9 грудня 2016, п'ятниця

Свічка у вікні. Чому ми знову забуваємо про злочини РФ

коментувати
Якби ми весь час пам’ятали про те, як Москва влаштувала геноцид наших предків, то мабуть, ми б інакше будували стосунки зі своїм схибленим сусідом

У річницю Голодомору свічку пам’яті запалювали президент і його колеги-попередники, прем’єр та міністри. Ви це мали бачити по телевізору. Я про це розповідав по телевізору. Робота у мене така. А після неї я вирішив додому піти пішки і порахувати, скільки свічок побачу у вікнах столичних багатоповерхівок. І знаєте, скільки нарахував? Нуль. Напевно, люди їх вже загасили, - подумав я. Але перед тим все ж встиг розчаруватися. А ще подумав: а наші президенти запалили свічки у себе вдома? Там, де маленький вогник не побачать телевізійні камери? А міністри?

Навряд чи хтось з них живе на бульварі Шевченка, яким я спускався з центру.

Потім я спробував згадати, чи був голод у нашій родині. Був. Моя бабуся Лідія Миронівна народилася 1937 року. Її назвали на честь старшої сестри Ліди, яка померла у 33-му році. Сім’я тоді голодувала. Якось мій прадідусь приніс додому рибу. Її «червона мітла» не змогла всю вимести з річок.

Ви пам’ятає відчуття, коли з самого ранку нічого не їли, і лише ввечері приходите додому та нарешті нормально їсте? А тепер збільшіть це відчуття у разів так сто. Відчуваєте цю радість від передчуття приємної ситості? І ось моя прабабуся приготувала принесену рибу. Без солі та олії. Нічого цього не було в домі. Організм маленької Ліди вже не зміг прийняти цієї їжі. Їй було 5 років.

А потім я згадав, як колись, ще студентом, потрапив в Український дім на урочисте вшанування жертв голодомору. Згадав, як нам тоді показували документальний фільм, у якому зібрали тих, хто пережив голод. І там була бабуся, яка після пережитого все життя зберігала на горищі сухарі, сушені яблука і ще щось. З року в рік вона перевіряла і поповнювала свій клунок, який висів у кутку на поперечній балці. Ця бабуся так робила, бо боялася голоду. Пам’ятаю, як тоді якийсь лікар чи психолог ще сказав: «страх голоду невиліковний». Думаючи про це, я автоматично зайшов у супермаркет недалеко від дому.

25 тисяч померлих за добу. 10 мільйонів за весь час. Чверть теперішнього населення нашої країни

Вже майже в кінці своєї годинної прогулянки мене не сказати, щоб налякав, але насторожив звук вибухів. Це був феєрверк. З десяток залпів. Знаєте, коли найперші два вибухи у тебе викликають певний острах і рефлексивне озирання, щоб зрозуміти що і де відбувається? Мабуть, позбудуся цього відчуття, коли закінчиться АТО, або коли перестану працювати у новинах.

І я знову згадав про наших посадовців, які несли свічки до меморіалу «Пам’яті жерт голодомору». Потім мені стало цікаво, чи робили це мої сусіди. Я подумав: а що, як вони проігнорували цю традицію. Вона досить нова для нас. Але вони ж, мабуть, роблять олів’є на Новий рік, вітають колег чи друзів з професійним святом. Може, хтось з них нещодавно святкував Хелловін. Це вже традиції. Але про цю національну, мабуть, забули. Національна амнезія - національна хвороба українців, про яку ми весь час забуваємо. Зачароване замкнене коло якесь. 

Якби ми весь час, а не лише у четверту суботу листопада, пам’ятали про те, як Москва влаштувала геноцид наших предків, то мабуть, ми б інакше будували стосунки зі своїм схибленим сусідом. Ми б ще у 90-тих роках домоглися визнати провину у геноциді самопроголошеної правонаступниці СРСР (Німеччина ж визнала свою провину у Другій світовій), а не називали Москву своїм братом.

Потім згадав цифру, яку прочитав у новинах — 25 тисяч померлих за добу. 10 мільйонів за весь час. Чверть теперішнього населення нашої країни.

З такими думками я увійшов у квартиру. Знайшов свічку, запалив її і поставив на підвіконня.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.