10 грудня 2016, субота

Зрівнялівка СРСР і падіння рівня життя українців

коментувати
Розрив між потребами людей і можливостями держави їх задовільнити є надзвичайно великим

Підвищення з 1 вересня мінімальної заробітної плати, пенсії, стипендії та зарплат у бюджетній сфері тільки невеликою мірою компенсує зростання цін.

Коли формувався бюджет 2015 року, очікувалося, що в цілому ціни на споживчі товари та послуги, включаючи тарифи на житлово-комунальні послуги, зростуть на 10%. Саме на цих параметрах сходилися прогнози уряду та Нацбанку. Але фактично тільки за перші 8 місяців поточного року ціни зросли на 38,2%.

Таким чином, підвищення мінімальних державних гарантій на 13,1% (зокрема, мінімальної пенсії з 949 до 1074 грн і мінімальної зарплати з 1218 до 1378 грн) далеко не компенсує фактичну інфляцію.

Абсолютно зрозуміло, що сучасна економічна ситуація не дає можливості адекватно підвищити стандарти життя населення. Уряд завжди має балансувати між економічними можливостями і соціальними потребами. Але в умовах кризи, багаторазово загостреної необхідністю підвищення витрат на утримання армії та подіями в Донбасі загалом, розрив між потребами людей і можливостями держави їх задовільнити є надзвичайно великим. І саме тому необхідно обмежуватись підтримкою тільки тих, хто не може подбати про себе самостійно. Це жорстка політика, але, на жаль, єдино можлива в сучасних умовах.

Чи є причиною підвищення мінімальних державних гарантій на три місяці раніше, ніж це було заплановано, загравання з виборцями перед місцевими виборами? Навряд чи. Підвищення стандартів є надто малим для здійснення вагомого впливу на електоральні настрої українців. І влада це прекрасно розуміє. Тому не варто підозрювати її в популізмі, принаймні через це рішення.

Необхідно обмежуватись підтримкою тільки тих, хто не може подбати про себе самостійно

Чи можна дати найбільш вразливим верствам населення більше? Насправді, як мені видається, така можливість є. Але для цього необхідно дійсно обмежитись тільки тими, хто живе на мінімальну зарплату, мінімальну пенсію тощо, тобто не індексувати доходи більш заможних верств населення. Чи справедливо це? Чи не повертатиме такий крок нас до зрівнялівки часів СРСР? Звернімося до неупередженої статистики: співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати в Україні становить 28% (хоча з урахуванням тіньових виплат, скоріше за все, значно менше), тоді як, наприклад, у Франції – 53%, в Німеччині – 50, в сусідній і далеко не заможній Угорщині – 38.

Тому питання про зрівнялівку і її зв'язок з економічною ситуацією та політикою доходів, на мою думку, залишається без відповіді.

Чи можна забезпечити більш вагоме зростання доходів населення і, нарешті, припинити падіння рівня життя? На жаль, за сучасної економічної ситуації ні. Якщо до середини нульових років відставання України від більшості європейських країн було сильнішим за оплатою праці, ніж за її продуктивністю, то зараз співвідношення змінилося на протилежне. Це означає відсутність реальних резервів підвищення заробітної плати, а отже, всі обіцянки щодо цього є суто популістськими. Підвищення рівня та якості життя можна забезпечити виключно завдяки економічному зростанню, тобто в результаті важкої і тривалої роботи, напруження всіх сил суспільства.    

Що має робити уряд? Підвищення мінімальних гарантій безпосередньо стосується великих груп населення, які отримують виплати з бюджету і з фондів загальнообов’язкового соціального страхування, передусім з Пенсійного фонду. Тобто, аби уникнути розбалансування публічних фінансів, треба знайти компенсатори.

Найкращим компенсатором є збільшення надходжень. За рахунок чого? В умовах падіння ВВП чи не єдиною можливістю видається детінізація економіки. Для цього необхідно, насамперед, перекрити канали виведення коштів у офшори, викорінити хабарництво на митницях, зупинити контрабанду. Всі визначені законодавством платежі мають стати, по-перше, офіційними, а по-друге, обов’язковими. Чи важко це зробити? Так, безперечно. Але без цього економіка країни ніколи не стане нормальною.

Не варто нехтувати і зменшенням витрат. При чому економії можна досягти не тільки популістськими заходами на кшталт зниження заробітків державних службовців, а й звуженням можливостей корупційних схем розподілу бюджету. Їх, повірте, багато – від вельми специфічних державних закупівель до непотрібних витрат. 

Слід зазначити, що підвищення мінімальних державних гарантій стосується не тільки тих, хто отримує доходи з бюджету або соціальних фондів, а, отже, далеко не завжди спричиняє виключно додаткові їхні витрати. Так, підвищення мінімальної заробітної плати, яке поширюється і на приватний сектор, теоретично має спричинити зростання не тільки рівня життя працюючих, а й бюджетних надходжень. Якщо, звичайно ж, воно не супроводжуватиметься скороченням кількості робочих місць або поширенням неповної зайнятості. До того ж і поширене обмеження легальних виплат виключно розміром мінімальної заробітної плати за підвищення останньої неминуче спричинить зростання сукупних податків і обов’язкових внесків. Збільшенню надходжень до бюджету також сприятиме визначення різноманітних штрафів у розмірі, кратному мінімальній заробітній платі.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.