16 сiчня 2017, понеділок

Смерть останнього мрійника. Епітафія Шимону Пересу

коментувати
Чому смерть останнього із засновників Ізраїлю – не просто смерть великої людини

«Людина жебрак, коли вона думає, і принц, коли вона мріє».

Я не знаю, чи захоплювався Шимон Перес поезією Гельдерліна.

І нехай може здатися нелогічним, що я ставлю поруч одержимого грецькими богами швабського поета і героя Хагани, народженого в лісах Польщі, якого до кінця життя переслідував привид знищення євреїв.

Але саме ця фраза згадалася мені 30 вересня, коли його друзі з усього світу зібралися тут, в Єрусалимі, навколо скромної могили, в якій похований останній із засновників Ізраїлю.

Без сумніву, саме слово «принц» привернуло мою увагу до рядка Гельдерліна. Дух царственості пронизував куточок національного кладовища на горі Герцля, де поховані великі лідери країни.

Царственим було й видовище присутніх коронованих осіб і глав держав – Барака Обами, Франсуа Олланда, короля Іспанії Філіпа VI і британського принца Чарльза, які навколо його останків і які вважали його наймудрішим і благородним – був він при владі чи ні. Він володів благородством, яке часто змушувало людей, які знали його просто як Шимона, звертатися до нього з тією ж повагою, що й учень, який звертається до рабина.

Але ця фраза згадалася мені також через те, що в ній сказано про мрії.

Саме через ідею, яку, як я думаю, Шимон поділяв, що вміння мріяти – найбільш піднесена і корисна зі здібностей людини.

Перес мріяв про Ізраїль, невеликий за територією, але великий, якщо судити за духовними цінностями

Глибоко занурений в єврейську віру Шимон, звичайно ж, добре розбирався в Біблії й Талмуді. Він вважав, що мудрість або пророцтво – вершина спіралі життя, залежно від натури людини.

Він, звичайно, був політиком і, більш того, військовим лідером. А також стратегом – тобто лідером, який (на відміну від Іцхака Рабина, наприклад) був досить мудрий, щоб надавав перевагу розраховувати, а не кидатися в битву, і вивіряти свої удари, перш ніж битися. Він був одним з генералів, яких Біблія описує як тих, хто практикує мистецтво знаків, а не сили. І Шимон, як правило, надавав великого значення переговорам і хитрості.

Все це правда.

Але також у нього було переконання, що в його ментальному палаці, в залах і палатах, багато з яких були присвячені військовому мистецтву і скарбам мудрості, почесне місце все-таки займала мрія.

Я пам'ятаю, як в минулому році в Києві на конференції Ялтинської європейської стратегії, де, як і в минулі роки, він спілкувався з деякими з однолітків-учнів, які сьогодні зворушливо прощаються з ним, покривши потилиці кіпами.

У Києві  Віктор Пінчук, що нас приймав, попросив Шимона розкрити джерело його вічної молодості.

Шимон розсміявся.

Він засміявся глибоким біблійним сміхом, який охопив старого Авраама, який почув про майбутнє народження сина і нескінченні пригоди, які за цим прийдуть.

Зрештою Шимон відповів: «Це дуже просто. Ознака похилого віку – думати про мрії, що вже здійснилися. Ознака молодості – думати про мрії, які ще належить втілити».

Дивовижна відповідь, якщо задуматися.

Вимірювати життя його перспективами, а не успіхами. Вражаюче.

Але найдивовижнішим з усіх був його спосіб сказати повелителям світу, які прийшли, щоб почерпнути його мудрості, що людина, яка не мріє – жебрак, бідний розумом і душею, і що ніяка кількість інтелекту не допоможе, якщо за ним не стоїть мрія.

Мрія про мир з палестинцями.

Мрія про Ізраїль, який більше не буде стояти осторонь від інших народів, а буде освітлювати їм ту дорогу своїми винятковими якостями.

Мрія про Ізраїль, невеликий за територією, але великий, якщо судити за духовними цінностями.

Мрія – про пустелі, оживлені комп'ютерами, які він уявляв тридцять років тому в дивній книзі, написаній в співавторстві зі своїм другом Жан-Жаком Серван-Шрайбером, публікацією якої я займався.

Або, нарешті, мрія про союз між тим біблійним знанням, одним з останніх володарів якого він був, і штучним, електронним і гіпертехнічним, який його молоді союзники, технарі з Центру Переса за мир, що знаходиться в Джаффі, запустили для нього.

Саме ці мрії допомагали Шимону Пересу у 93 роки залишатися молодим сіоністом.

Вони також дозволили йому до кінця залишитися вірним принципу Нахмана з Брацлава: «заборонено старіти».

Смерть Шимона Переса – не просто смерть великої людини. Безліч великих людей вмирають щодня без будь-яких наслідків, якщо не брати до уваги чергового повороту великого колеса печалі у всьому світі. Ні, смерть Шимона – смерть одного з останніх наших мрійників, смерть державного діяча, який пам'ятав, що його країна, народжена з мрії, повинна була бути наповнена блиском цієї мрії. Це смерть принца-мрійника, який знав, що посеред шторму мрія – це не вишивка і прикраси політики, а сама тканина, на якій вишиті ці візерунки.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним право на переклад і публікацію колонок Бернара-Анрі Леві. Републікація повної версії тексту заборонена

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.