться порушувати міжнародні правила. При цьому в країні поки немає масового голоду і таких військових втрат, які супроводжували спочатку Лютневу, а потім і Жовтневу революції 1917 року.

Поки можна впевнено говорити про те, що нинішня російська влада до кінця свого історичного часу приречена займатися самозбереженням, а не країною. Але це не означає, що марші Навального наближають "російський Майдан".

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 31 березня 2017 року. Републікування повної версії тексту заборонене

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.