29 березня 2017, середа

Як ми провалилися у прірву, женучись за конституційною реформою

коментувати
Увага до Основного закону відволікла від торжества бюрократії на різних рівнях і тотальний розбрід в головах громадян та політикуму

- У нас, - сказала Аліса, насилу переводячи дух, - коли довго біжиш щодуху, неодмінно потрапиш в інше місце.

- Яка повільна країна! - Вигукнула Королева. - Ну а тут, знаєш, доводиться бігти щодуху, аби тільки залишитися на тому ж місці.

Льюїс Керролл, Аліса в Задзеркаллі

Питання змін до Конституції України зіштовхнуло між собою дві багато в чому полярні концепції. З одного боку на Київ тиснув західний прагматизм, проникаючи через "перемоги української дипломатії". З іншого - звична хаотичність внутрішньої політики, підігріта абсурдом пострадянської спадщини і пресингу Кремля. Просто стояти на місці не вдалося б: параліч правового фундаменту України зробив би її легкою жертвою геополітичного харчового ланцюжка.

Флегматичний погляд на ситуацію виносить за дужки розігріту в соцмережах, та й в "експертному" співтоваристві паніку чи істерику навколо потенційних зрад і перемог довго підготовлюваного до прийняття Конституційного законопроекту. В очах основних гравців саме Основний закон був ключем до розрубування донбаського гордієвого вузла.

Умовний колективний Захід на чолі з Берліном, Вашингтоном і Парижем судить за своєю історією: найважливіші колізії в них вирішувались правовими шляхами. Поправки до Конституції США, зміни в основний закон П'ятої республіки, британська децентралізація 1997-98 - приклади логічного вирішення назрілих конфліктів, у тому числі і з сепаратистським забарвленням. Зорієнтований на ЄС і США Київ так чи інакше змушений був слідувати букві закону, в тому числі і юридично безсилих Мінських угод, для отримання схвалення західних партнерів.

Де боротьба за розуми, а не за території?

В іншому куті конституційного рингу стояв суперник в біло-синьо-червоних трусах з двохголовим орлом, для якого буква і дух закону - не більше ніж метод приборкання опонента. Згадаймо, скільки разів вустами глави МЗС РФ Сергія Лаврова озвучувалися вимоги (не побажання, а вимоги!) до Конституції суверенної, нехай і сусідньої, держави. Зневажаючи власні закони, Кремль впевнений, що Київ не здатний піти його шляхом і залишиться скутим юридичною казуїстикою. Саме тому і наполягав на своїх формулюваннях і доктринах.

Український народ повинен був би стати рефері. Як по "західній", так і по "східній" логіці саме vox populi, глас публіки, стає акумулятором і виразником нових правил гри між народом і владою.

Поки ж колективний "глас" застряг у десятках круглих столів, фейсбук-суперечок і невизначеності від не розуміння. Як і Аліса в Задзеркаллі, Україна біжить щодуху по шляху конституційної реформи, але залишається на місці, ще не розуміючи, що бігти потрібно ще швидше.

Переклад "гонки Червоної королеви" на більш зрозумілу мову виглядає так: українській політичній системі необхідно постійно змінюватися і пристосовуватися, щоб вижити на геополітичній арені, яка змінюється з не меншою стрімкістю. Отже, щоб не просто вижити, а ще й знайти своє місце під сонцем, адаптуватися, - потрібно бігти швидше колег по грі.

Конституційна ж реформа в нинішньому вигляді схожа на спробу лише нагнати, але не перегнати. Децентралізація за європейськими лекалами виглядає добре, але де ж продемократичні місцеві еліти, які з успіхом втілять її на практиці? Перегляд бюджетних відносин на користь регіонів звучить відмінно, проте де ж бізнес, який наповнить місцеві скарбнички? Невиразне закріплення статусу "окремих районів Донецької та Луганської області" - чорт з ним, але де боротьба за розуми, а не за території? Конституцію традиційно для України фетишизували, в черговий раз увірувавши, що головний текст країни магічним чином змінить і реальні правила гри в ній. Поклавши руку на серце, а другу - на підручник новітньої історії, згадайте, як часто Конституція України працювала по-справжньому, на 100%, до останньої виписаної в ній дбайливими законодавцями літери?

Київ штовхнули на слизьку стежку - увага до Основного закону відволікла від торжества бюрократії на різних рівнях і тотальний розбрід в головах громадян та політикуму. У підсумку реформа нагадує "шалене чаювання" - учасники, в тому числі і громадянське суспільство, задають один одному нерозв'язні загадки, головна з яких - "що ж буде з Донбасом". Безперечно, ситуація в цьому регіоні, як і питання Криму, вельми важливі - але в країні ще є 22 регіони, в яких можна і потрібно будувати правову демократичну державу.

До того ж, не варто панікувати - нинішня реформа явно не назавжди. Більше того, її вік може бути й зовсім недовгий: частина положень виписана з урахуванням хитких нині реалій, які можуть змінитися вже до зими. Маховик історії рано чи пізно впорядкує відносини з Москвою, Луганськом, Донецьком і Севастополем - і повноцінне повернення останньої трійці також викличе гарячі суперечки і дебати. Але в цій гонці не варто витрачати сили на безглузді суперечки: хороший бігун скаже, що при бігу потрібно дивитися не під ноги, а на фінальну мету.

Наша ж, громадянська і політична, справа в цьому - холоднокровно і методично розвиватися, створюючи той самий дух закону і права, який потім легко зможе втілитися в букві. А поки ж українська Конституція, немов керроллівська Аліса, женучись за Донбасом, провалилася в кролячу нору Мінських домовленостей.

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Леся Шевченко   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Леся Шевченко
Леся Шевченко

Президент ГО Фундація Відкрите суспільство

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.