24 квiтня 2017, понеділок

Голосніше за всіх. Коли в країні почують громадськість

коментувати
Пора позбавлятися від ілюзій. Громадськість - це не той, хто найгучніший. І вже тим більше не той, хто краще за всіх матюкається

"Президент не чує громадськість!"

Чудовий аргумент, під яким я підписуюсь. Але давайте чесно. Проблема в тому, що я погано чую. Намагаюся, але дуже погано чую.

Що таке громадськість? Як правило, під нею у нас уявляють скороминущі збори випадкових людей, блогерів, які нікого не представляють та безсуб'єктні ініціативи, від яких за кілька місяців не залишається й сліду.

Лідери "громадськості" - найгучніші, медіа-всюдисущі, або ж найкраще за всіх матюкаються. Минуле їх темне, майбутнє - ще темніше. За ними немає ніяких робочих інституцій, живих громадських і професійних об'єднань. Вони мало кого представляють, окрім власного его.

У розвиненому суспільстві громадськість - це тисячі неурядових організацій, найпотужніші громадянські інститути, живі організації, спільноти і рухи з мільйонами активних учасників. Товариство, що складається з мільйона членів, не можна не почути.

Що у нас? Багато пострадянських "активістів" прийшли у владу. Точніше, вони там опинилися. За ними нічого не залишилося. Вони не створили нічого, крім ілюзій про себе. Вони не створили тих інституцій, які зараз можна було б назвати "голосом громадськості".

Хтось не вмів. У кого-то на це не було часу. Хто-то так нічого і не зрозумів. І зараз це не так важливо. Змінилася епоха. Починається нова ера, якій потрібні інші люди, з іншими цінностями, баченням, сучасними практиками. Таким людям потрібні інститути, дуже сильні і дуже багато.

Громадськість - широкий компроміс. Школа компромісу займає роки

Новому поколінню постмайданної країни потрібно все створювати практично з чистого аркуша. Це займає багато часу. Дуже багато. Це не білбордами заклеїти вулиці міст. Вироблення нових норм і правил, нової культури, нових горизонтальних мереж і інституцій займає роки, десятиліття.

Навіть якщо ви цілеспрямовано й усвідомлено над цим працюєте - все одно довго. Не можна нагнати натовп під гарний бренд і вважати це інститутом. Суспільство працює зовсім інакше. Громадськість - це широкий компроміс. Школа компромісу займає роки.

Пора позбавлятися від ілюзій. Швидких рішень не буває. Громадськість - це не найгучніший. І вже тим більше не той, хто найкраще з усіх матюкається.

Українську громадськість обов'язково потрібно слухати і чути. Але це дуже складно. Починаєш когось слухати, а це виявляється не громадськість, а самопризначений самодур.

Тільки живі, робочі, громадянські інституції з усім внутрішнім розгулом демократії, плюралізму думок і школою компромісу. Інакше нової якості суспільства нам не бачити.

P. S. Саме тому "не чули Донбас". Там не було голосу громадськості. Чисто фізично там не було органу. Все, що могло ним стати, перебралося до Києва задовго до війни.

Очевидно, олігархи з вчорашніх бандитів до голосу громадськості стосунку не мають. Навіть якщо іноземці зробили їм гарні сайти про "соціальну відповідальність".

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.