8 грудня 2016, четвер

Що потрібно владі: чергові закони або реальні зміни

коментувати
І як навчитися ефективно оцінювати успішність проведених реформ

Діяльність української влади щодо впровадження реформ виглядає бурхливо й насичено: розробляються плани, приймаються закони, постанови. Міжнародні донори дають Україні чималеньку фінансову та експертну допомогу на проведення реформ. І тому цілком очевидно, що вони очікують побачити результати цих реформ. Їх цікавить ефективність та результативність використання цих коштів. Адже їм звітувати перед платниками податків країн-членів цих організацій.

Але чи можна вважати кінцевим результатом реформи прийнятий закон чи створений державний орган? Чи все ж результатом реформи мають бути конкретні зміни у житті конкретних людей внаслідок дій влади, певні соціальні ефекти, нові можливості для підприємництва, зростання ВВП? Тому під тиском міжнародних донорів в українську лексику поступово входять терміни моніторингу та оцінювання державної політики, програм та проектів. Адже для міжнародних організацій та більшості країн світу моніторинг та оцінювання програм є абсолютно звичним та уживаним управлінським інструментом. Оцінювання – це визначення корисності, ефективності, результативності та впливу державної політики, програми, проекту, що має на меті їх удосконалення та засвоєння певних уроків.

У міжнародних організаціях, країнах ЄС, США, Канаді, Південно-Африканській республіці та ряді багатьох розвинутих країн світу використовується:

- Попереднє оцінювання – для обґрунтування процесу прийняття рішень та планування, аналізу потреб;

- Проміжне оцінювання – для перевірки чи все йде, як потрібно, для належного впровадження політики і програм;

- Кінцеве (підсумкове) оцінювання – для перевірки, чи досягнуто запланованих результатів, для забезпечення прозорості та підзвітності управління, ефективного використання державних коштів і визначення ефективних і неефективних програм, навчання/засвоєння уроків та удосконалення роботи, мотивації та винагородження державних службовців та підрозділів за результати.

Тому можна лише вітати заяву заступника глави адміністрації президента Віталія Ковальчука щодо необхідності створення на майданчику Національної ради реформ незалежної моніторингової експертної групи, яка проводитиме на постійній основі аудит стану виконання плану дій уряду. Тільки в даному випадку це краще називати не аудитом, а періодичним незалежним моніторингом дій уряду з впровадження реформ.

Для більшості країн моніторинг та оцінювання програм є абсолютно звичним управлінським інструментом

Окрім зовнішнього моніторингу, уряд планує створити свою внутрішню систему моніторингу впровадження реформ. Так, Володимир Гройсман на позачерговому засіданні уряду доручив уряду створити моніторингову систему з індикаторами, по яким можна орієнтуватися, як міністерства виконують План пріоритетних кроків уряду на 2016 рік.

Ці заяви я доволі оптимістично розцінюю, як «декларацію про наміри» впроваджувати оцінювання державної політики і програм.

В українському законодавстві уже передбачено певні елементи оцінювання. Аналіз регуляторного впливу вже використовується тривалий час. Бюджетним кодексом вимагаються результативні індикатори та оцінка ефективності бюджетних програм. Для оцінки ефективності бюджетних програм Мінфіном уже розроблені відповідні накази та методичні рекомендації. Існує також вимога проводити оцінку економічної та соціальної ефективності виконання державних цільових програм. Законом про засади державної регіональної політики передбачено створення систем моніторингу та оцінювання ефективності реалізації стратегій та програм регіонального розвитку.

Проте під час впровадження оцінювання політики та програм виникає чимало проблемних моментів:

- недостатньо розвинений запит на оцінювання державної політики та програм з боку керівників міністерств та органів місцевої влади;

- незначна кількість державних службовців, які володіють знаннями та навичками моніторингу та оцінювання; особливо катастрофічна ситуація з кадрами на місцях, а саме там мають бути створені системи моніторингу та оцінювання програм та проектів регіонального розвитку;

- відсутність зв’язку між результатами моніторингу та оцінюванням та процесом прийняття рішень, стратегічним плануванням;

- асоціація оцінювання із “контролем”, “моніторингом”, “аудитом”;

- “страх” критики, покарання, звільнення, якщо діяльність буде оцінюватися, брак критичного мислення у суспільстві та у представників влади;

- “розрив” між стратегічним плануванням та бюджетним процесом;

Досить часто державні органи вимірюють прогрес реформ за індикаторами продуктів (результат, наприклад, кількість зустрічей, кількість навчених людей, кількість заходів), а не за індикаторами кінцевих результатів (результат, наприклад, скільки людей в результаті впровадження реформи змогли покращити своє економічне становище, створити нові підприємства з певною кількістю робочих місць).

Як перший крок, для поступового застосування оцінювання необхідно спершу діагностувати існуючі функції контролю, аудиту, моніторингу, стратегічного та бюджетного планування, які важливі для визначення тих підрозділів, які зможуть відповідати за моніторинг та оцінювання у міністерствах та секретаріаті КМУ. Надалі необхідно розробити План посилення спроможності проводити оцінювання урядом та Національною радою, який включатиме розробку відповідної правової бази, визначення відповідальних, навчання державних службовців, розробку відповідної методологічних рекомендацій, інформаційного забезпечення.

Також для створення системи оцінювання на рівні держави або міністерства необхідна політична підтримка та запит на оцінювання з боку вищого керівництва держави, уряду, міністерства. Наприклад, якщо міністру цікаво, що відбувається у сфері його роботи, чи досягають програми міністерства запланованих результатів, чи приносять програми користь людям, для яких вони розроблені, тоді оцінювання стає прекрасним інструментом для зворотного зв’язку, удосконалення програм і навчання на основі попереднього досвіду.

Маючи намір розробити систему оцінювання, необхідно враховувати різні інформаційні потреби різних рівнів управління. Наприклад міністр потребуватиме найбільш узагальненої та систематизованої інформації про досягнення стратегічних цілей міністерства, організаційні деталі впровадження окремих програм будуть зайві. Начальник відділу або головний спеціаліст може цікавитися тим, як впроваджується програма, за яку він відповідає, та як покращити управління нею.

В процесі застосування оцінювання потрібно не лише збирати інформацію за переліком різних індикаторів, вимірювати прогрес. Важливо, щоб був механізм та аналітичні навики у персоналу обробляти та використовувати отриману інформацію в процесі прийняття управлінських рішень.

Інформування та навчання у сфері оцінювання також відіграють важливу роль, сформують кадровий потенціал. Необхідна критична маса експертів у цій сфері, які будуть розвивати методологію, надавати експертні послуги, проводити навчання, готувати публікації.

Отже, оцінювання є «природнім» елементом державного управління з орієнтацією на результат та державної політики, яка базується на даних. Адже оцінювання дає зворотній зв’язок про програму тим, хто її впроваджує, інформує керівника про результати роботи. Звіти з результатами оцінювання, як правило, мають публікуватися на сайтах державних органів. Це дає можливість громадянам відстежувати чи відбуваються очікувані зміни внаслідок дій держави, яка витрачає їх власні кошти, як платників податків.

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Ірина Кравчук   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Ірина Кравчук
Ірина Кравчук

Доктор наук з державного управління, член правління та співзасновник Української асоціації оцінювання

Інші погляди автора
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.