23 серпня 2017, середа

Нестерпний Версаль

коментувати
Новий президент Франції Еммануель Макрон публічно відважив главі РФ дипломатичного ляпаса. Путін стерпів, але що буде далі?

"Настав час, коли потрібно стерпіти нестерпне",— сказав імператор Хірохіто, оголошуючи про капітуляцію Японії у Другій світовій війні. Президент Росії Володимир Путін поки далекий від такого рішення, але стерпіти нестерпне йому вже довелося. І сталося це у Версалі, краса якого була оцінена ним гідно, але в результаті виявилася нестерпною.

Путін в невластивому йому стилі помчав у Париж. І правильно зробив: пора було рятувати відносини з Францією після провалу власної ставки на виборах президента цієї країни. Сам факт такого стрімкого візиту говорить про те, що гість був впевнений в успіху своєї справи. Адже це ж не хтось там, а нечужа російській душі Франція.

Але щось пішло не так, коли французький президент Еммануель Макрон у Версалі публічно відважив главі РФ дипломатичного ляпаса. Його слова про готовність рішуче відповідати на використання хімічної зброї в Сирії, посилювати санкції в разі ескалації Москвою її агресії в Україні, а також маркування двох російських державних ЗМІ як "органів брехливої пропаганди" боляче вдарили. Путін стерпів. Заради самої зустрічі і можливості зав'язати діалог. А стерпівши, вирушив у російську церкву в Парижі ставити свічку.

Міжнародна стратегія Москви переживає не найкращі часи

Думаю, що і під час розмови з Макроном за закритими дверима Путіну теж довелося несолодко. Він явно зіткнувся з людиною, готовою називати речі своїми іменами. Рідкісна якість для європейського політика.

Наївно вважати, ніби молодий лідер просто зірвався, аби помститися за намагання Росії перешкодити його перемозі. Ні, не зірвався. Він окреслив зовнішньополітичний стиль Франції Макрона: не плисти за течією і не плисти проти течії, а формувати течію. Макрон усвідомлює відповідальність за долю Європи і інтереси Франції, робить наголос на франко-німецький альянс, демонструє рішучість у висловлюваннях і діях, готовий до прорахованих переходів від жорсткості до компромісів і назад.

Такі перші враження. Далі, як кажуть в Одесі, "будем посмотреть". Життя завжди вносить свої корективи у початкові плани та підходи. Але вже очевидно, що Макрон, якого ми побачили в Брюсселі і пізніше у Версалі, прийшовся Євросоюзу дуже вчасно на тлі можливого відходу з Європи президента США Дональда Трампа і процесу виходу Великої Британії з ЄС. Такий Макрон так само гарний для Старого Світу, як поганий для Росії.

Міжнародна стратегія Москви переживає не найкращі часи. Трамп скутий звинуваченнями у симпатіях до Росії, про "велику угоду" вже навіть не пишуть у газетах. У нього є фундаментальні розбіжності з Євросоюзом, але він єдиний з ним в гранично жорстких оцінках російської агресії проти України. І остання заява країн G7 (в народі — Велика сімка) тому підтвердження.

ЄС усвідомив, що трансатлантичне партнерство не вічне під місяцем, і треба вчитися самому себе захищати. У тому числі від Brexit, популізму, авторитарних тенденцій в регіоні, російських кібератак і фейків. Ці виклики мобілізують країни ЄС, змушують їх шукати нові можливості у світі і триматися разом, коли Росія докладає так багато зусиль, щоб вони були порізно.

Крайні праві і ліві в Євросоюзі освоїли купу російських грошей, але так і не дали результат. До речі, перемога Макрона у Франції — це ще й велика поразка крайніх правих в ЄС. Велика, але не остаточна.

На Балканах у Москви провал в Чорногорії, на Близькому Сході — непроглядний тунель метушні без яскравих перемог.

І найсумніше: Україна все ніяк не розвалиться, а Європейський союз все ніяк її не кине. Навіть навпаки — дає безвізовий режим і робить все для того, щоб асоціація з ЄС стала повноцінною реальністю. А президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, непомічений раніше в зайвому оптимізмі щодо європейських перспектив нашої країни, взагалі офіційно заявляє, що "майбутнє України — це Європа".

Путін вже звикає зносити нестерпне. Все менш виразним стає образ його тотальної перемоги. Але він поки що в жодному разі не готовий визнати поразку. Є ще порох у порохівницях і валюта в засіках, а значить, попереду ще багато крутих поворотів і боротьби. У тому числі за всує згадану Путіним Анну Ярославну "Русскую". Насправді цей епізод більше ніж розуміння ним історії. Насамперед він про розуміння Путіним майбутнього, яке ми зобов'язані не допустити, тому що в ньому немає вільної України. А для цього нам необхідно продовжувати реформуватися, щоб ставати сильнішими, і бути рішучими у захисті себе і свого вибору.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 02 червня 2017 року. Републікування повної версії заборонене

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.