28 лютого 2017, вівторок

Доки шукають заміну уряду. Що робити Верховній Раді

коментувати
Країна повинна позбутися радянського спадку в економіці

Останнім часом в українській політиці всі переймалися питанням “Хто?”, і ближчим часом пошук відповіді буде залишатися топ-темою політичних дискусій. Поки уряд залишився підвішеним максимум до осені, його варто розглядати вже не як чинний, а як перехідний. Це дуже погано, бо перспектива відкриття вакансії буде тиснути на всю політичну роботу і збурювати нездорову конкуренцію, переважно підкилимного типу.

Але що тепер робити півроку? Можна пережити коротку епоху застою. Поки старі політичні клани будуть знищувати одне одного, розподіляючи посади наперед заради реваншу. Завдання для реформаторів — не втягуватися у нездорові конфліктні теми у політиці і не дати повернутися у колгосп «Тихе життя»; гарантувати публічний політичний процес, насамперед при формуванні нового уряду, і форсувати реформи.

Не дати зупинитися реформам - найбільш важке технічно, але простіше з політичної точки зору завдання. Економічні завдання мають більше консолідуючого потенціалу, і не треба чекати, поки складеться пазл нового уряду. З тих реформ, які необхідно прийняти за ці півроку - приватизація, створення цивілізованого ринку землі та валютна лібералізація. Ці пріоритети – реальна декомунізація економіки. Поки уряд підвішений, парламент має працювати.

Мінімізувати державний сектор. Приватизація — тема не тільки економічна, але і політична. Зважаючи на те, що великі державні підприємства, стаючи предметом спору олігархів, спричинювали системні політичні кризи і навіть розколи команд. Так було з 2005 року, коли президента Ющенка та прем’єра Тимошенко розділив конфлікт довкола НЗФ. Зараз на тлі ціннісного переосмислення,  принесеного Революцією гідності, розгорівся брудний корпоративний конфлікт в Укртранснафті та Укрнафті, в який були втягнуті тоді губернатор Коломойським та президент Порошенко. Працює конвеєр викриттів від губернатора Саакашвілі: перші ж звинувачення пов’язали прем’єра  Яценюка з інтересами групи бізнесменів у контролі над стратегічним Одеський припортовим заводом. Демарш міністра економіки Абромавічуса стався через спроби втягнути його самого в корупційний доступ до держпідприємств для «потрібних людей». Безліч політичних скандалів викликані претензіями на державні активи. Ця боротьба за право грабувати державні підприємства триватиме.

Боротьба за право грабувати державні підприємства триватиме

Тому треба змінити філософію приватизації – її треба впроваджувати як антикорупційну, а не економічну політику. Вона має робитися в цілях знищення сектору тіньових заробітків та політичної корупції, а не примарної надії на доходність державної економіки. Приватизація – це не пошук грошей за рахунок продажів, це рішучий похід проти схем заробітків на держбюджеті. Без надії (на мільярди) – продавайте.

Треба позбавляти державу зайвих функцій. Фонд держмайна має бути націлений на ефективні продажі, а не займатися менеджментом уламків планової економіки (зараз – понад 3,5 тис держпідприємств). На такий великий держсектор треба знайти 10-20 тисяч топ-менеджерів і дати їм як запобіжник корупції ринковий рівень зарплат. Наразі для будь-якого державного органу це нереальна задача.

З іншого боку, пошук ефективного власника – це також не робота держави. Таку філософію приватизації мала Чехія, і її приватизаційна політика є стандартом реформ. Чеський уряд вважав, що треба підвищувати ефективність економіки країни в цілому, а не окремих підприємств. Ринок, а не держава розсудить,хто насправді є гарним власником – тому вони продавали радянські заводи, а не вішали їх на утримання громадян. Якщо ми боїмося, що доведеться продати олігархам, треба шукати прозорих іноземних інвесторів, і продавати їм за ринковою ціною. Велика розкіш для бідної країни - тягнути сотні начебто стратегічних компаній та майже 4 тис держпідприємств. Навіть якщо деякі з них прибуткові, це корупційний заробіток для небагатьох і бідність – для всіх громадян України. В Україні кожен працюючий щороку компенсує 5 тис гривень задекларованих збитків державних компаній. Необхідно визначити короткий список 20-30 стратегічно важливих, підприємств, прийняти відповідний закон, а решту віддати в приватні руки.

Ліквідувати колгоспи. В грудні мораторій на продаж земель подовжили ще на рік. Приймали з умовою, що потрібен час на нові прозорі правила. Бо питання землі чутливе і здатне спричинити соціальний вибух. Разом з тим, аграрна галузь потенційно може стати локомотивом відновлення всієї економіки і принести додаткові мільярди валютної виручки від експорту. Тому питання землі варто вирішити якомога швидше. Завдання парламенту на цей рік – почати приймати закони, які не просто створять ринок, а здолають уже сформовані перекоси того ринку, який де-факто склався. У парламенту є тільки два шляхи – запровадити повноцінне право власності з правом продажу чи створити ринок прав на оренду землі. Подальшого руху в режимі мораторію не існує.

Лякати обезземеленням – примітивний популістський прийом, який працював багато років. Подовження мораторію робили всі парламенти. Спочатку -  через небажання брати відповідальність, далі  – через страх кинути виклик великим землевласникам. За вітриною мораторію, який дозволив популістам зберегти чисті руки, виросли потужні агрохолдинги, які управляють сотнями тисяч гектарів. Якщо мораторій не скасувати, тенденція переходу землі в руки агрохолдингів триватиме далі. Це остаточно позбавить українців можливостей отримувати реальну плату за оренду або перекреслить природне право продавати землю. Мораторій створив дикий ринок, де громадяни є безправними власниками паперових земельних паїв і змушені погоджуватися віддавати землю в оренду за копійки.

Провести валютну лібералізацію. Декрет Кабінету міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» прийнятий 1993 року. Ще навіть гривні не було. Декрет, мабуть, приймали як тимчасовий до прийняття повноцінного закону, але до цього так і не дійшло. Документ в частині валютного контролю став біблією зі створення перешкод для іноземних інвесторів, постійно доповнюється десятками актів законодавства. Цей масив так і не допоміг збити попит українців на валюту, але стабільно тримає подалі інвесторів, спроможних цю валюту принести на український ринок. Правда в тому, звичайний громадянин вже і сто євро не може купити за один похід в обмінник. Це абсурд чорного ринку, який завжди є результатом такої супер-регуляції.

В цілому система вибудувана так, що її бар’єри зависокі для доброчесних підприємців, але занизькі для порушників. Тема курсу одна з найбільш гострих кризових тем для українців зараз, і валютна лібералізація має стати першим маркером реального зменшення тиску на бізнес та допуску інвестицій.

Три названі кроки – досить прості та технічні. Це не такий великий пакет законопроектів, але він може зробити велику справу – знести нарешті символічні пам’ятники Леніну, які розставлені в ключових економічних сферах. Вони багато років відлякують інвесторів та підприємців з новими ідеями. Це не просто зупинить економічну деградацію, але, переконаний, за прикладом східноєвропейських країн, зробить реформи незворотними.

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Олексій Мушак   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Олексій Мушак
Олексій Мушак

Народный депутат, БПП

Інші погляди автора
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.