24 вересня 2017, неділя

Викриття "синіх китів"

коментувати
У появі "груп смерті" винна сучасна культура, невід'ємною частиною якої є інтернет

«Сині кити», «смертельні квести» та інші групи смерті - що це, змова світового уряду, робота ворожих спецслужб, витівки маніяка або наслідок паніки жалісливих матусь? Чи можуть ці групи стати причиною суїциду?

Саме такі питання мені надходять в останні кілька тижнів в рамках підготовки тренінгу «Безпека в інтернеті для підлітків».

Першим бажанням було відхреститися від цих питань і не коментувати зовсім. Все ж таки дитячі суїциди - не тільки неприємна тема для розмови, але ще і дуже відповідальна, щоб обговорювати її, не володіючи дипломом психолога. Але якщо я розповідаю дітям, як безпечно користуватися інтернетом, що таке цифровий слід і приватність, як захиститися від шахраїв і хакерів, то як можна ігнорувати питання, які так турбують їх батьків?

Вивчивши тему, подивившись аналітику, з'ясувавши, як розвивалася історія цього питання в світі, я виявив цікавий факт: «групи смерті» - це культурний феномен. Власне, злочин розкрито - в появі «груп смерті» винна сучасна культура, невід'ємною частиною якої є інтернет.

Ми самі розгойдуємо тему і даємо шанс знайти групу підліткам, які схильні до суїциду

Багато хто з нас вперше дізналися про тему «синіх китів» (одна з найпопулярніших назв груп в соцмережах, які закликають дітей до суїциду) в травні минулого року. Резонанс стався через публікацію в Новой газете з типовими віральними заголовками «Групи смерті (18+)», «Цей текст повинні прочитати всі батьки» і т. д. Цей текст зачепив і мене заголовком. Так уже влаштовані наші мізки: фільтрують монохромний потік однотипної інформації, витягуючи з нього сенсації, кримінальне чтиво та іншу белетристику. Особлива увага дістається темам, приправленим модними технологічними штучками за типом соціальних мереж, штучного інтелекту, колонізації Марса або чергової сенсаційної заяви НАСА.

У всьому винні алгоритми

Щоб зрозуміти, як працюють інтернет-медіа, пройдемося по теорії. Заголовок і мета-теги, тобто, текст і фото, які потрапляють в соцмережу після шерінгу, - є основним магнітом для аудиторії ЗМІ. Ефективні заголовки називають віральними, тому що їх поширюють самі читачі. Чим більше буде пошерене посилання на статтю, тим більша кількість аудиторії перейде на сайт. А відвідувачі, або, іншими словами, трафік, конвертується в гроші рекламодавців. Механізм стрічки соціальної мережі теж не такий простий. Якби Facebook видавав вам всі пости від сотень друзів, вам би знадобилася вічність, щоб прочитати стрічку за день. Розумні програми аналізують всі заголовки і мета-теги і відбирають для вас найбільш цікаві та віральні. Якщо статтю шерять і ставлять лайки, алгоритм вважає, що цей матеріал повинен бути вам цікавий. При цьому соцмережі і пошуковики визначають не тільки значимість конкретної одиниці інформації, але і її входження до порядку денного. Ви повинні були помічати, що в дні запуску ракет SpaceX найбільш часто в стрічках спливали пости про Ілона Маска, колонізацію Марса і так далі. У день виборів президента США стрічки заповнювалися новинами про Трампа. Така поведінка алгоритмів навіть названа спеціальним терміном - «міхур фільтрів». Перебуваючи всередині такого інформаційного міхура, в фокусі вашої уваги постійно фігурують одні й ті ж теми. Так виникає відчуття того, що вони турбують весь навколишній світ. Хоча, зрозуміло, це не так, адже інформаційне поле сформувалося навколо певної групи людей.

Мем «сині кити»

Інтернет-фахівці добре знайомі з таким терміном як мем. Мем - це одиниця зберігання і передачі культурної інформації. Головна його властивість - блискавичне поширення. Мемами можуть бути модні слівця, мелодії, ідеї. Саме інтернет дозволив мемам стати справді масовим явищем. «Грошей немає, але ви тримайтеся» - один з найпопулярніших мемів минулого року. Так він виглядає в аналітичному сервісі Google trends.

До 23 травня 2016-го в інформаційному полі просто не існувало фрази «грошей немає, але ви тримайтеся». Але коли усі навколо починають жартувати на цю тему, величезна кількість людей, не розуміючи про що жарт, йдуть в Google дізнаватися, про що мова.

А ось так виглядає мем «синій кит».

Як бачимо, до появи піку, пов'язаного з галасом в ЗМІ, синіми китами ніхто не цікавився.

Якщо подивитися на запит «групи смерті» (нижній графік), то видно відразу кілька піків. Перший припадає на публікацію статті в Новой газете (16 травня 2016 року), другий - на арешт адміністратора однієї з таких груп (15 листопада 2016 року), третій, особливо масштабний пік - лютневий медіа-шум в Україні та Киргизії.

Тема гаряча і буде залучати до себе увагу до того часу, поки вона віральна. Поки тема віральна, фільтри соціальних мереж будуть піднімати її вгору. А це значить, що ми, батьки, які переживають, і читачі, що проходять повз, самі розгойдуємо тему і даємо шанс знайти групу підліткам, які схильні до суїциду, але раніше не знали про існування такої спільноти. Коли ми перестанемо це обговорювати, групи смерті залишаться без шансів на нову аудиторію.

Будка самогубств

Проте, меми не виникають на порожньому місці. Групи смерті хтось створив, і квести в них публікують. Google знаходить згадки про подібні групи у всьому світі. Один з перших таких проявів був помічений через кілька років після народження Facebook, в 2008 році у Великій Британії. Західні «сині кити» називаються менш романтично - internet suicide cult. У 2004 році ця ж проблема піднімалася в ЗМІ Японії, а потім і в США. А все тому, що поява соціальних мереж призвела до виникнення соціального феномену: люди публікують в інтернеті не тільки своє життя, а й свою смерть.

Навіть поверхневий аналіз теми говорить про те, що суїцид в цілому, і підлітковий зокрема, тісно пов'язаний зі спробами привернути увагу до своєї персони. І якщо раніше люди забиралися на карнизи хмарочосів в очікуванні глядачів у вигляді натовпу під будівлею, то сьогодні вони публікують порізи на руках або влаштовують справжні реаліті-шоу самогубств в Periscope (соціальна мережа з відеотрансляціями). Якщо раніше люди публікували передсмертні записки, то сьогодні вони публікують передсмертні пости. Цікаво, що у Вікіпедії вже сім років існує стаття на цю тему, яка чомусь досі не перекладена на українську мову. Реакція на проблему в розвинених країнах не менш цікава. Наприклад, в США кіберполіція не влаштовує рейди на власників подібних сайтів, а роль держави зводиться до фінансування неурядових організацій, які надають в соцмережах психологічну підтримку людям, схильним до суїциду.

Ми повинні розуміти, що інформація про те, як накласти на себе руки, з'явилася в інтернеті не вчора, а задовго до виникнення соціальних мереж.

Ще десять років тому в одному з досліджень аналізувалася видача популярних пошукових систем, в якій було знайдено більше 373 сайтів, присвячених суїцидам. Аналіз показав, що 11% з них були просуїцидальними і містили докладні інструкції щодо зведення рахунків з життям.

Звичайно, не варто заперечувати той факт, що люди продовжують знищувати себе, і що рівень самогубств неухильно зростає. За останні шість років цей показник зріс на 50%. Чи винен в цьому інтернет і сучасні технології, світова економічна криза або менталітет, ніхто не береться сказати однозначно, адже в різних країнах цифри відрізняються. Для прикладу, у свіжій статистиці країн з найвищим рівнем самогубств, вперше в топ-10 потрапила сусідня Білорусь з цифрою 20,5 осіб на кожні 100 тис. Але в цьому рейтингу є і економічно успішна Японія, а перше місце належить Литві, де рахунки з життям зводить 31 особа на кожні 100 тис.

Але давайте повернемося до питань нашої теми. Чи існує таємне товариство або маніяки, які ведуть «групи смерті»? Звичайно ж ні! Не потрібно бути серйозним аналітиком, щоб прикинути, що при цифрі в 21,2 самогубство на 100 тис. населення (остання опублікована статистика за 2014 рік) жертвою суїциду щорічно стає приблизно 8 000 українців. При рівні проникнення соціальних мереж в 60%, цілком закономірно очікувати, що в соцмережах сьогодні знаходиться близько 5000 наших співгромадян, які цього року зведуть рахунки з життям. Якщо врахувати, що в тому ж Вконтакте присутні росіяни, білоруси та інші російськомовні користувачі, то виявиться, що людей, що генерують суїцидальний контент, не так вже й мало. Тому варто прийняти факт, що такі групи існують давно і є культурним феноменом.

Як уберегти своїх дітей від впливу цих груп? Приблизно так само, як і від згубного впливу фільмів, відеоігор, літератури і думки однокласників. Поради в цьому випадку універсальні і вже відносяться до галузі виховання і психології.

Але я б підняв більш глобальне питання. А чи повинні інтернет-корпорації втрутитися в ситуацію або продовжувати залишатися інформаційно нейтральними? Чи повинні пошукові системи блокувати доступ до просуїцидальної інформації так само, як вони блокують доступ до піратського контенту? Чи повинні соціальні мережі реагувати на частий інтерес користувача до теми самогубств і повідомляти про це його близьким? Чому для нас давно стало нормою використання алгоритмів, що визначають інтереси інтернет користувача для показу релевантної реклами, але ми не використовуємо ці ж технології для показів соціальної реклами користувачам, які планують звести рахунки з життям?

Більше поглядів тут

http://www.themeshnews.com/top-10-highest-suicide-rate-countries-in-the-world-2016/

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.