20 листопада 2017, понеділок

Прощавай, товаришу вахтерко!

коментувати
У новому законі про освіту є одна невелика, але важлива зміна, завдяки якій ми нарешті отримаємо непороте і нелякане покоління: тих, хто має право розпоряджатися собою і своїм часом

Її звали Анна Сафонівна, але весь гуртожиток звертався до неї тільки по батькові. Вона годилася кожному з нас в бабусі. Однак ми були впевнені: Сафонівні вдалося якимось чином зупинити час. Її пам'ятали як мінімум шість поколінь студентів. Ця вахтерка напевно з'явилася у фойє гуртожитку ще в кінці 1960-х років, коли будівля тільки проектувалася як місце тимчасового проживання молоді, що навчається.

Перше, що бачив новий мешканець радянської версії студентського кампусу, — чергу до вахтерки. Сафонівна сиділа за столом, на якому стояв службовий телефон. Повз неї не могла ні миша проскочити, ні муха пролетіти. Студенти пред'являли їй свої квитки, і якщо хто забував, Сафонівна демонструвала феноменальну пам'ять: називала винуватця на прізвище, веліла ставати в бік і чекати, поки товариш не принесе його документ. Головний жах починався, як водиться, після півночі. Сафонівна закривалася зсередини, і якщо ти запізнився з кіно на п'ять хвилин, повинен був принижено просити її відкрити. Вахтерка проявляла співчуття, але при цьому записувала в окремий зошит прізвища порушників. Щоб вранці відправити доповідну коменданту. Три запізнення - системне порушення дисципліни, і ти можеш вилетіти з гуртожитку.

Потреба в товариші на вахті в гуртожитку, який нікого нікуди не пускає, відпадає

А ось ще випадок, який навчив мене відключати телефон на ніч. Глибоко за північ мою сім'ю розбудила заплакана знайома, благаючи дати притулок її дитині з другом. Вони вчинили погано: пішли на концерт, який закінчився пізно. Поки доїхали до гуртожитку, вахтерка замкнула двері і відмовилася пустити порушників, посилаючись на якісь правила, вивішені на дошці оголошень. Моя квартира стала реальною альтернативою ночівлі на вокзалі. Треба все ж таки уточнити: "порушниками", які мали ночувати чортзна-де, були дві дівчини-першокурсниці.

Між двома спогадами  без малого 30 років. За цей час радянська влада оголосила перебудову, вивела війська з Афганістану, розпався Союз, Україна запустила в космос першого і поки єдиного космонавта, змінила кількох президентів, двічі виграла Євробачення, пережила дві революції, переживає війну і оплакує жертв. Навіть визначилася з вектором розвитку, рухається в ЄС і НАТО. І весь цей час перше обмеження прав і свобод, з яким стикається молодий громадянин країни, що змінюється всупереч усьому,  вахтерка в студентському гуртожитку.


Але 2 листопада цього року сталася революція, яку поки ніхто не помітив. Якщо все піде добре, а не як завжди, саме у цієї революції є всі шанси змінити Україну. Мова про нещодавно ухвалений закон про вищу освіту, одна з норм якого забороняє обмежувати права студентів. Перш за все це стосується пропускної системи. Вахтерка вже не має права замикати перед студентом двері. Громадянин, названий казенно одержувачем вищої освіти, може приходити і йти коли йому зручно. Функція вахтерки зводиться до обов'язків консьєржки, вона повинна знати в обличчя мешканців і ввічливо питати сторонніх, куди і до кого вони йдуть. Якщо студент запросив гостя, він не зобов'язаний писати з цього приводу пояснювальну записку.

Хай живе свобода! Вахтери і вахтерки народилися в СРСР і покликані були стежити за порядком, так би мовити, в місцях компактного проживання радянських громадян. Гуртожиток досі залишається рудиментом системи, і мешканці вже з перемінним успіхом намагаються приватизувати хоча б це житло, роблячи його постійним. Двірники, електрики і сантехніки потрібні. Потреба в товариші на вахті, який нікого нікуди не пускає, відпадає. Хіба вахтерки перекваліфікуються у прибиральниці, будь-яка праця почесна, все ж краще, ніж доба через три сидіти за столом в куточку.

І все ж таки найбільше від цієї революції виграють студенти. Разом з ними  вся наша країна. Ми отримуємо нарешті своє непороте і нелякане покоління. Це не ті ровесники незалежності, які виходили на Майдани, йшли під кулі і тікали добровольцями на фронт. Це  ті, хто має право розпоряджатися собою, своїм часом і своїм простором, приймати власні рішення, не протистояли потужному вахтерському "ні, не можна, не пущу". Юнаки та дівчата не тушувалися перед беркутами і тітушками, але пасували перед вахтеркою гуртожитку, наділеною владою тюремника. Тепер вікова перешкода, будемо сподіватися, позаду. Свобода від вахтерки дорівнює свободі пересування, що тягне за собою вміння поводитися зі свободою. І ось це для України дуже важливо.

Колонка опублікована в журналі Новое Время за 10 листопада 2017 року. Републікація повної версії тексту заборонена

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє.  Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.