11 грудня 2016, неділя

Витоки в Білому домі та Ватикані. Як це робиться

коментувати
Витоки в Білому домі та Ватикані. Як це робиться
Ватикан знову в центрі скандалу. Здається, інстинкт карати тих, хто кидає виклик церкві, нікуди не зник

Витік інформації – важлива частина журналістики. Найчастіше витоки відбуваються тому, що хтось порушує свою обіцянку не розголошувати відомості. І в цей момент бажання притягти владу до відповідальності перемагає моральні терзання.

Види «зливу» інформації можуть варіюватися: від спроб викрити чиновника або кинути світло на шахрайство в корпоративному секторі до публікації брудних подробиць, зазвичай інтимного характеру, про приватне життя відомих людей. Однак витоки інформації особливо важливі, коли йдеться про висвітлення роботи розвідувальних спецслужб або організацію безпеки перед загрозою джихадизму. Необхідно знати, що стоїть за сухими заявами і короткими брифінгами, а також кинути світло на масштаб і методи роботи інститутів, які сьогодні існують у кожній країні та могутніші, ніж будь-коли від часів закінчення холодної війни.

Адміністрація Джорджа Буша, як і всі попередні адміністрації американських президентів, була обурена витоками інформації, що супроводжували її діяльність, особливо у другій половині 2000-х. Репортерам стало відомо, що війни всередині адміністрації Буша, зокрема, в таких ключових відомствах, як Департамент юстиції та Держдепартамент, а також всередині спецслужб відбувалися з тієї причини, що люди, які розкривали секретну інформацію, хотіли кинути світло на події та послабити опонентів, чиї дії вони вважали неправильними або небезпечними.

Щойно матеріали публікуються, тих, хто злив інформацію, швидко наздоганяє розплата

З приходом Барака Обами, чия адміністрація дисциплінованіша, поживитися витоками, за словами репортерів, стало набагато складніше. Покарання стали жорсткішими. Джеффрі Стерлінг, колишній співробітник ЦРУ, який передав репортеру New York Times Джеймсу Райзену матеріали щодо Ірану для книги «У стані війни» (State of War), Джон Киріаку, ще один колишній співробітник ЦРУ, який розкрив журналістам інформацію про застосування тортур на допитах; Стівен Кім, в минулому співробітник Держдепартаменту, який надав репортеру Fox News деякі деталі щодо контактів між урядами США і Північної Кореї – всі ці люди або відбули, або відбувають ув'язнення за свої дії.

Проте адміністрація не переслідувала журналістів, які отримали або користувалися витоками інформації, адже вони так само, як і співробітники Білого дому, піддалися спокусі. Чиновники намагаються запобігти публікації тих чи інших відомостей, посилаючись на те, що вони можуть спровокувати негативні наслідки, особливо коли йдеться про збір розвідданих – іноді редактори погоджуються з подібними доводами і, наприклад, зволікають із публікацією. Однак щойно матеріали публікуються, тих, хто злив інформацію, відносно швидко наздоганяє розплата, а тих, хто скористався їхніми даними, ніхто не чіпає.

Але Святий Престол під проводом Папи Франциска діє інакше. Тут важливо зазначити, що Ватикан – це не ЦРУ: він посідає центральне місце в житті мільйонів людей, а також має величезний вплив на світ, тому його діяльність має бути відкритою. І все ж двоє журналістів, Жан-Луїджі Нуцці та Еміліано Фіттіпальді, які намагалися надати розголосу якісь факти з життя Римської курії, розкривши в своїх книгах конфіденційну інформацію, зараз перебувають під слідством. Журналістам допомагали члени комісії Ватикану, яким було доручено розробити фінансові реформи: іспанський священик Анджело Балдо, його секретар Нікола Майо і консультант Ватикану Франческа Каокі. Всім трьом теж пред'явлені звинувачення.

Книги Нуцці та Фиттипальди критикують Святий Престол. «У книзі «Жадібність» Еміліано Фіттіпальді говорить про «божевільні» суми, витрачені на перельоти бізнес-класом і меблі. Нуцці у книзі «Торговці в храмі» описує схему, за якою в серці Ватикану відбуваються фінансові махінації», - пише репортер ВВС Керолайн Уайатт.

У статті для римського видання La Repubblica Фіттіпальді розповів, що назвав свою книгу «Жадібність», оскільки це один із «семи смертних гріхів, що віддаляють людину від Бога». «Я прекрасно розумів, - пише він, - що розкриття інформації про те, що квартира кардинала Бертоне, колишнього держсекретаря Ватикану, була відремонтована за рахунок коштів фонду допомоги хворим дітям Foundation of the Baby Jesus, змусить нервувати тих, хто знав про це і мовчав».

За повідомленнями ЗМІ, площа квартири Бертоне після ремонту збільшиться до 1980 квадратних метрів. Також там буде відведено місце для трьох черниць, які мають жити з Бертоне. Сам кардинал стверджує, що його квартира не настільки велика, звинувачуючи при цьому в розкритті інформації «гадюк і шпигунів».

Це, звісно, не показовий процес сталінських часів. Журналісти, які живуть за межами Ватикану, можуть вільно проходити на його територію. Відповідно до законодавства Ватикану, обвинувачений теоретично може отримати до восьми років ув'язнення, проте мало хто вірить, що злочинці відбуватимуть ув'язнення до кінця, якщо, звісно, його буде застосовано. Томас Різ, священик-єзуїт і оглядач американського видання National Catholic Reporter, писав, що попередній Папа Бенедикт XVI помилував свого дворецького, який вкрав деякі документи. За словами Різа, «Франциск, безсумнівно, зробить те саме, якщо людей засудять».

Можливо, так воно і буде. Проте закон, що передбачає до восьми років позбавлення волі за подібні звинувачення, був запроваджений саме з ініціативи Франциска. Він був роздратований витоками інформації про суперечки з високопоставленими кардиналами і викриттями про розбещення неповнолітніх священниками римо-католицької церкви. Кримінальний кодекс Ватикану, створений на ґрунті більш раннього італійського закону ХХ століття, був оновлений. Тепер він націлений проти тих, хто порушує ієрархію.

Як пише Різ, «Ватикан є державою, яка може ухвалювати закони і переслідувати за їхнє недотримання в судовому порядку, однак це також центральний офіс католицької церкви. У подібних випадках він має діяти як церква, а не як держава». Насправді ж Ватикан діє і як держава на чолі з фігурою, обраною невеликою групою еліт через божественне втручання, і як церква. Релігії завжди мали каральний бік, який дозволяв тримати вірян під контролем. І хоча такі явища, як інквізиція і полювання на відьом, вже давно не є частиною християнства, проте інстинкт карати тих, хто кидає виклик церкві – у великих і малих питаннях, – як і раніше, залишився.

Франциск вчинив нерозумно, заплямувавши себе кримінальним переслідуванням ЗМІ, які вихваляли його як ліберального реформатора. Помилка в тому, що він вирішив покарати гінця і винагородити злочинця замість того, щоб визнати помилку Ватикану. Коли подробиці неприємних дій потрапляють на простори інтернету, ситуація ускладнюється ще більше. Навіть Ватикан не зможе стати прихистком від скандалів.

Переклад НВ

НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джона Ллойда на Reuters. Републікування повної версії тексту заборонене

Спочатку опубліковано на Reuters

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.