22 сiчня 2017, неділя

Павло Шеремет загинув за всіх нас

коментувати
Невідомо, скільки ще нас загине в цій шаленій розв'язаній Росією війні. Ніяких причин для його вбивства всередині України я не бачу

Ми з Павлом Шереметом були ледь знайомі, коли жили в Росії. Я був у нього на парі телеефірів. Пам'ятаю, запропонував йому писати колонки для моєї публіцистичної рубрики в МК. Він ввічливо відмовився, давши зрозуміти, що терпіти не може цензури. Хоча тоді її в МК і не було, я не зміг його переконати. Потім, уже в Києві, за келихом вина, Паша розповів, що і до мене ставився з недовірою, поки ми не познайомилися ближче. Він досить прямий був чоловік.

Паша був першим, кого я випадково зустрів, коли більше року тому переїхав в Україну. У перший або другий день. Я йшов вгору по лівій стороні вулиці Ярославів Вал, вже смеркало, як раптом мене охопив великий чоловік, який втік на зустріч, і гучним, ні на чий не схожим голосом, сказав: «-Муждабаєв! Ти тут! Ура!».

Або щось в цьому роді, точно не пам'ятаю. Виявляється, Паша здійснював пробіжку, і ось так наші шляхи в Києві відразу перетнулися. Паша мимоволі став для мене символом мого нового життя.

У той вечір він запропонував зустрітися завтра, разом з Севгіль Мусаєвою та Оленою Притулою, щоб записати велике інтерв'ю для УП. Ми зустрілися, був теплий вечір у кафе біля Майдану. Саме тоді я "видихнув", відчув себе у Києві вдома, серед друзів. Дякую тобі, Паша!

Він був найкращим з нас, найяскравішим з нас. Тому, думаю, його і вбили

Потім ми бачилися кілька разів, удвох і в різних компаніях, Паша був завжди веселий і широкий. Хто його знав, розуміють зміст останнього слова. Він був і фізично, і за характером великою людиною, я так його відчував. Одного разу Паша познайомив мене з донькою, якою дуже пишався. При зустрічі ми говорили про все, здебільшого, звісно, про політику, і я не пам'ятаю, щоб наші думки в чому не збігалися. Іноді він дзвонив мені з прямого ефіру, іноді я йому дзвонив в прямий ефір радіо "Вести". Як раз по дорозі туди його і підірвали.

Вбивцями Паші в моєму житті пробита величезна дірка. А для найближчих — це просто кінець всесвіту. Я хотів би їх всіх обійняти і сказати слова співчуття, яких не можу поки підібрати. Так все це важко, неможливо. Але розумом я розумію, що "неможливо" нам доведеться залишити в тому, довоєнному житті. В нинішньому житті можливо все, і смерть - в першу чергу.

Я, звичайно, не знаю, хто і за чиїм замовленням його вбив. Але відчуваю, що Паша сьогодні загинув за всіх нас. І невідомо, скільки ще нас загине в цій шаленій розв'язаній Росією війні. Небаченій досі, підлій, гібридній. Ніяких причин для його вбивства всередині України я не бачу. Жодної.

Вічна пам'ять Павлу Шеремету, дорогому моєму товаришеві, блискучому журналісту і людині. Він був найкращим з нас, найяскравішим з нас. Тому, думаю, його і вбили.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.