4 грудня 2016, неділя

Реформи: вірити чи не вірити?

коментувати
Уявіть, що до вас звернулася людина, яка завдяки щасливим обставинам змогла залишитися осторонь від української політики: «Ну як реформи, йдуть чи ні? Час інвестувати чи не настав ще час?»

На жаль, в Україні на таке запитання одночасно є десятки найсуперечливіших відповідей.

Представники влади оптимістично відрапортують про успіхи: про досягнення нашою економікою дна, на тлі безперервних реформ і безжальної боротьби з корупцією. За їхньою версією, залишилося лише затримати дихання і, відштовхнувшись від мулистої поверхні, підніматися на поверхню зі швидкістю 1-2% на рік. З таким темпом підйом буде довгим, лише б вистачило повітря. Окремі недоліки, як ведеться, традиційно спишуть на війну та нерішучість європейців. Без недоліків теж не можна, а то Захід фінансову допомогу може перекрити.

Знайдуться, звісно, «злі» прагматичні парламентські язики, деякі навіть з коаліційних фракцій, які називають економічне зростання, прогнозоване владою, стагнацією, що на довгі роки закріплює за нами місце серед країн третього світу. Але на те вони і «злі» язики, щоб тільки очорняти дійсність, не пропонуючи жодних шляхів розв'язання проблеми.

Десятки тисяч різноликих активістів з центрально розташованих кондиціонованих комфортабельних офісів інтелектуально розсиплються тезами про біфуркації та парадигми і спонукають до подальшої боротьби. Без «боротьби» їм неможливо вижити, адже в «мирному житті» у левової частки активістів є всі шанси стати безробітними, через відсутність якоїсь професії.

Незважаючи на нещодавно створені додаткові органи очищення суспільства від скверни, у вигляді НАБУ, антикорупційної прокуратури і нового Генпрокурора, «папередники», які виробили стійкий імунітет до імітації боротьби з корупцією, вибухнуть огульною критикою, що переходить у звичний ностальгічний спів на тему стабільності, низьких тарифів і «долара по вісім».

Люди заможніші, які вже забезпечили собі «шляхи до відступу», дивляться на ситуацію з висоти положення і чекають, чим це все закінчиться. Вони б і раді інвестувати в Україну, але за двадцять п'ять років навчилися не дуже довіряти історіям про те, що безвізовий режим почнеться з наступного понеділка, а «Україна буде через десять років в ЄС», і чекають надійніших сигналів. Ну, а тим часом посилають дітей навчатися за кордон, патріотично примовляючи, що «добра освіта в будь-якій країні знадобиться, а сюди, дитинко, ти завжди зможеш повернутися, якщо, звісно, захочеш».

Народ простіший, не досвідчений у комунікаціях і біфуркаціях, а який бажає просто чесно працювати і жити по-людськи, впевнено вливається до лав патріотично налаштованої прогресивної української діаспори за кордоном. Люди, звісно, розуміють, що «два-три роки – не строк для реформ, а з корупцією у вищих ешелонах боротися вкрай складно», але воліють спостерігати за труднощами історичного процесу ззовні, допомагаючи Польщі, Португалії та багатьом іншим європейським країнам боротися з демографічною кризою. Таких вже 10% від усього населення України, і кажуть, що цей показник продовжує зростати.

Тих, хто старші та бідніші, запитувати про «реформи», напевно, не варто, можуть і послати.

То кому ж усе-таки вірити – владі, «папередникам«, «комунікуючим біфуркаторам» чи немолодому таксисту з «Шансон-таксі», який спостерігаючи, як я активно кручу головою, розглядаючи вулиці рідного Києва дорогою з аеропорту додому, після двотижневої відсутності, запитав: «Та чому ви крутитеся й роздивляєтеся, що тут може змінитися? Як був бардак, так і залишився!» Я, звісно, розумію, що він з «Шансону» і все таке, але гадаю, що думки таксистів з Uber теж не сильно відрізняються.

Відповідей безліч, і вони, на жаль, всі різні. А для тих змін, яких потребує наша країна, потрібні єдність і віра. Віра в те, що влада професійна і чесна, що базікам на парламентській трибуні доведеться відповідати за свої слова, що закон буде один для всіх, що не можна ховати відсутність професіоналізму за вишиванкою і хитромудрими іноземними словами, що, зрештою, можна перемагати у футбол великих і сильних, як у це вірили Уельс, Ісландія і Команда Португалії. Без віри країну не перебудуєш!

Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка

Читайте інші тематичні колонки на НВ:

Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня

Момент в історії з Олександром Пасховером – щопонеділка

Кінопошук з Фоззі – щочетверга

Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці

Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.