5 грудня 2016, понеділок

Як британський листоноша відправив мене в нокаут

коментувати
Людина, яка нещодавно повернулася з Парижа і спокійно витратила на напої в барі близько $40, заходилася розповідати мені, наскільки справедливим був СРСР

«О, я якраз по вашій вулиці пошту розношу», - вигукнув він, дізнавшись, де я живу.
Ну що ж, тепер я знаю, хто майже щодня своїм скреготом «висаджує» мене – пошту тут кидають прямо в квартиру через отвір у дверях. За силою звуку і скрипу завжди здається, що в будинок проник грабіжник.

Листоноша розповів мені, що любить подорожувати. Якось два роки взагалі катався світом. Два тижні тому був у Польщі, а минулий вікенд провів у Парижі. Зупинився у свого знайомого – теж листоноші, тільки французького. Зазначив, що французу житло надав роботодавець. Мовляв, там ще профспілки працюють. І я подумала: мовляв, як добре, що в Британії навіть простий листоноша може вільно подорожувати і спілкуватися з колегами по цеху. Це так мило. Але тут він раптово порушив ідилічний хід моїх думок.

«Я був і в Україні. Я знаю, що багато людей там сумують за СРСР. Я теж вважаю СРСР справедливою державою, яка піклувалася про людей, надавала робочі місця для всіх, медичне обслуговування, освіту. Справедлива оплата праці була».

«Ну, як сказати «справедлива». Добрий спец з вищою освітою отримував майже стільки ж, що й робітник».

«Але ж це означало, що держава цінувала і внесок робітника!»

«Моя мама, яка працювала провідним інженером, отримувала рублів на 20 більше, ніж жінка без освіти, яка підносила їй папірці. Мама проектувала заводи й фабрики і ставила поряд з головним інженером проекту свій підпис. Якби на зданих ними об'єктах сталася аварія або інший збій і постраждали б люди, їх би притягнули до суду. Я поважаю працю секретарів, але вам не здається, що за складну інтелектуальну роботу з божевільною відповідальністю повинні більше платити?».

«Мир, дружба, жуйка» - гасло, що отримало тут нове, свіже дихання

«Ну, в принципі, так», - тут мій листоноша задумався, допиваючи свій джин-тонік.

«Ще я вважаю ту систему безвихідною, тому що вона вбивала в людях мотивацію і конкуренцію. Ми в Києві досі жартуємо з приводу «радянського сервісу». Ось зараз дівчина біля барної стійки допомогла мені розібратися в напоях, дала спробувати кілька видів еля. Якби це був Союз, мені б грубо сказали, що є лише один вид пива та й те тепле. Хочете – беріть, не хочете - як хочете. Навіщо посміхатися і бути уважною до клієнта, якщо це державний бізнес? У барі, де ми з вами сидимо, зацікавлені отримати більше клієнтів. Це приватний бізнес».

«Бізнес-то приватний, але ця дівчина все одно отримує погодинну оплату, незалежно від того, скільки відвідувачів у барі вона обслужила. Весь прибуток йде власникові бару. Багаті багатіють, бідні бідніють: ось що відбувається на Заході. Розрив між багатими і бідними збільшується. Ось нещодавно знову в околицях був страйк – люди хочуть, щоб їм справедливо платили за їхню працю!»

Я глибоко вдихнула, зробила великий ковток густого і терпкого британського еля. Переді мною несподівано спливла карикатура з журналу «Перець», який у 80-х роках передплачували мої родичі. Там одягнений в смокінг американський капіталіст їхав на возі, запряженому трьома худими роботягами. Ще й бив їх батогом. Так-так, десь я вже це проходила. І риторику цю чула. Я не сперечалася з листоношею. Не почала говорити, що власникові бару треба заплатити чималі податки, замовити ще елю, полагодити поламані стільці, сантехніку. Це Англія. Тут треба бути стриманішим.
Листоноша пішов замовити новий напій – віскі, а я тим часом уважно за ним спостерігала.

Звісно, я знаю про популярність Лейбористської партії Британії. «Мир, дружба, жуйка» - гасло, що отримало тут нове, свіже дихання. Навіть у США тепер один з найсильніших кандидатів у президенти – Берні Сандерс – відкритий соціаліст, який навіть свій медовий місяць провів в СРСР.

Тобто я прекрасно знала, що Захід кренить вліво, але все-таки була морально не готовою до того, що оксфордський листоноша, який нещодавно повернувся з Парижа і спокійно витратив на напої в барі близько $40, буде розповідати мені, наскільки справедливим була держава СРСР.

Багато чого я хотіла розповісти листоноші, але не зробила цього.

«Будь-яка система має свої недоліки й переваги. Моя сім'я жила при радянському соціалізмі, і я на власному досвіді переконалася в тому, що це не розв'язання всіх суспільних проблем. Вибачте, мені час».

«Було приємно з вами поговорити. Можна, я буду махати вам рукою, коли розноситиму пошту на вашій вулиці й зауважу вас?».

«Так, звісно».

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.