5 грудня 2016, понеділок

Чому партії влади домовляються про «шлюб за розрахунком»

коментувати
Напружена ситуація в країні та бажання зберегти владу штовхає основних політичних гравців України на неординарні кроки

Про деталі об’єднавчих процесів між партіями БПП-Солідарність та УДАР не знають не лише рядові громадяни, але й самі партійці. Рішення ухвалюються «наверху». На місцях незнання ситуації породжує багато спекуляцій та домислів, які активно тиражуються у ЗМІ.

Масла у вогонь підлили повідомлення про ще одного претендента на об’єднання – Народний фронт, який не проти перетворити владний дует на тріумвірат.

У кожного з учасників переговорів свої мотиви і свої завдання. Однак, поки рано говорити про перспективу створення єдиної провладної мегапартії. Йдеться швидше про «шлюб за розрахунком», зумовлений осінніми викликами нового політичного сезону і запланованими місцевими виборами.

УДАР-Солідарність

Пропрезидентська БПП-Солідарність не могла собі дозволити втратити Київ. Виставити сильного конкурента Віталію Кличку на посаду міського голови виявилося не такою вже й простою справою, як здавалося на перший погляд. Володимир Гройсман, якого сватали у мерське крісло, від такої перспективи у захваті не був. Інші кандидати, наприклад, Луценко чи Томенко, гарантій на перемогу не давали.

Символічно, що саме Кличко очолить об’єднану партію

Більше того, у Солідарності та УДАРу дуже схоже електоральне поле, тому від взаємної конкуренції могли б програти обидві політичні сили, давши можливість іншим гравцям здобути більше мандатів. У цьому плані спільний формат участі у місцевих виборах – правильний крок.

Віталій Кличко, у свою чергу, альянсом з БПП практично гарантував собі посаду мера Києва. Навіть якщо це буде другий тур виборів.

У регіонах, де позиції УДАРу залишаються сильними (а це столичний регіон і західні області), сторони домовилися про паритетні засади формування списків кандидатів 50/50. На сьогодні така формула актуальна для м. Києва та 4 областей. В інших регіонах – пропорція 70/30. Усі кандидати підуть на вибори під брендом Солідарності, для цього «ударівці» призупинять своє членство у партії і висуватимуться як безпартійні.

Така практика спільного походу вже була «відкатана» на парламентських виборах минулого року. Але на цих місцевих виборах є суттєва відмінність: новий виборчий закон, нова система виборів може принести несподівані результати. І якщо кандидати у депутати від двох політсил висувалися у пропорції 70/30, то за результатами голосування їхнє представництво у радах може перетворитися, скажімо, на 90/10 або 54/46.

Для діяльності у місцевих радах це не буде мати великого значення. Бо наприкінці серпня повинен відбутися об’єднавчий з’їзд, де заплановано підписання Меморандуму про створення у радах усіх рівнів спільних фракцій УДАР-Солідарність, чи точніше Солідарність-УДАР.

Результати місцевих виборів стануть більш важливими у контексті перспективи створення єдиної партії. Хто покаже кращі результати, той і буде претендувати на лідерство у місцевих осередках нової політсили. До 25 жовтня злиття двох партій неможливе з правової точки зору. А йдеться не просто про «заморожування» проекту УДАР, а про його юридичну ліквідацію.

Таким чином, Петро Порошенко нейтралізує вплив незручного політичного конкурента, хай і менш потужного, а партії УДАР і БПП консолідують зусилля на взаємовигідній основі. Символічно, що саме Кличко очолить об’єднану партію. За задумом технологів, це має продемонструвати партнерські відносити між цими політсилами, а також спростувати популярне твердження, що УДАР хтось кудись зливає.

БПП – Народний Фронт

Головне завдання для Арсенія Яценюка – зберегти посаду прем’єр-міністра. Бажано у пакеті із міністрами юстиції та МВС. Значно нижчі рейтинги НФ є додатковою причиною активно лобіювати ідею об’єднання із основною партією влади. Однак кумулятивний ефект від розширеного формату походу на вибори не спрацює. Більше того, представники БПП та УДАРу й самі не дуже зацікавлені ділити кандидатські квоти на трьох. Насамперед, це ставить під загрозу не лише мотивацію «ударівців», але й суттєво ускладнює процес погодження кандидатів та ефективну роботу виборчих штабів на місцях.

В той же час, у Яценюка у рукаві є один великий козир – чимала фракція у Верховній Раді, яка здатна розвалити коаліцію. І, як наслідок, спровокована парламентська криза, а далі – або «ширка» (широка коаліція), або перевибори парламенту. А президент, як відомо, дуже не хоче розпускати Раду. Про 300 голосів за зміни до Конституції навіть мріяти не прийдеться.

Тому в цій ситуації триває пошук компромісу. Алгоритм збереження на посаді очільника «уряду камікадзе» проглядається в осінньому переформатуванні Кабміну. Схема така: змінюється частина міністрів та затверджується нова структура уряду, парламент голосує за нову програму діяльності Кабміну і дає Яценюку ще рік імунітету. Нагадаю, у грудні закінчується термін вотуму довіри до нинішнього складу уряду. Нещодавня заява Юрія Луценка про безальтернативність нинішнього прем’єра лише підтверджує цю тезу.

Сама ж політична сила Яценюка опинилася перед складною дилемою: або все-таки домовитися про об’єднання, або ж взагалі не йти на вибори. В обох випадках мета одна – закамуфлювати низьку електоральну підтримку НФ, щоб зберегти обличчя та убезпечити свого лідера від заміни його в уряді на більш підтримуваного політика.

Із двох сценаріїв обрано щось середнє – НФ не піде на вибори самостійно, а підтримає альянс БПП-УДАР із розрахунку інтегрувати своїх представників у списки кандидатів там, де це можливо. На сьогодні це можливо лише в окремих областях, переважно на Західній Україні, де в Народного фронту ще залишаються рейтинги на рівні прохідного бар’єру і є кілька кандидатур на мерів міст. Тобто, мова йде не про єдиний формат БПП-УДАР-НФ із відповідними квотами, а про вимушене партнерство на час місцевих виборів та після них.

Розв’язка із торгами та переговорами між партіями влади настане у найближчі дні. До речі, свої об’єднавчі пропозиції подали й кілька дрібних політичних партій, яким самостійно взагалі немає чого робити на місцевих виборах. Тут важливо інше – в умовах тривалої неоголошеної війти краще, щоб провладні партії домовлялися, ніж ішли в конфронтацію. Зрозуміло, що палкої любові між ними немає і бути не може, водночас спільні дії у парламенті, уряді та органах місцевого самоврядування можуть стати своєрідним запобіжником від парламентської та політичної кризи. Ситуація в країні і бажання зберегти владу штовхає основних гравців на неординарні кроки.

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Василь Мокан   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Василь Мокан
Василь Мокан

Політолог, кандидат політичних наук, керуючий партнер Ukrainian Politcosulting Group

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.