17 серпня 2017, четвер

Отруєне повітря. Світ перетворюється на мінне поле

коментувати
Отруєне повітря. Світ перетворюється на мінне поле
Після трагедії в Мюнхені я ще сильніше відчув, що страх і терор проникають в кожного, незалежно від того, де він живе. Світ перетворюється на мінне поле, на якому ми азартно намагаємося жити по‑старому

Тероризм об'єднує народи. Як сльози об'єднують малознайомих людей на похороні близького друга.

Іноді мені здається, що останніми роками змінився склад повітря, яким ми дихаємо. Через інше, не технологічне забруднення навколишнього середовища. Співвідношення кисню і вуглекислого газу, можливо, залишилося майже таким, як і було, але додалися елементи, що потрапляють в людський мозок і порушують сприйняття світу: страх і терор.

Після трагедії в Мюнхені я ще сильніше відчув це глобальне забруднення повітря. Річ не тільки в тому, що Мюнхен — дорога частина моєї особистої географії, місто, куди я щороку приїжджаю вже два десятки років, місто, в якому я знаю десятки вулиць, кафе і площ. Річ не тільки в тому, що Мюнхен — побратим Києва. Річ у тому, що страх і терор проникають в особисту географію кожного, незалежно від того, де він живе: в Китаї або Еквадорі.

Терористи перетворюють світ на мінне поле, а ті, хто живе в ньому, починають здаватися цим самим терористам азартними гравцями. Азартними, тому що хочуть вижити, хочуть жити по‑старому, мирно, незважаючи нінащо. Точно так, як у Києві під час розстрілу снайперами протестувальників на Майдані тисячі неучасників протестів сиділи в кафе, йшли на роботу або планували сімейний відпочинок в офісі турагентства. Карусель життя крутилася, не зупиняючись. Тільки мертві не могли утриматися на її іграшкових кониках і оленях.

Карусель життя крутилася, не зупиняючись. Тільки мертві не могли утриматися на її іграшкових кониках і оленях

Але українська революція чи турецький військовий путч — це інші трагедії. Їхні учасники знали, на що йдуть. А ось коли у п'яту річницю страшного теракту в Норвегії, вчиненого непомітним раніше Андерсом Брейвіком, непомітний виходець з Ірану цілеспрямовано розстрілює дітей у Мюнхені — час і думки зупиняються. В голові сама себе оголошує жалоба, і ти більше не розумієш: як жити далі і у що вірити? В те, що людство рухається до світлого майбутнього? До наукового прогресу та фінансової стабільності?

Ні, людству годі мріяти. Перемогти тероризм і повернути на землю мир і спокій — це важливіше, ніж будь-який запуск космічного корабля і цінніше, ніж будь-яке наукове відкриття. Тільки як це зробити тепер, коли розпиленням терору і страху в світі охоплюються території, співмірні великим державам? Та й деякі держави, немов їхні політики надихалися тим само отруєним повітрям, починають поводитися, як терористи?

Кілька днів тому за триста метрів від мого будинку, на сусідній вулиці рано вранці пролунав вибух. "Я його чула!" — сказала мені дружина, коли за годину я дізнався, що вибухнула машина, і в ній загинув знайомий журналіст, з яким зовсім недавно ми вечеряли за одним столом.

Потім в інтернеті з'явилися записи з камер відеоспостереження, де видно, яким маршрутом двоє — він і вона — з бомбою в сумці йшли до припаркованої на вулиці машині. На цих кадрах я побачив сусідній будинок і зрозумів, що вони проходили і повз мій будиноку, повз нас, повз наше життя.

Терор поступово стає наукою. Його вже можна розділяти на спонтанний та організований, цілеспрямований і сліпий, на точковий і масовий. Але я не хочу його розуміти, не хочу автоматично визначати, до якого виду терору потрібно віднести цей вибух, чи то вбивство, або стрілянину по перехожих у Мюнхені.

Я хочу, щоб цього не було, щоб людство не прагнуло кудись "вперед", а повернулося назад, до стабільності і спокою. Якщо винне повітря, яким ми дихаємо останнім часом, то слід знайти джерела його забруднення або ввімкнути особливі фільтри. Не для того, щоб ми жили довше, а для того, щоб ми жили.

Київ оплакував вбитого журналіста Павла Шеремета. А тепер оплакує невинних жертв Мюнхена. Терор нас дійсно об'єднав, як раніше об'єднували телемости та культурні акції. Але хочеться вірити, що час страху і терору мине. Який час настане потім? Це багато в чому залежить і від нас, і від наших політиків.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 29 липня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене

Більше точок зору тут

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Андрій Курков   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Андрій Курков
Андрій Курков

Письменник

Інші погляди автора
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.