6 грудня 2016, вівторок

Вони пам'ятник собі

коментувати
Офіціозна українська скульптура прямолінійна і буквальна

Офіціозна українська скульптура прямолінійна і буквальна

Переосмислюючи трагічні та героїчні події своєї історії, Україна досі чіпляється за застарілий набір символів: свічки, рушники, крила, янголів і калину

На набережній Дунаю перед будапештським парламентом не чутно голосних розмов. Більшість людей мовчать або перемовляються напівпошепки. Багато плачуть. Тут розташовану одну з найсильніших пам'яток світу — меморіал на згадку про жертви голокосту. Здалеку його не видно, жодна трагічна постать з бронзи не розкинула руки над околицями. Просто уздовж пірса тут і там розкидані 60 пар чавунного взуття. 70 років тому саме в цьому місці угорські нацисти розстрілювали євреїв. Вони пішли в нікуди, і єдине, що від них залишилося, — це туфлі та черевики, безладно розкидані на набережній. Неймовірне за своєю пронизливістю художнє висловлювання.

Нещодавно в Києві з'явився новий монумент. Перед будівлею Служби безпеки України в самісінькому центрі міста помпезно відкрили скульптурну композицію на честь воїнів антитерористичної операції. Монумент героям АТО — це козак на коні, який списом тицяє в пащу ворожому дракону в імперській короні. Розташовано весь цей поєдинок на символічній карті України.

У нашій країні вже півтора року гинуть люди, що борються за свободу батьківщини. Поставити їм пам'ятник — абсолютно логічне і правильне рішення, хоча, можливо, і не своєчасне — в таких випадках час на осмислення зайвим не буває. Але чому ж все, на що може спромогтися офіціозна скульптура, — це заяложений до неможливості сюжет із вершником і драконом? Який, до речі, нагадує герб Москви, де теж є кінь, вершник, спис і ворожий змій

Монумент героям АТО - це козак на коні

Іноді складається враження, що в Україні є спеціальний орган влади, робота якого — відсікати всі свіжі ідеї в мистецькій сфері. Офіціозна українська скульптура прямолінійна та буквальна, її цільова аудиторія — учень початкової школи. Художня влада не в курсі, що мистецтво давно зробило крок вперед.

Здається, у художників, яких цінують на державному рівні, є висічений у мармурі перелік обов'язкових символів. Наприклад, якщо йдеться про захист батьківщини, то в художньому висловлюванні обов'язковим є козак, давньоруський воїн або ще якийсь професійний військовик.

Якщо подія або явище, що їх потрібно увічнити, невеселі, то в композиції неодмінно з'явиться чорний колір, калина, свічка, впалий рушник, зів'яла квітка, янгол або хрест. Коли сльозу хочеться вичавити особливо сильно, ці сакральні елементи можна і поєднувати, як це зробили, наприклад, в Меморіалі пам'яті жертв голодоморів в Україні, де дійсно є і янгол, і свічка, і хрест. Меморіал, щоправда, нікого особливо не вражає, то й що? Пункти з посадової інструкції про необхідний рівень трагізму виконані, отже — все нормально.

Одна з найстрашніших подій в історії людства трапилася 11 вересня 2001 року. Всесвітній торговий центр обрушився після удару літаків, захоплених ісламістами, і 3.000 ні в чому не винних людей загинули. За десять років (до слова про час на осмислення) на цьому місці з'явився меморіал: два утоплених в землю басейни з водою, на периметрі яких викарбувані імена загиблих. Ні трагічних ангелів, ні свічок, ні зів'ялих квітів. Але клубок підступає до горла справно.

Мистецтво давно пішло від поняття "красиво — некрасиво". Художнику не потрібно добре малювати, скульптор не зобов'язаний зображати трагізм буквально. У приголомшливому берлінському монументі про голокост з величезною площею із 2.700 бетонних плит різного розміру немає жодного символу, що хоч якось корелює із трагічними подіями минулого чи має якусь сумну конотацію. Берлінський таки пам'ятник спаленим книгам не пахне гаром і взагалі не видний над землею — це порожні полиці під ногами. Однак все це працює і як художнє висловлювання, і як важливе нагадування про трагічне минуле.

Мало того, відсталість художніх поглядів влади впливає і на художників. У конкурсі меморіалу героям Небесної сотні були і козаки з тризубами, і янголи, і крила, і свічки — і все це у найрізноманітніших поєднаннях. Переміг небезперечний, але хоча б оригінальний проект італійців із вкрапленнями легованої сталі в бруківку і червоними кленами, що символізують відродження.

Схоже, що справді сильне й актуальне художнє висловлювання можливе в Україні тільки тоді, коли за проектом стежить не лише влада, але й громадянське суспільство. Те саме суспільство, яке, цілком можливо, колись поставить скульптурну композицію, щоб увічнити нинішній період діяльності арт-директорів країни. Зі свічками і зів'ялими квітами.

Колонку опубліковано в журналі "Новое время" від 30 жовтня 2015 року. Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.