24 серпня 2017, четвер

Чому в Кремлі побиваються за Кастро

коментувати
Багато політичних лідерів досі ставляться до Фіделя з пієтетом

У неділю на Кубі ховали Фіделя Кастро. У той час як на самому "острові зорі багрової" сотні тисяч плакали і ридали, сотні тисяч таких же кубинців у Флориді співали і танцювали. У всьому іншому так званому цивілізованому світі запізніла (на думку багатьох) кончина команданте не тільки не залишила байдужими більшість, але і викликала надзвичайне пожвавлення, – пише журналіст Сергій Лойко для Радіо Свобода.

Особливо в Росії, де соціальні мережі заіскрилися гумором і сатирою (часом цілком собі noir), анекдотами, піснями, їх переспівами і примовками – з радянських часів до наших днів. Згадалися популярні радянські хохми шістдесятих років на тему настільки ж популярних радянських пісень, на кшталт:

Куба, отдай мой хлеб.

Куба, бери свой сахар.

Ты не получишь больше ракет.

Куба, пошла ты на...

То тут, то там в соцмережах можна натрапити на нові анекдоти або рімейки старих, так чи інакше присвячених смерті Кастро. Чого вартий один з них (стверджують, що це переспів старого радянського) про те, як Фідель після смерті з'явився в рай, а святий Петро не міг знайти його в загальних списках і спецзаявках і через брак вільних місць відправив команданте в пекло. Забудькуватий Фідель, йдучи, залишив в райській адміністратора свій чемоданчик. Люцифер у пеклі надав Фіделю теплий прийом, виділив йому окремий номер з ромом і дівчатками, але тут Кастро згадав, що забув у раю свій чемодан. Послужливий Люцифер послав за ним пару бісенят. Але в офісі святого Петра саме була перерва на обід, і тоді бісенята вирішили перелізти через паркан, щоб виконати наказ. На що один з архангелів-наглядачів зауважив: "Дивись-но! Фідель в пеклі всього п'ятнадцять хвилин, а у нас вже біженці!"

Фідель не тільки сам "копита відкинув", він і відкинув країну років на сто назад

Так, безсумнівно, Фідель не тільки сам "копита відкинув" (якщо використовувати чи не найбезпечніший пекельний епітет з коментарів, постів і блогів в соцмережах), він і відкинув країну років на сто тому. Десятки тисяч страчених і замучених, зруйнована економіка, сотні тисяч біженців. Звичайно, як завжди, у всьому винні "піндоси" зі своєю блокадою і санкціями. Безумовно, методи і підсумки правління команданте страшні й огидні, незважаючи на одвічну чарівність зла. Але досі багато хто, в тому числі і політичні лідери (і не тільки на Кубі) ставляться до Фіделя з пієтетом. Президент Росії Володимир Путін, наприклад, у телеграмі співчуття кубинському народу Кастро назвав "щирим і надійним другом Росії".

Навряд чи підвищену увагу росіян до цієї події можна пояснити лише тим, що покійний Фідель, як висловився Путін, "вніс величезний особистий внесок у становлення і розвиток російсько-кубинських відносин, тісної стратегічної співпраці у всіх областях". Судячи з тих же коментарів у соцмережах, громадяни швидше задумалися про те, що ж чекає на саму Росію, коли об'єктивний хід історії і закони еволюції (якщо нічого іншого не дано) приведуть її одного разу до неминучого переосмислення дійсності, як вже було не раз, починаючи з ХХ з'їзду покійної КПРС.

Куди йде Росія? Вперед або в глухий кут? Чи буде Росія в найближчому майбутньому з об'єктивної біологічної точки підведення підсумків, як зазвичай, "попереду планети всієї" чи відкинутою назад на десятки років, як і Куба в результаті своєї багаторічної ізоляції? Виступаючи в минулий четвер перед російським парламентом з щорічним посланням, національний лідер не піддав ні найменшому сумніву курс країни. Як і покійний Фідель, Путін приділив особливу увагу патріотизму, патріотичним цінностям, навколо яких об'єдналися наші громадяни, і "не тому, що вони всім задоволені, що все їх влаштовує". "Ні, труднощів і проблем зараз вистачає, – додав Путін. – Але є розуміння їх причин, а головне, впевненість, що разом ми їх обов'язково подолаємо. Готовність працювати заради Росії, сердечна, щира турбота про неї – ось що лежить в основі цього об'єднання".

Для більшої переконливості Путін навів цитату від знаменитого російського і "радянського" (президент це особливо виділив) філософа Олексія Лосєва: "Ми знаємо весь тернистий шлях нашої країни, – писав той, – ми знаємо томливі роки боротьби, нестачі, страждань, але для сина своєї Батьківщини все це своє, невід'ємне, рідне". Після недовгого перебування у 30-х роках на будівництві Біломор-Балтійського каналу (дали десять, зменшили до трьох; за легендою, сам Сталін сказав: "Нехай один ідеаліст буде") Олексій Лосєв прожив плідне життя в Радянському Союзі, викладаючи історію філософії в МДУ і МГПІ, і, за свідченням очевидців, починав і закінчував мало не кожну зі своїх лекцій в 40-ві роки цитатами зі Сталіна.

Не знаю, чи користувався Путін посиланням на висловлювання Лосєва свідомо чи довірився спічрайтерам, але Лосєв досі багатьма експертами вважається одним з видних ідеологів російського нацизму. Цікаво було б дізнатися, чи знайомий Володимир Путін з іншою цитатою від того ж "радянського філософа" з "Доповнень до діалектики міфу" (1929 рік): "Як у дійсності не існує гідності жінки, так і не може бути поняття про єврейську гідність. У справжнього єврея немає внутрішнього благородства, яке походить з власного достоїнства і з поваги до чужого "я". Цим пояснюються і єврейська зарозумілість, яка виражає відсутність свідомості власного "я", і владна потреба підвищити цінність своєї особистості – шляхом приниження особистості іншого. Справжній єврей, як і жінка, позбавлений власного "я", а внаслідок цього і самоцінності. Єврей зовсім не антиморальний. Він аморальний".

У тій же роботі антисеміт і сексист Лосєв називав євреїв "оплотом світового сатанізму". Якщо Путін дійсно читав і вивчав Лосєва, то не міг він обійти увагою досить своєчасний пасаж, наприклад, про рабів: "Раб не тому раб, що його притіснили. Рабом людина робиться тому, що вона раб у своїй власній свідомості, раб по душі, тому що у неї рабська душа і недоступні їй переживання свободи. Не варто безглуздо звільняти такого раба. Всяку свободу він все одно зверне в рабство". "Робітники і селяни від природи не можуть споглядати ідей, вони повинні підкорятися тим, хто вміє їх споглядати; вони кормителі ченців і послушники аскетів-старців, – писав Лосєв у тій же праці. – Я... Я стверджую, що феодальний лад і його ідеологія прагнули не до експлуатації трудящих, а до істини – так, звичайно, як це тоді розумілося. Істина, яку сповідує феодальний лад, є Церква і послух їй. Таємниця вікового кріпосного права є таємниця послуху і відмови від своєї волі, в ім'я порятунку душі, через слухняність істині, ідеєю і душею кріпосного права є не експлуатація трудящих, але спасіння душі і церковні догмати. Треба пам'ятати, що кріпацтво є зовсім не те, що зводять наклеп на нього ліберали всіх країн і народів".

Не виключено, що в своїх роздумах про патріотизм, процитованих Путіним, видатний філософ якраз і мав на увазі рабський феодальний патріотизм, заснований на слухняності церкви і кріпосне право. У будь-якому випадку та обставина, що висловлювання печерного антисеміта, пропагандиста рабства і церковних догм опинилось на видному місці у посланні Федеральним зборам, представляється досить симптоматичним. Особливо вкупі з тим, що особистість Кастро у Путіна питань не викликає. "Цей сильний і мудрий чоловік завжди впевнено дивився у майбутнє, – йдеться в кремлівській телеграмі співчуття з приводу смерті кубинського лідера. – Він уособлював високі ідеали політика, громадянина і патріота, щиро переконаного в правоті своєї справи, якій віддав усе своє життя".

Підводячи підсумок історії однієї цитати, залишається запитати: якщо Кастро і Лосєв "патріоти, щиро переконані в правоті своєї справи", то хто тоді такі, наприклад, Сталін, Гітлер, Пол Пот і Розенберг?

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: [email protected]

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.