18 жовтня 2017, середа

Напустили туману

коментувати
Збереження стабільності, про яку твердить влада, — лише прикриття для того, щоб мати можливість нічого не змінювати і продовжувати методично розоряти країну

Якось у країні все стихло. На політичному фронті, здається, що перед бурею. А на фінансовому — просто застій. Ні злетів, ні драматичних падінь. За оцінками фахівців, у лютому вартість нерухомості впала на 2,5–3% у доларах. Фондовий ринок знизився на 3,4%, а національна валюта за місяць девальвувала на 3,8%, що за українськими мірками — так, абищиця. На початку березня, щоправда, гривня трохи зміцнилася, але, мабуть, через те, що підприємствам до 10‑го числа потрібно заплатити податок на прибуток за минулий рік, і вони змушені продавати валюту. На жаль, фундаментальних причин для зміцнення немає, а рідкісні іскри надії ніяк не розгоряться у темряві української корупції.

Криза влади, що трансформується в ідею національної безнадії, здається, не має швидкого та ефективного вирішення. На мій погляд, постулат про неприпустимість перевиборів в ім'я короткострокової ілюзорної стабільності, що активно нав'язується владою, не зовсім відповідає інтересам українців. По-перше, заради чого потрібна така стабільність? Щоб зберегти при владі людей, які провалили все, що можна було провалити? По-друге, чи стабільність це? Радше — постійна стагнація, про що свідчить падіння ВВП на 2,1% у січні, зниження прогнозу до 0% у першому півріччі та невеселі перспективи на майбутнє.

Сировинні ринки переживають важкі часи. Іноземні інвестори, за винятком найбільш відчайдушних, оминають Україну. Малий і середній бізнес ніякої підтримки на державному рівні не отримує. Замість "пестити і леліяти", його "віджимають і доять". Даруйте, так за рахунок чого в такому разі буде розвиватися економіка? І навіщо ми тоді намагаємося зберегти людей, які до цього призвели і які в більшості своїй два роки тільки й робили, що брехали, крали і, найприкріше, — втрачали унікальні можливості, створені революцією?

Ключове питання — чи зможе новий уряд вести країну вперед — залишається без відповіді

Кажуть, що такої стабільності вимагає Захід, втомлений від наших негараздів і скигління. І Захід, здається, готовий на будь-яке рішення, аби скоріше забути про Україну. Є у мене знайомий голландець, який заробляв продажем помідорів у Росію. Запровадивши санкції проти РФ, його змусили відмовитися від поставок заради ідей демократії і людяності. Він відмовився, на манівці не ходив, втратив гроші, але дуже пишався своїм вчинком. Тепер, через два роки, відчуває себе обдуреним. Оскільки ті українці, заради яких він пожертвував успішною справою, продовжують активно торгувати з Росією. До того ж ще й крадуть з його ж податків, переданих нам у вигляді фінансової допомоги. Неважко передбачити, як він проголосує на майбутньому референдумі. Воно то зрозуміло, що сам референдум нічого не вирішує і проводиться лише для того, щоб розважити нудьгуючих голландських домогосподарок. Але, по-перше, його результати стануть хорошим індикатором ставлення звичайних європейців до України. По-друге, у разі невдалого для нас результату, праві партії , багато з яких фінансуються Росією, не забаряться скористатися цими результатами і вже точно не на користь України.

Чи змінить щось активно лобійоване призначення нового уряду і прем'єра, у складі якого будуть лише прогресивні міністри-технократи? У короткостроковій перспективі, безумовно, так. Значно збільшуються шанси на отримання чергового траншу МВФ. Найімовірніше, будуть менше красти. Це вже саме по собі величезне досягнення. Але ключове питання — чи зможе новий уряд вести країну вперед — залишається без відповіді. Для цього потрібні реформи, а проводити їх доведеться, спираючись на коаліцію у складі досвідчених парламентаріїв: БПП, керованого президентом, Народного фронту під керівництвом скривдженого прем'єра і підгодованих колаборантів з числа радикально налаштованих фракцій, які переслідують меркантильні інтереси. З такою "групою підтримки" не те що технократи, сам Бог з реформами не впорається.

Мені здається, вся новітня історія України могла б стати чудовою ілюстрацією того, як у гонитві за тимчасовими благами втрачається довгострокова перспектива. Скажете, Путін винен? Він, звичайно, свою мерзенну справу робить, але без потужної підтримки з боку нашої влади, яка методично розоряє країну, навряд чи б у нього все так гарно виходило. Можливо, Обама з Меркель недогледіли? Не думаю: свої завдання їм, здається, розв'язувати вдається, а за наші вони і не збиралися братися.

Як не гірко визнавати, але винні ми самі, і так буде продовжуватися доти, доки у нас не з'являться політики, які живуть власним розумом і інтересами свого народу. Не путінськими, не західними, а своїми, українськими. І кращого способу знайти їх і виховати, крім як з допомогою виборів, цивілізоване людство ще не придумало.

Колонку опубліковано в журналі "Новое Время" від 11 березня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.