10 грудня 2016, субота

Україна та звалища. Чи є вихід з смітника?

Минуло кілька днів після трагедії у Львові, пожежа погашена, сміттєзвалище закрите, рятувальники поховані, і сміттєва проблема знову ніби перестає існувати

Ще тиждень тому перші шпальти газет та телевізійні ефіри рясніли заголовками про трагедію на Грибовицькому сміттєзвалищі, про проблему (не)переробки сміття в Україні, про смттєву мафію. Минуло кілька днів, пожежа погашена, сміттєзвалище закрите, рятувальники поховані, і сміттєва проблема знову ніби перестає існувати. До наступної трагедії? А вона може статись будь-де і будь-коли, бо таких проблемних сміттєзвалищ, як у Львові, сьогодні близько 1000, загальна кількість сміттєзвалищ в країні – 6400, а сміття накопичено на них станом на грудень 2014 року 11,6 млрд. тон. І це тільки офіційна статистика. Щодня ми збільшуємо ці обсяги і нічого не робимо для переробки накопиченого.

Що ж робити, якщо ми хочемо системно вирішити цю проблему?

Екологічні перевірки – це не тиск на бізнес, а запобігання свавіллю

Майже рік тому горіла нафтобаза в Глевасі, й так само, як і на сміттєзвалищі в Грибовичах, там кілька років не проводились екологічні перевірки – мовляв, мораторій, знімали “зайве навантаження на бізнес”. У ролі заступника міністра на той чася неодноразово просила– не продовжуйте мораторій хоча б на ті перевірки, які пов’язані з життям та здоров’ям людей і довкіллям. Однак екологів у запалі популізму в таких випадках традиційно не чують – знову винна корупція та відсутність реформ інспекції. Чи стало бізнесу значно легше? Чи почала економіка стрімко зростати за відсутності екологічного нагляду? Ефект малопомітний, натомість екологічні аварії все частіші, і нові жертви, яких можна було б уникнути, якщо б ситуацію контролювали. Без сумніву, розвиток бізнесу треба стимулювати, але точно не за рахунок інтересів громад та стану довкілля.

Поводження з відходами повинно мати законодавчу основу

Сьогодні всі звинувачують львівського мера в тому, що за багато років він не спромігся організувати ділянку під новий полігон, провести рекультивацію старого полігону і т.п. Не захищатиму міську владу Львова – дійсно, полігон вже мінімум десять років як мав бути закритий. Та це питання і до народних обранців: понад рік парламенті лежать зареєстровані десять законопроектів, що пропонують різні підходи до вирішення проблеми поводження з твердими побутовими відходами. По правді, жоден з них не є абсолютно досконалим, та чому їх навіть не почали розглядати? Більше того, був провалений надважливий законопроект про поводження з небезпечними відходами, проект закону про оцінку впливу на навколишнє природнє середовище вже кілька разів повертається на повторне читання. Його ухваленню активно протидіють захисники інтересів «міжнародного бізнесу», хоча саме цей великий міжнародний бізнес в інших країнах Європи виконує значно жорсткіші правила. Очевидно одне – екологія повинна стати пріоритетом як для законодавчої, так і для виконавчої влади, а у Раді вже давно назріла необхідність проведення дня екології.

Таких проблемних сміттєзвалищ, як у Львові, сьогодні близько 1000

Закопувати сміття має бути невигідно

Про крайню потребу в сміттєпереробних заводах не говорить хіба що лінивий. Так, правда, -  в країні зовсім немає інфраструктури для цивілізованого поводження з відходами. Все, що викидається в смітник у нас вдома, йде прямо на полігон, але не лише тому, що більше нема куди, а й тому, що зовсім немає стимулів шукати інших шляхів. У європейських країнах захоронення на полігонах непереробленого сміття в принципі заборонене, всі відходи спочатку повинні проходити спеціальну механічно-біологічну обробку. Крім того, встановлений державою тариф на захоронення на полігонах настільки високий, що доводиться ретельно рахувати, чи воно того варте. Ну і чи не найголовніше - за захоронення на несанкціонованих сміттєзвалищах встановлені і реально діють величезні штрафи. Саме тому переробляти там вигідніше, ніж закопувати, і, відповідно, місцева влада зацікавлена у залученні інвесторів та розвитку максимально ефективної інфраструктури переробки. У нас такі стимули відсутні.

Є й інша частина цієї історії. Коли у нас говорять про необхідність будівництва сміттєпереробних заводів, мало хто згадує про те, скільки коштуватиме такий завод і де взяти на нього гроші. Вартість сучасного комплексу механічно-біологічної обробки відходів сягає20-30 млн. євро, а сміттєспалювального заводу – чи не удвічі більше. Польща, наприклад, побудувала свою сміттєпереробну інфраструктуру на кошти ЄС, на що нам найближчим часом сподіватися не варто. Часто обговорюється варіант підняття тарифів для населення, та чи хтось порахував, якими вони будуть при такій ціні переробки? Можемо обкласти виробників додатковими екологічними зборами, та скільки років піде на те, щоб накопичити достатні суми, навіть якщо все до копійки буде збиратися?

Рішення досить просте, хоча, як виявилося, далеко не таке очевидне - приватні інвестиції. У смітті є своя непогана «економіка», це не швидкий і не високомаржинальний бізнес, але він стабільний і привабливий для інвесторів у більшості країн Європи. Працюючи в міністерстві екології над питанням поводження з відходами як одним із найбільш пріоритетних, я звернулася до Європейського банку реконструкції та розвитку із запитом про допомогу у залученні інвестицій у цю сферу. На той момент консультанти ЄБРР вже півроку вивчали, чому в Україну не йдуть інвестиції в сміттєпереробку, адже це достатньо приваблива галузь в інших країнах. Відповідь виявилась простою–це зовсім не корупція, не оподаткування, а відсутність державної стратегії поводження з відходами. Без національного плану та бачення розвитку поводження з відходами в країні жоден бізнес не може планувати власної діяльності, і це досить природнє бажання мати гарантії, що після чергових змін в законах чи тарифах якийсь сміттєпереробний завод з 30-мільйонним інвестиціями раптом не стане нерентабельним.

Та є в цій історії й трохи #перемоги - ще в січні 2016 року три міністерства (Мінприроди, Мінекономрозвитку та Мінрегіонбуд) разом з ЄБРР та німецькою агенцією GIZ почали спільну роботу над державною стратегією поводження з відходами. Є надія, що вже до кінця року вона з’явиться і це будуть справді реальні цифри, розрахунки та обґрунтування. Далі вже справа за народними депутатами – зробити цей документ справжнім планом виходу «зі смітника». Зволікати більше не можна, ми вже й так заплатили людськими життями занадто високу ціну, щоб, наговорившись, знову про це забути – до наступного лиха.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.