7 грудня 2016, середа

Вся правда про французьких чоловіків

коментувати
Коли починаєш говорити про них, нічого, крім кліше, в голову не лізе: розбираються у винах, романтики, прекрасні коханці, вітряні, мінливі, скупі, зарозумілі. Що з цього правда?

Відносини в інтернаціональній парі часто схожі на лакмусовий папірець: люди з однієї країни ніколи не змогли б зробити один про одного таких цікавих відкриттів, як ті двоє, що народилися і виросли в абсолютно різному культурно-соціальному оточенні. В інтернеті можна знайти мільйон і ще один текст про «російських» дружин за кордоном – читачі і автори цих статей дуже люблять мусувати всі тонкощі і відмінності між «нашими» жінками та іноземками. А от мені завжди була цікава тема про чоловіків – «наших» і тих, до яких ми їдемо за кордон. Чим, власне, вони підкуповують нас? Що в них є такого, чого немає в інших хлопців з рідного міста і рідної країни? Адже коли мова заходить про слав'янок, нескладно відразу намалювати в голові картинку, які ми господарські і дбайливі, що не дивно, адже нас виховували в патріархальному суспільстві. За ці чесноти нас так люблять європейці,які пліч-о-пліч живуть з незалежними, емансипованими жінками. Але коли починаєш говорити про французьких чоловіків, нічого, крім кліше, в голову не лізе: розбираються у винах, романтики, прекрасні коханці, вітряні, мінливі, скупі, зарозумілі. Що з цього правда? І які вони у відносинах з нами – аж ніяк не француженками?

Мені стало цікаво рівно настільки, що я розпитала про це 50 жінок з України, Росії та Білорусі, які зустрічалися/були заміжні за французами. Віковий діапазон респонденток – від 22 до 57 років. Всі дуже різні, що відразу відчувається за відповідями на складені мною 10 питань. Тут я публікую перші п'ять. (Пообіцявши зберегти анонімність і не розголошувати чужі таємниці, я не згадую жодних імен).

1. Яка відмінність у ставленні до жінок відразу впадає в очі?

Я не випадково поставила це питання першим, тому що воно витягує назовні найбільш емоційні моменти, що лежать на поверхні. І мої очікування виправдалися: 90% відповідей звелися до того, що французи сприймають жінку в першу чергу як рівноправного партнера у стосунках, а не як господиню будинку. Конкретно слово «рівноправність» прозвучало в кожній другій відповіді. Жінку сприймають як особистість, її поважають, прагнуть зробити щасливою, піклуються про неї, при цьому не звеличують її як принцесу і не поклоняються їй.

Але в деяких відповідях простежувалася і гіркота як раз з цього приводу: що немає яскраво виражених гендерних відносин, до яких ми звикли вдома, де жінкам дарують квіти на восьме березня, пропускають вперед і при цьому щодня очікують на гарячу вечеря, порядок в домі, попрасовані сорочки та інше. У французів, як з'ясувалося, немає цього споживацького ставлення до своєї партнерки – вона не праля, не кухар, і виховання дітей теж не входить в якісь суто «жіночі» обов'язки. Все перераховане вище французи звикли ділити на двох.

У французів немає споживацького ставлення до своєї партнерки – вона не праля, не кухар

Але, як завжди, є маленьке «але», і тут я процитую одну з дівчат: «В інтернаціональних парах відносини часто складаються за звичною схемою, яку ініціює жінка, починаючи «доглядати» за чоловіком». Палиця у двох кінцях і якийсь життєвий каламбур: на батьківщині нам не подобається, що всі домашні обов'язки на нас навішують за замовчуванням, але, виходячи заміж за іноземця, ми добровільно беремо на себе те, до чого нас ніхто не примушує.

2. Хто оплачує рахунок в ресторані?

Вже не знаю, чому це так цікавить, але це дуже популярне питання, коли мова заходить про французьких бойфрендів. Насправді, з самого початку знайомства з моїм хлопцем мене постійно переслідує якась легенда про скупість французів, яка поки ніяк себе не виправдала. Через чотири роки відносин, я схильна думати, що за скупість часто приймають європейську звичку купувати менше та краще. Так от, про ресторани.

Тут розсипалися всі ці міфи про жадібність: більша частина відповідей свідчить про те, що рахунок оплачує чоловік. Судячи з того, як багато жінок написали про це, французам цей жест приносить справжнє задоволення. Крім того, деякі дівчата досить прямо висловилися, що абсолютно не розуміють, коли відбувається якось інакше. При цьому французам не подобається, коли жінка приймає як даність те, що він за все платить – повертаючись до питань рівноправності, це більш ніж логічно.

Всі інші відповіді на питання говорять «50 на 50», «платимо по черзі» або «платить той, хто запрошує». Я спеціально не поділяю відповіді тих, хто перебуває у шлюбі або просто зустрічається з французом – і там, і там ситуація приблизно однакова. Мені особисто дуже сподобалася ремарка, яку деякі додавали до відповіді: мовляв, що французам приємно, якщо оплатить рахунок жінка – вони сприймають це як прояв уважності і любові. І я повністю підтримую їх у цьому.

3. Чи дарують французи квіти?

Ще одна площина вічних суперечок, а частіше – просто скарг наших жінок на те, що європейці їх не дарують. Тут складається двоїсте враження: з одного боку – культура чудових квіткових крамниць, яких у Франції скрізь безліч, продаж свіжих квітів на продуктових ринках, у супермаркетах і очевидний попит на сам товар. З іншого боку – купа історій про те, що французи не дарують квіти. Лише шість жінок з п'ятдесяти опитаних сказали, що їхні чоловіки дарують квіти часто, без приводу і без нагадувань. Інші відповіді зводилися або до залізобетонного «ніколи», або «тільки якщо натякнути». І окрема категорія «вдалося привчити до букету на 8 березня».

Справа в тому, що французи (і чоловіки, і жінки) дуже часто купують квіти додому просто так. Не в подарунок, не з особливої нагоди, а просто щоб прикрасити будинок. Їх беруть оберемками на ринку – вкупі зі свіжими овочами, м'ясом і сиром. З букета тут не роблять події, як звикли у нас. Тому і не надають йому ніякого значення. І саме тому наших жінок це так чіпляє. Це доважок до європейської рівноправності, коли квіти можна цілком благополучно купити навіть не собі, а саме додому у звичайний будній день – щоб потішити всіх, хто там живе. У нас, натомість, за букетом закріплена роль святкового атрибута і знаку уваги саме жінці.

4. Наскільки французи вимогливі до зовнішності?

Всі ми знаємо, що про француженок часто говорять – не красуні, але стильні і з шармом. А про слав'янок – що це найкрасивіші жінки в світі. І навіть не сама природна краса вражає, а кількість зусиль (грошей та часу), які ми вкладаємо у свою зовнішність. Що, знову ж таки, йде корінням в патріархальне суспільство, де все обертається навколо чоловіка – його вибору, оцінки і схвалення. Француженки набагато більш волелюбні й незалежні в цьому плані – свої власні інтереси вони ставлять вище. Що ж за такого стану справ більше цінують французькі чоловіки? Зовнішність або внутрішнє наповнення?

Багато жінок у своїх відповідях наголосили, що французи набагато менш вимогливі в питаннях краси і доглянутості, ніж співвітчизники (і без того розбещені, треба визнати). Звичайно, дурнів немає – будь-кому приємно, коли жінка поруч стежить за собою і вміє підкреслити краще в своєму образі, але це сприймається лише як приємне доповнення до характеру і освіченості. А ось тут у французів досить високі стандарти: вони люблять поговорити про мистецтво, політику, літературу, музику – їхня супутниця повинна бути здатною підтримати розмову на будь-яку з цих тем. Розум, начитаність, широкий кругозір жінки захоплюють їх. А ось занадто яскравий макіяж і надмірно відверті наряди скоріше відлякують – харизма і некричуща сексуальність залучають їх набагато більше.

Мені особливо сподобався коментар однієї з респонденток: «Будь кращою версією себе», - ось чого француз хоче від жінки. При цьому, чоловіки, які стежать за собою, очікують від своєї партнерки того ж. На жаль, у нас ця тенденція працює з точністю до навпаки: як би гарно не виглядала наша жінка, це не буде запорукою того, що наш чоловік поряд з нею буде прагнути виглядати на рівні.

5. Слов'янки vs. француженки – на чию користь порівняння?

Як би жінки не кокетували і не лукавили, але в інтернаціональній парі партнери завжди проводять паралелі і порівнюють (хоча б подумки) свої половинки: ми мимоволі ставимо французів в ряд зі своїми екс-бойфрендами, які залишилися на батьківщині, а наші французи помічають різницю між нами та їхніми колишніми або гіпотетичними пасіями.

Особисто мене відповіді на це питання трохи засмутили. Навіть не самі відповіді, а той факт, що найбільша наша чеснота в очах французів – це хазяйновитість і бажання догодити чоловікові. Француженок вони називають холодними, зацикленими на собі, занадто вимогливими, претензійними, занадто незалежними і емансипованими (цікаво, як швидко чоловіки встигли стомитися від емансипації, якщо француженкам тільки дозволили голосувати у 1944 році). Слов'янки на їхньому тлі виглядають янголами – ніжні, чуйні, турботливі, майстерно ведуть побут, готують, вбираються і стараються для чоловіка, ставлять сімейні цінності на перше місце і (цитую одну з респонденток) «задовольняються малим».

Я часто помічаю, що слов'янки ніби жаліють «бідолашних, нещасних французів», які втомилися від усіх цих незалежних феміністок. І опитування підтвердило це враження. Поки європейки борються за рівні права, наші жінки продовжують культивувати чільну роль чоловіка. У певному сенсі це гальмує розвиток цивілізації. І немає нічого дивного в тому, що «втомлений від емансипації» француз, обираючи між двома жінками, зупиниться на тій, у якої не тільки багатий внутрішній світ, але ще й кулінарні здібності, ідеальний манікюр з зачіскою і готовність поступатися.

І все б нічого, але і в цьому є невелика ложка дьогтю для нас: на відміну від француженок, які прагнуть підкреслювати індивідуальність у зовнішності, слов'янки слідують стандартам – високі підбори, довге волосся, червона помада і так далі. І це впадає в очі місцевим чоловікам. Тобто, виходить – ми якось навіть занадто гарні для них.

Поки я обробляла півсотні відповідей на свої питання, сталося чимало яскравих діалогів між мною і моїм французом, якому теж є з чим порівняти. Тим цікавіше буде опублікувати другу частину цього матеріалу, у якій 50 жінок відповідали на питання про ставлення їхніх чоловіків до сексу на першому побаченні, про те, чи правда, що французи легковажні і непостійні, і про дещо ще. Далі буде.

Текст публікується з дозволу автора.

Переклад українською мовою здійснено НВ  

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.