30 квiтня 2017, неділя

Дати по руках

коментувати
Корупція в Україні, безумовно, є феноменом, який можна писати дисертації
Фото: В'ячеслав Костянтинівський via Facebook

Корупція в Україні, безумовно, є феноменом, який можна писати дисертації

Антикорупційний тренд прийшов в Україну надовго. Суспільство готове дати карт-бланш лідерові, здатному дійти до кінця у боротьбі з хабарництвом. Але сам він не впорається

Мій співрозмовник нахилився вперед і сказав притишеним голосом: "Новини останніх днів такі — на Укрзалізницю тепер поставили "смотрящих" від Ігоря Кононенка, а всі питання щодо морських портів вирішує депутат від Народного фронту Сергій Фаєрмарк". Ця розмова з одним з інсайдерів в уряді відбулася в середині січня. Минуло вже три місяці відтоді, як президент Петро Порошенко оголосив, що після виборів 25 жовтня "розпочнеться рішуча робота з реформування країни". Замість цього відбувається заміна одних кураторів державних грошових потоків на інших.

У повітрі пахне достроковими виборами, а значить, настав час заробляти з подвоєною силою. Заповіти польських реформаторів хибно зрозуміли в Україні, яка переживає шок без терапії. Час спливає, а кредит довіри бездарно витрачено. Рівень підтримки прем'єра Арсенія Яценюка серед населення впав до 1%, показник Порошенка — в межах 5%.

Більшість громадян вважають, що боротьба з корупцією є обов'язком президента. При цьому нездатність пожертвувати меншим в ім'я більшого — ручним генпрокурором заради змін — тягне на дно рейтинг Порошенка. У самій прокуратурі схрестили пальці, сподіваючись на провал Національного антикорупційного бюро (НАБУ): в кінці 2015 року генпрокурор Віктор Шокін написав гнівного листа його голові Артему Ситнику, вимагаючи розслідувати десятки "висяків" — кримінальних справ, які роками накопичуються на Різницькій. Завдяки нещодавньому закону НАБУ вдалося врятувати від лавини незакінчених прокуратурою розслідувань, надавши можливість нарешті дати бій корупціонерам.

Нездатність пожертвувати ручним генпрокурором заради змін тягне на дно рейтинг Порошенка

Корупція в Україні, безумовно, є феноменом, про який можна писати дисертації. Днями я спілкувався з французькими дипломатами, розповівши, як один з народних депутатів завдав шкоди французькому банку на $100 млн і не тільки не зазнав покарання, але і в минулому скликанні очолив групу дружби між Верховною радою та Національним зборами. Французька мережа будівельних супермаркетів Леруа Мерлен багато років бореться за те, щоб наші органи помітили монополізацію ринку мережею Епіцентр-К. Алкогольний холдинг Marie Brizard Wine & Spirits вже не перший місяць рейдерить один з депутатів Народного фронту, і французькі дипломати змушені ходити на засідання суду, щоб своєю присутністю стримувати суддів від корупції.

Це триває десятиліттями. Багато хто забув, як у середині 1990‑х компанія Моторола оголосила про відхід з українського ринку через Павла Лазаренка. А в 2000‑х аграрний холдинг Alfred C. Toepfer International роздав десятки мільйонів доларів хабарів за відшкодування ПДВ — і через роки зізнався в цьому американському правосуддю, заплативши майже $18 млн штрафу в США. Тому не дивуйтеся, що в Україні досі немає шведської мережі IKEA, яка є індикатором відсутності корупції в країні.

Часто говорять про простий рецепт боротьби з корупцією: потрібно зробити так, щоб не було за що дати хабар. Але не менш важливо й інше: створити прецеденти покарання. Цим шляхом пішла Італія в 1990‑х, коли після багатьох років зрощування політики і кланів почалося розслідування Mani pulite, відоме у нас під назвою Чисті руки. Слідчі не відступили, відчуваючи підтримку суспільства, і перемогли. Ім'я міланського прокурора Антоніо ді П'єтро потрапило в підручники історії.

Сьогодні схожа ситуація в Україні, коли суспільство готове дати карт-бланш тому лідерові, який піде до кінця в боротьбі з корупцією.

18 січня в Харкові відбувся вже третій Антикорупційний форум. Незважаючи на те, що місто лежало в снігових завалах, на захід, що відбувався у кінці робочого дня і не в центрі міста, зібралися 3 тис. осіб. Це означає, що "ковбаса" перестає бути головною політичною мотивацією. І люди розуміють — саме через корупцію ми втратили армію і територію, отримали знецінену гривню і потрапили в спіраль економічної депресії.

Але не варто забувати: навіть найяскравіший лідер не впорається один. Мені доводилося бачити зюлизька реакцію публіки на появу Міхеіла Саакашвілі. Наш виборець легко створює кумирів. Люди реагують на Саакашвілі так, як 12 років тому на Ющенка або 8 років тому на Тимошенко. Забуваючи, що екс-президент Грузії відомий не солодкими промовами, а непопулярними реформами.

Ми продовжуємо чекати месію, який розв'яже всі проблеми. Не усвідомлюючи поки, що кожен має присвятити себе своїй маленькій місії — чинити тиск на владу і боротися з корупцією на своєму рівні. Антикорупційні форуми повинні з'явитися в кожному місті, а борці з корупцією — відчути підтримку. Саме тому перемогли Чисті руки в Італії, саме тому і ми повинні готуватися до тривалої боротьби, в якій обов'язково переможемо.

Колонку опубліковано в журналі Новое Время від 22 січня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.