26 квiтня 2017, середа

ГПУ проти НАБУ. Війна тільки починається

коментувати
ГПУ проти НАБУ. Війна тільки починається
Незалежний орган — Національне антикорупційне бюро — став кісткою в ненаситній горлянці владної верхівки, мотивованої власним збагаченням

Минулого тижня в НАБУ з обшуком завітали колеги з Генпрокуратури на чолі з одіозним слідчим Дмитром Сусом. Він один з керівників підрозділу ГПУ, який в народі називають "департаментом Кононенка—Грановського" — за прізвищами кураторів з оточення президента.

Спроба втручання прокурорських у роботу НАБУ — це не ексцес виконавця, а цілеспрямоване бажання групи товаришів у владі знищити Антикорупційне бюро.

Ще кілька місяців тому зміна генпрокурора Віктора Шокіна на Юрія Луценка сприймалася багатьма як досягнення. Західні дипломати побачили в цьому ознаку позбавлення від чиновників-ретроградів, а громадські активісти намалювали ще одну зірку на фюзеляжі, що підтверджує, що тиск на владу може давати результат.

Весь цей час Луценко озвучував приємну західним дипломатам і громадським активістам риторику: кадрові чистки, реформи, переслідування оточення Януковича. Однак спробою поставити НАБУ в стійло нинішній генпрокурор, він же екс-керівник президентської фракції, красномовно викриває сам себе. В Україні йде повзучий переворот щодо позбавлення від НАБУ як незалежного антикорупційного органу.

Затримання "ручного судді" Чауса показує готовність бюро йти до кінця

З депутатського досвіду знаю, що ідея створення НАБУ не викликала особливого захоплення у влади, оскільки позбавляла ручну Генпрокуратуру монополії на переслідування корупціонерів, точніше — монополії на право "вирішити питання за домовленістю". Самим фактом народження НАБУ варто дякувати чиновникам із США, країн ЄС і МВФ, які кожен раз пов'язували надання грошей або безвізового режиму з НАБУ.

Тому ідея ослаблення бюро вже не один місяць охоплює сценаристів з Банкової. Їхнє завдання-мінімум — не дати НАБУ інституційно відбутися, блокувати будь-які спроби отримати право на самостійне прослуховування або антикорупційні суди. Максимум — виставити НАБУ банкрутом. Аналогічні процеси ведуться, наприклад, в Румунії, де незалежний антикорупційний директор влаштував масові посадки злодіїв, а натомість регулярно наражається на спроби корупціонерів з парламенту урізати його повноваження.

Одне з перших кримінальних розслідувань НАБУ стосувалося депутата Олександра Онищенка, який був переконаний у власній безкарності після того, як у 2014 році отримав депутатський мандат. Сталося це внаслідок змови з керівництвом країни: проти нього в сільському окрузі Київської області не висунули конкурентів ані від Блоку Порошенка, ані від Народного фронту, а партія Тимошенко поставила безробітного кандидата.

Зрештою Онищенко як представник панівного класу до останнього не вірив у серйозність намірів НАБУ і намагався домовитися. Розслідування НАБУ було зірване через Юрія Луценка, який протягом 20 днів не підписував підозру проти депутата. Цього вистачило, щоб Онищенка не оголосили в міжнародний розшук і він зміг виїхати в Лондон, отримавши там статус для постійного проживання.

По суті, пауза, яку генпрокурор подарував Онищенку для виїзду в Британію, рівносильна дарованій волі. Ви не знайдете в новітній історії України прикладів, коли Лондон видавав Києву оголошених у розшук. Радше навпаки, і підтвердити це може новий фаворит Луценка — головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Так, один з фігурантів розслідуваної справи щодо торгівлі зброєю Сергій Бондарчук спокійно живе у Британії, хоча і перебуває у розшуку Інтерполу.

Однак Онищенко — це зовсім не найбільша риба в тенетах, розставлених НАБУ. Перше провадження стосується афер на державному Запоріжжяобленерго, де останні роки орудувало угруповання братів Крючкових — новоявлених "курченків", дах яким забезпечували брати-олігархи Суркіси і права рука президента Ігор Кононенко. Крім того, в руках НАБУ перебуває одразу три справи на соратника Яценюка і Порошенка, Миколу Мартиненка, а також розслідування за схемами на Одеському припортовому заводі, під час якого затриманий заступник Нафтогазу Сергій Перелома. І це не зважаючи на менш масштабні справи: наприклад, ті, в яких фігурують депутати від Народного фронту Пашинський або Логвинський.

Події тижня, коли НАБУ затримало "ручного суддю" Чауса, куратором якого називають все того ж Грановського, показує готовність бюро йти до кінця, незважаючи на прізвища та ступінь лояльності до президента. Тому війна за НАБУ тільки починається. І за цих умов суспільство має бути готове захищати бюро не тільки в соціальних мережах, але і на вуличних протестах. Іншого шансу подолати корупцію у нас просто не буде.

Колонка опублікована в журналі "Новое Время" від 12 серпня 2016 року. Републікування повної версії заборонене

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.