17 серпня 2017, четвер

Видалити з друзів

коментувати
Якщо Петро Порошенко не пожертвує одіозною фігурою зі свого оточення, він зробить ту ж помилку, що і його попередники. Але її ціна буде значно вище

В селі Глібівка, на трасі, що веде до мисливського господарства Януковича Сухолуччя, є невелике котеджне містечко. Тут, у лісовій глушині на березі Київського моря, розташований гостьовий будиночок, де проводять конфіденційні зустрічі прем'єр Арсеній Яценюк і бізнесмен Рінат Ахметов. Місце для побачень надає колишній депутат Микола Мартиненко, який живе тут .

На сьогодні Ахметов — найсильніший закулісний союзник Яценюка, який балансує на межі відставки. Два роки прем'єр стояв на сторожі інтересів головного партнера Віктора Януковича, що вилилося в прямий конфлікт з міністром енергетики Володимиром Демчишиним. Підконтрольне Яценюку підприємство Енергоринок без роздумів сплачувало гроші в зону АТО за електроенергію, вироблену і, головне, спожиту на окупованих територіях всупереч обмеженням Радбезу.

Ця історія — одна з багатьох, коли голова уряду керувався інтересами кланів. За роки його правління Україна не змогла позбутися впливу олігархів на економіку, а єдиним досягненням можна назвати реформу на ринку газу, проведену командою голови НАК Нафтогаз України Андрія Коболєва, шо маневрувала між інтересами Мартиненка, Кононенка, Єремєєва і Коломойського.

2016‑й — рік президентського екватора

Арсеній Яценюк втратив підтримку громадян, Верховної ради і зарубіжних інвесторів. Але при цьому він продовжує шантажувати всю країну, погрожуючи виходом Народного фронту з коаліції, якщо парламент зніме його з посади. Дострокові вибори, які пройдуть у цьому випадку, байдуже найближчому соратнику Яценюка Андрієві Іванчуку — він вивіз родину в Монако. Але для мільйонів співгромадян вибори загрожують зупинкою реформ на кілька місяців, зривом програми МВФ і подальшим посиленням популізму та мілітаризації суспільства.

Союзниками Яценюка стали західні дипломати, які бояться будь-якої нестабільності і завжди на боці консервативного сценарію. Так Буш-старший закликав Україну не виходити з СРСР за кілька місяців до розпаду Союзу, а Сікорський і Штайнмайер — підписати мирову з Януковичем за добу до його втечі. Але громадяни завжди вносять свої корективи. Навіть після падіння Берлінської стіни канцлер ФРН Гельмут Коль припускав, що об'єднання Німеччин займе п'ять-десять років, тоді як під тиском суспільства це зайняло менше року.

В України все ще є шанс уникнути дострокових виборів. Виходом з кризи має стати перезавантаження. Цей сценарій сповнений ризиків і невизначеності, але при правильній реалізації може виявитися оптимальним. Масова приватизація, дерегуляція бізнесу, реформа податкової і митниці, полювання на корупціонерів. І владу повинні залишити всі одіозні особи — від Яценюка і Шокіна до Авакова і Кононенка. Перебування останнього в парламенті залишається викликом, який знищує рейтинг президента.

Взагалі, кожен український президент або прем'єр-міністр з відповідними амбіціями мав свого Кононенка. У Лазаренка був Кириченко. У Кучми — Волков. У Ющенка — його брат. У Тимошенко — Медведчук. У Януковича — Іванющенко. Роман Абрамович за часів Бориса Єльцина теж заробляв на владі, але ніколи не потикався в публічну політику.

Тому Порошенку потрібно жертвувати крупною фігурою, щоб зберегти щось більше — довіру громадян до влади. Сьогодні 60% українців вважають президента головним відповідальним за боротьбу з корупцією. І присутність в його оточенні людини, яку чинний міністр з обширними зв'язками на Заході звинуватив у розподілі тіньових потоків, стане незагойною раною в репутації Порошенка.

Настав час піти Кононенку. Це жертва — як Клюєв і Захарченко в грудні 2013 року для Януковича. Якби він віддав двох видних діячів свого режиму, то, можливо, досі правив би Україною. І якщо Порошенко не може наполягати на звільненні свого товариша, Кононенко повинен полегшити йому долю і сам попросити про складання мандата.

Залишивши ж Кононенка у владі, Порошенко не розв'яже проблему, а тільки відкладе — і свою ціну він заплатить, але вона буде значно вищою. Йому хотілося б повернутися у травень 2014 року, коли рейтинг становив 54%. Але цього вже не станеться. Сьогодні він — найбільш стрімко втрачає підтримку серед всіх попередніх президентів. І 2016‑й — рік президентського екватора. Через дев'ять місяців мине половина каденції, за результатами якої можна буде говорити про перспективи Порошенка. Це буде стрибок, що дозволяє переобратися на другий термін, або ж він перетвориться на "кульгаву качку", приречену на поразку. І вирішується це вже зараз.

Колонку опубліковано в журналі "Новое Время" за 12 лютого 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.