23 листопада 2017, четвер

Показав прем'єр

коментувати
За дев'ять місяців керівництва Кабміном Володимир Гройсман не виявив нову рису лідерства — не озиратися на корупційні договорняки і "смотрящих" на Банковій

Так, на фоні Арсенія Яценюка здається, що риторика Володимира Гройсмана — більш приземлена, він частіше посміхається і ходить ногами по землі. Але податкова реформа не просунулася ні на крок, малий бізнес стогне, а корупційна вертикаль вишикувалася в найогиднішому вигляді.

Гройсман навчився говорити Банковій "ні", але це не означає, що він незалежний від кланових домовленостей. Він не хоче ставати ширмою для чужої корупції, але при цьому дотримується власних інтересів. Історія зі скасуванням тендеру на поглиблення дна в порту Южний, де 1 млрд грн мала освоїти наближена до депутатів Народного фронту фірма, — зайвий тому доказ. Не з доброї волі, а тільки притиснутий до стінки публічними звинуваченнями, Гройсман може зупинити явно корупційну схему.

У цьому сенсі показово і те, як Гройсман напередодні нового року дав добро на введення ренти в розмірі сміховинних 2% на видобуток газу в особливо складних умовах. По суті, це спосіб догодити газодобувачам з олігархічних груп в процесі збору голосів за бюджет-2017. Лише коли питання винесли в публічну площину, прем'єр відмовився від цих намірів. Хоча пізніше норму намагалися провести вже в іншому законі. І очевидно, що без "відмашки" глави Кабміну це було б неможливим.

Крім того, Гройсман пішов на поступки аграрному лобі, ввівши на 2017 рік дотації в розмірі 4 млрд грн. Причому Рада провалила поправку про максимальний розмір допомоги 50 млн грн в одні руки, дозволивши великим аграрним олігархічним холдингам, таким як Миронівський хлібопродукт (МХП) акумулювати мільярди. Зроблено це з подачі депутата Миколи Кучера, близького до акціонерів МХП, який явно перебуває в конфлікті інтересів.

Україна майже рік чекає шоу-кейсу від прем'єра, який, вступаючи на посаду, обіцяв "показати, як управляти країною"

Так само Гройсман на засіданні уряду 1 червня минулого року підіграв великому клану на ринку залізниці — братам Дубневичам. Прем'єр з голосу виключив з постанови про зміну правління Укрзалізниці близького до них Сергія Михальчука, зберігши за ним цю посаду. У відповідь на мій депутатський запит отримати текст стенограми прийшли відписки про конфіденційність інформації.

В обмін на голоси партії Ляшка за бюджет Гройсман заклав на цей рік 600 млн грн для виробника пожежних машин, який належить радикалам. За два останні роки ця стаття витрат зросла в три рази, але це вказує не на триразове збільшення пожеж, а на зростаючі апетити Ляшка.

Ще один приклад — після звільнення глави Укрпошти Ігоря Ткачука, який є братом близького до прем'єра депутата від БПП, Гройсман ультимативно зажадав від Міністерства інфраструктури призначити цього чиновника керівником Одеського морського торгового порту.

Можна нагадати, що саме за Гройсмана відбулися скандальні пертурбації: Укртрансгаз вивели з‑під НАК Нафтогаз України у вересні минулого року, а Укрзалізницю — з‑під Міністерства інфраструктури у січні 2017-го. Обидва рішення — це спроба вибити "дійні корови" з‑під керівників, які не згодні з планами дерибану держкомпаній. І якщо в першому разі ситуацію відіграли назад під тиском Заходу, то в другому міністр змушений був звернутися до суду.

Також при бездіяльності Гройсмана зірвана приватизація ОПЗ і не призначені на конкурсі керівники енергетичних підприємств. Жодне з держпідприємств до кінця не корпоратизоване, жодна спостережна рада повністю не сформована — за винятком Нафтогазу, і то лише тому, що це було вимогою МВФ.

Таким чином, Україна вже дев'ять місяців чекає шоу-кейсу від прем'єра, який, заступаючи на посаду, обіцяв "показати, як управляти країною". А поки видно лише Гройсмана, оточеного "конфліктом інтересів", який залишається частиною корумпованої вертикалі з яскраво вираженими власними амбіціями. Це вже проявилося на виборах до місцевої ради Вінниці, коли люди Гройсмана відмовилися йти в списку БПП, а обралися в міськраду за списком кишенькової квазіпартії.

В умовах відсутності реформ невдоволення народу будуть гасити точковими популістськими кроками, кількість яких стане наростати в міру наближення виборів президента. Симптоми — мінімальна зарплата 3.200 грн, закон банку Михайлівський і посилення псевдопатріотичної риторики, покликані відвертати увагу від провалу на економічному фронті.

Простір для реформ у порівнянні з 2016 роком не зросте. Навпаки, за кожне позитивне рішення в Раді уряду доведеться розплачуватися бюджетними грошима. В цих умовах механізм батога і пряника має бути максимально задіяний Заходом, де фінансова допомога перемежовувалася б із покаранням українських корупціонерів і введенням персональних санкцій. Оголошення депутатів Ігоря Кононенка та Олександра Грановського [близьких до президента] персонами нон грата стане куди ефективнішим за багатогодинні пустопорожні розмови про необхідність реформ в Україні.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 27 січня 2017 року. Републікування повної версії тексту заборонене

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.