4 грудня 2016, неділя

Що нам робити з держпідприємствами

коментувати
Конкретики урядової програми ще немає, але основні пріоритети названі

Нині декларуються правильні речі, серед них – приватизація. Але її треба робити по-новому. Не з обережними зауваженнями про етапність і апетити олігархів, а з розумінням того, що це джерело економічної ентропії. Великий державний сектор поїдає потенційні економічні можливості й бюджетні ресурси. Кожен українець у 2014 році покрив збитки держпідприємств на 5 тис. гривень із власної кишені. Досить брехати людям, що вони стають багатшими від того, що держава приберегла у своїй власності 4,5 тис. підприємств. Навіть стратегічний актив ГТС не робить їх багатшими через велику корупцію чиновників, які нею керують.

Тотальна приватизація становить економічний інтерес країни. У версії грузинських реформаторів – «агресивна приватизація», в ході якої держава продавала і металургійні заводи, і аеропорти, і навіть соціальні об’єкти. Така стратегія швидкого розпродажу зламає систему, в якій ми продовжуємо біднішати. Вона працює дуже просто. Політичні повноваження дають можливість розподіляти державні активи і отримувати корупційні гроші за призначення у державний сектор без ризику притягнення до відповідальності. Це система авторства Кучми з монетизації політичного впливу. Прикладів безліч — від Криворіжсталі та Нікопольського заводу феросплавів за часів Ющенка та до Укрнафти і Одеського припортового після Майдану. Назви партій змінюються, але війни між ними мають незмінну причину – великі орденоносні радянські заводи. Це очевидний висновок двадцяти минулих років.

Претензії на цінні державні активи вбили не одну надію на нову владу з новими цінностями і вже зараз ми на межі такої нової серії розчарувань. Небезпечно, що навіть реальна війна не може змусити окремих політиків та їхнє оточення зупинитися – у воюючій країні дерибан називається мародерством.

Для західного бізнесу стало вже легенда, коли Джордж Сорос називає Нафтогаз «чорною дірою» корупції, це не просто метафора – це прямий сигнал всім інвесторам про те, що з українським державним сектором зв’язуватися не варто.

Лише два з 16 найбільших держпідприємств мають фінплан на поточний рік

І це дуже погано для нас. Адже передача активів великим західним корпораціям – один із коротких шляхів виходу із зачарованого кола «конкуренції» за держсектор між кількома потужними групами і супроводу з політичних криз.

Політика не має більше бути фабрикою олігархів. Цей пострадянський політичний спадок можна зруйнувати радикальним підходом, як це робили прогресивні уряди країн Східної та пізніше – Грузії. Не стільки заробляли на приватизації, скільки позбавлялися навантаження на бюджет і корупції, залучали іноземних інвесторів, разом з якими приводили здоровий стиль бізнесу, нові стандарти управління та нові технології. Грузинський уряд 2004 року продав 9-мільйонну державну резиденцію Шеварднадзе американській Basel Group за 15 мільйонів доларів. Може нам треба спробувати продати комусь Межігір’я і спрямувати гроші на дороги, армію та реформу енергетики, як це робили грузини, вдало продаючи зайві активи?

Трохи статистики: лише два з 16 найбільших держпідприємств мають фінплан на поточний рік. Лише двоє з цього списку перейшли на систему закупівель Prozorro. Монополіст Укрінтеренерго має виручку понад 8 млрд. грн, але в бюджет заплатила лише 146 млн. грн. Укрнафта має майже 10 млрд. грн. заборгованості перед бюджетом. Державна продовольчо-зернова корпорація маючи 15-річний гарантований контракт із Китаєм на продаж зернових і стабільну валютну виручку, умудрилася показати майже 3 млрд. грн збитку.

Велика розкіш для нашої бідної країни, а тим більше в кризу, покривати мільярди збитків державних підприємств. Кадрового рішення цієї проблеми немає. Відкрити 10-12 тис. вакансій з публічними конкурсами і залучити компетентних людей із приватного сектору, давши їм привабливі зарплати – нереалістичний хедантінговий мегапроект. Топ 50 великих державних компаній отримали шість нових керівників, шість конкурсів тривають. Кадрова революція скасовується.

На жаль, у Фонду державного майна такого розуміння ще немає. Цього року на продаж планується виставити 450 підприємств. Це 10 % від загальної кількості. Такими темпами про відчутне скорочення державного сектору можна буде сказати за 5-7 років. Скільки урядів зміниться за такий час? Скільки буде шансів загальмувати або відіграти назад? 2014 року прем’єр Яценюк анонсував наймасштабнішу приватизацію, пообіцявши віддати в приватні руки Укрспирт. За місяць до відставки він назвав 2016 «роком приватизації», згадавши Одеський припортовий та Центренерго. Цікаво, якою була б доля його уряду, якби ці слова підтвердилися діями.

Велика тема – стратегічні підприємства, які не підлягають приватизації. Це популярна тема для спекуляцій і популізму, на яку треба нарешті глянути з точки зору економічних знань. Чинним законом в цей список включені орієнтовно 1700 підприємств. Якби мали справді таку кількість стратегічних активів, це була б фантастично потужна інноваційна економіка. Але вона в нас інша. Тому що в списку реально 20-30 стратегічно важливих активів. Решту заховали туди від менш спритних конкурентів, коли ніяк не могли підкилимно поділити. Це тільки одна з версій, чому радгоспи, колгоспи, не військові заводи або інститути в різний час поповнювали той список до того рекорду, який є тепер. Просто факти: у законі про перелік підприємств, які не підлягають приватизації – Державне спеціалізоване видавництво дитячої літератури "Веселка", видавництва "Дніпро", "Здоров'я", Державне книжково-журнальне видавництво "Урожай". Спроби триматися за уламки радянської економіки вже обійшлися дорожче, ніж мільярдні збитки чи зруйновані політичні команди.

1% рентабельності – цієї однієї цифри достатньо, щоб зрозуміти все про ефективність державного управління. 16 найбільших державних підприємств при виручці 248  млрд. грн показали лише 2,4 млрд. грн прибутку в 2015 році. Це вже навіть не статистика. Це вирок.

Понад два десятиліття корупція державної економіки надійно закривала вхід для іноземного бізнесу, який вкладав тут не так багато, як потенційно міг би. Тепер це зробило нам погану політичну послугу, адже наявність великого економічного інтересу змусила би Захід менше сумніватися і більше робити для підтримки української армії у боротьбі з російським вторгненням. Якби у Слов’янську реалізувався проект Shell, ніхто б не називав диверсантів Стрєлкова повстанцями і не шукав правоти в обох сторонах цього конфлікту. Корумпована економіка ускладнила підтримку міжнародних гарантій національної безпеки. Тільки цього достатньо для того, щоб нарешті припинити відкладати зміну філософії приватизації. Це не продаж – це похід проти корупції.

Не треба творити новий клас красних директорів – треба творити клас ефективних інвесторів. Передумови для цього – прозорі рівні умови для бізнесу, людські податки та регуляторні норми. Саме так це працює в усьому світі.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.