24 вересня 2017, неділя

Видалити з друзів

коментувати
Якщо Петро Порошенко не пожертвує одіозною фігурою зі свого оточення, він зробить ту ж помилку, що і його попередники. Але її ціна буде значно вище

В селі Глібівка, на трасі, що веде до мисливського господарства Януковича Сухолуччя, є невелике котеджне містечко. Тут, у лісовій глушині на березі Київського моря, розташований гостьовий будиночок, де проводять конфіденційні зустрічі прем'єр Арсеній Яценюк і бізнесмен Рінат Ахметов. Місце для побачень надає колишній депутат Микола Мартиненко, який живе тут .

На сьогодні Ахметов — найсильніший закулісний союзник Яценюка, який балансує на межі відставки. Два роки прем'єр стояв на сторожі інтересів головного партнера Віктора Януковича, що вилилося в прямий конфлікт з міністром енергетики Володимиром Демчишиним. Підконтрольне Яценюку підприємство Енергоринок без роздумів сплачувало гроші в зону АТО за електроенергію, вироблену і, головне, спожиту на окупованих територіях всупереч обмеженням Радбезу.

Ця історія — одна з багатьох, коли голова уряду керувався інтересами кланів. За роки його правління Україна не змогла позбутися впливу олігархів на економіку, а єдиним досягненням можна назвати реформу на ринку газу, проведену командою голови НАК Нафтогаз України Андрія Коболєва, шо маневрувала між інтересами Мартиненка, Кононенка, Єремєєва і Коломойського.

2016‑й — рік президентського екватора

Арсеній Яценюк втратив підтримку громадян, Верховної ради і зарубіжних інвесторів. Але при цьому він продовжує шантажувати всю країну, погрожуючи виходом Народного фронту з коаліції, якщо парламент зніме його з посади. Дострокові вибори, які пройдуть у цьому випадку, байдуже найближчому соратнику Яценюка Андрієві Іванчуку — він вивіз родину в Монако. Але для мільйонів співгромадян вибори загрожують зупинкою реформ на кілька місяців, зривом програми МВФ і подальшим посиленням популізму та мілітаризації суспільства.

Союзниками Яценюка стали західні дипломати, які бояться будь-якої нестабільності і завжди на боці консервативного сценарію. Так Буш-старший закликав Україну не виходити з СРСР за кілька місяців до розпаду Союзу, а Сікорський і Штайнмайер — підписати мирову з Януковичем за добу до його втечі. Але громадяни завжди вносять свої корективи. Навіть після падіння Берлінської стіни канцлер ФРН Гельмут Коль припускав, що об'єднання Німеччин займе п'ять-десять років, тоді як під тиском суспільства це зайняло менше року.

В України все ще є шанс уникнути дострокових виборів. Виходом з кризи має стати перезавантаження. Цей сценарій сповнений ризиків і невизначеності, але при правильній реалізації може виявитися оптимальним. Масова приватизація, дерегуляція бізнесу, реформа податкової і митниці, полювання на корупціонерів. І владу повинні залишити всі одіозні особи — від Яценюка і Шокіна до Авакова і Кононенка. Перебування останнього в парламенті залишається викликом, який знищує рейтинг президента.

Взагалі, кожен український президент або прем'єр-міністр з відповідними амбіціями мав свого Кононенка. У Лазаренка був Кириченко. У Кучми — Волков. У Ющенка — його брат. У Тимошенко — Медведчук. У Януковича — Іванющенко. Роман Абрамович за часів Бориса Єльцина теж заробляв на владі, але ніколи не потикався в публічну політику.

Тому Порошенку потрібно жертвувати крупною фігурою, щоб зберегти щось більше — довіру громадян до влади. Сьогодні 60% українців вважають президента головним відповідальним за боротьбу з корупцією. І присутність в його оточенні людини, яку чинний міністр з обширними зв'язками на Заході звинуватив у розподілі тіньових потоків, стане незагойною раною в репутації Порошенка.

Настав час піти Кононенку. Це жертва — як Клюєв і Захарченко в грудні 2013 року для Януковича. Якби він віддав двох видних діячів свого режиму, то, можливо, досі правив би Україною. І якщо Порошенко не може наполягати на звільненні свого товариша, Кононенко повинен полегшити йому долю і сам попросити про складання мандата.

Залишивши ж Кононенка у владі, Порошенко не розв'яже проблему, а тільки відкладе — і свою ціну він заплатить, але вона буде значно вищою. Йому хотілося б повернутися у травень 2014 року, коли рейтинг становив 54%. Але цього вже не станеться. Сьогодні він — найбільш стрімко втрачає підтримку серед всіх попередніх президентів. І 2016‑й — рік президентського екватора. Через дев'ять місяців мине половина каденції, за результатами якої можна буде говорити про перспективи Порошенка. Це буде стрибок, що дозволяє переобратися на другий термін, або ж він перетвориться на "кульгаву качку", приречену на поразку. І вирішується це вже зараз.

Колонку опубліковано в журналі "Новое Время" за 12 лютого 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.