5 грудня 2016, понеділок

Україна має дозволити роботодавцям більше свободи

коментувати
Стандартизоване регулювання трудових відносин, коли всі працювали по типовому договору, майже кануло в історію. Назад шляху немає
Трудове законодавство України передбачає численні обмеження для роботодавців, у тому числі позбавляючи їх права самостійно визначати, з ким та як працювати. Як наслідок, роботодавці Кодекс законів про працю України сприймають як зайвий тягар та даність, якої треба формально дотримуватися. Заяви на державному рівні про модернізацію трудового законодавства та адаптацію такого під потреби ринку не мають нормативного підтвердження.

Є роботодавці, які з урахуванням світових тенденцій замислюються над тим, щоб створити умови для зайнятості активного, працездатного населення. Ніхто не заперечує, що наразі доцільно зосередити увагу на тому, як спонукати ринок праці до розвитку, як легалізувати на законодавчому рівні види трудових відносин, які існують на практиці, але поза законом, як зробити так, щоб Кодекс законів про працю України взагалі не відмінили. Реалізація таких завдань на совісті чиновників та законодавців.

Багато роботодавців бажають, щоб їм дозволяли самостійно визначати особливості трудових відносин з працівниками. Якщо працівник бажає виконувати свою роботу віддалено, згоден працювати понаднормово, а роботодавець погоджується і створює для цього умови, налагоджуючи робочий процес з використанням інформаційних технологій, що оптимізує функціональні обов’язки працівників та їх робочий процес, то у чому порушення трудового законодавства?

На практиці основні проблеми, що пов’язані з трудовими відносинами, виникають не при укладенні і виконанні трудового договору, а при припиненні такого. Коли буде забезпечена нормативна прозорість побудови відносин між працівником і роботодавцем вдасться уникнути багатьох трудових спорів.

Якщо чинне трудове законодавство України не відповідає потребам ринку, це не проблема працівників і роботодавців. Зайве говорити, що при запровадженні свободи трудового договору визначені законодавством соціальні гарантії працівника будуть збережені та дотримуватися роботодавцем. Наразі, навпаки, поширена практика використання соціальних гарантій працівником як джерело шантажування роботодавця. Працівникові та роботодавцю необхідна підтримка з боку держави, на яку покладаються функції спостереження та реагування, а не пресингу з боку чиновників та нав’язування завідомо невигідних зобов’язань.

Багато роботодавців віддають перевагу аутсорсингу, укладенню договорів з приватними підприємцями, бо думають у першу чергу над реалізацією своєї підприємницької мети, а не над тим, які умови створити для працівників. Це право працівника і роботодавця – визначати на підставі трудового чи цивільно-правового договору їм буде вигідніше співпрацювати. Якщо держава бажає отримувати податки і збори та нові робочі місця, то вона має щось запропонувати навзаєм, зокрема, лібералізоване трудове законодавство.

Сучасний роботодавець трудові відносини сприймає набагато ширше за формальну роботу з дев’ятої до вісімнадцятої. Для окремих операційних та робочих процесів цього достатньо, але у своїй більшості від працівників вимагається набагато більше. І роботодавець, який зацікавлений у результаті, застосовує мотиваційні механізми. Хіба задовільна прозора заробітна плата, на яку може прожити уся родина працівника, не є таким стимулом, на відміну від зарплати у конверті? Від працівників вимагається, щоб вони ставали активними учасниками реалізації бізнес цілей роботодавця, а не трималися за ідею, що роботодавець за трудовим договором їм зобов’язаний.

Ігнорування з боку держави потреб суспільства у розширенні сфери дії трудового права, у модернізації принципів регулювання та реалізації трудових відносин завдає помітної шкоди й інтересам інвесторів, забуваючи, що саме інвестори створюють найкращі умови роботи для своїх працівників в Україні. Судова практика свідчить, що зловживають правами працівників, у своїй більшості, саме українські, а не іноземні роботодавці, які у своїй діяльності керуються кращими напрацюваннями материнських компаній.

Роботодавці самостійно впроваджують нові технологічні практики організації праці, у чому вбачають рушійну силу розвитку ринку праці в Україні. Стандартизоване регулювання трудових відносин, коли усі працюють за типовим договором, майже кануло в історію. Назад немає шляху. Звичайно, усі зацікавлені сторони не повинні забувати, що розширення свободи трудового договору має не суперечити основним стандартам та гарантіям реалізації трудових прав працівників. Невідомо, коли буде прийнято новий Трудовий кодекс України, який би дозволив сформувати нову практику регулювання трудових відносин, проте сьогодні роботодавці вже нічого не просять від держави, аби не заважали.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.