2 грудня 2016, п'ятниця

Франція, про яку ми не знаємо

коментувати
Туристів у Франції перш за всетягне в Париж, а потім на південь, але я вирушаю на північ

Варто кому‑небудь поруч вимовити слово Франція, і у вас на язиці виникає чудовий спогад про смак червоного вина та сиру брі. У вас одразу спалахує в уяві різнокольоровими вогнями вечірня Ейфелева вежа, за якою наповзають на пагорби Ардеша виноградники, а далі вже видніється Середземне море з червоними доріжками Канна.

“Так,— скажете ви гордо.— Ми знаємо, що таке Франція. Ми любимо Бордо, Камамбер, Едіт Піаф, Еміля Золя, Пастіс і фуа-гра". “Так,— скажу я.— Звісно, ви маєте рацію! Але це не вся Франція, а та, яку люблять приїжджі".

Їх завжди тягне в Париж, а потім далі на південь, цих туристів. Їх тягне вниз по глобусу Франції. А я останні роки часто прилітаю в Париж і видираюся вгору, на північ.

Тут, у Норд-па‑де-Кале, я знаю, що я у Франції. Знаю, але не бачу і не відчуваю. Між цим регіоном та рештою Франції пролягли кілька видимих та невидимих кордонів. Один з них — ментальний. Тут живуть "інші" французи. Їхня відмінність вже довгі роки викликає в одних "правильних" французів занепокоєння, в інших — підозрілість та поблажливість. Ці французи говорять своєю французькою мовою, яку між собою називають шті. Щоб їх розуміли французи з Парижа, вони навіть видали словник своєї "шті-французької", словник і підручник!

Коли один мій знайомий парижанин почув, що я вже чотири рази їздив у Бетюн, а також відвідав Вімі, Аррас та Ланс, він подивився на мене так, наче хотів сказати: “Куди ти їздиш? Справжня Франція нижче й південніше!" Але не сказав, тільки подивився. Здивовано і трохи розгублено. А потім додав, що сам там ніколи не бував і, напевно, ніколи не буде.

У всіх кафе, в які я заходив, клієнти частіше пили бельгійське пиво, ніж каву або вино

За рогом праворуч від Норд-па‑де-Кале — справжня Бельгія. У всіх кафе, в які я заходив, клієнти частіше пили бельгійське пиво, ніж каву або вино. На кожному кроці тут жують картоплю фрі. Її отримують на вулиці в конусоподібних паперових пакетах прямо з рук великих, вирощених на такій же картоплі фрі кухарів, які стоять за пересувними прилавками-кухнями мобільних "королівських фритюрень".

Тут на кожному кроці — бельгійські вафлі-галети, дешеві та ситні. Тут на кожному кроці польські прізвища та європейська історія. Тут не роблять вино. Тут немов затамували подих, задумавшись про минуле і майбутнє. І ще тут дуже люблять Америку, немов жива ще американська мрія серед жителів Північної Франції. То фасад дешевого кафе розфарбують в американський прапор, то неонового Дядька Сема змусять рекламувати кіоск з сосисками, то в меню звичайні бутерброди назвуть американськими сендвічами.

Закони фізики допомагають змінювати пейзаж. Якщо в одному місці викопати яму, а поруч залишити землю з цієї ями, то вийде гора. Долина териконів у Норд-па‑де-Кале — це французька Долина фараонів. Нащадки творців териконів продовжують жити поруч з териконами. І доглядають за ними, як за домашніми улюбленцями. Адже якщо за ними не доглядати — вони здичавіють і втратять свою правильну геометрію ліній.

У Норд-па‑де-Кале немає "здичавілих" териконів. Вони всі на обліку та до черги на "переорієнтацію". Один терикон вже став всесезонною гіркою для лижного спуску, другий — центром парку, третій перетворюється на гірку-виноградник.

Ми з приятелем-французом якось піднімалися до цього виноградника. Під ногами осипалася суміш вугільної крихти та землі. Над виноградником — резервуар з водою для поливу. Ще вище — якась просіла вершина терикону, а з тріщин досі виходить дим. Поверхня видається хиткою і небезпечною. Але вид, що відкривається з вершини, змушує забути про димні нутрощі цієї гори.

Перед вами відкривається нещодавнє минуле регіону. Архітектура шахтарських сіте — містечок — проста і переконлива. Шахтарів багато — у них багато однакових будиночків. Інженерів менше — їхні будиночки більші, навколо них трохи більше простору. Вся ця інфраструктура "прибудована" до землі надійно і надовго.

Сотні кілометрів шахтних тунелів досі пронизують землю під ногами жителів регіону. Замість річок вода тече каналами, виритими для барж, які за три дні могли доставити вугілля жителям Парижа. І доставляли. І Париж спалював у своїх камінах сотні, тисячі тонн вугілля, подовжуючи і розширюючи шахтні тунелі. А потім перестав. Рух барж сповільнився.

Мені б хотілося уявити собі ці ж баржі, що повертаються з Парижа в Норд-па‑де-Кале з бочками вина. Але слово логістика тоді ще не існувало, та й бочки вина не були частиною північного пейзажу Франції.

Так, тут п'ють пиво. Але як тільки виноград визріває на териконі, з нього роблять біле вино, яке можна пити, але не можна продавати. В принципі, за французькими законами робити вино в Північній Франції теж не дозволяється. Але заборона на продаж місцевого вина важливіше заборони на його виробництво. Саме тому бочки з вином зберігаються в підвалі місцевої мерії, а ключ мер носить із собою. Саме мер мені і відкривав підвал, щоб я зміг зробити ковток цього рідкісного напою.

Цьому вину вже дали ім'я — шарбоне. Шарбон — французькою вугілля. Знамените шардоне воно нагадує лише кольором. Вугільного присмаку, звісно, в цьому вині теж немає. Але зате є аромат Північної Франції, її історія, її ландшафт, порубаний битвами Першої світової війни і порізаний індустріалізацією ХХ століття.

Колонку опубліковано в журналі Новое Время за 18 грудня 2015 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Андрій Курков   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.