17 серпня 2017, четвер

Зустріч Папи Римського з «русским миром»

коментувати
Зустріч Папи Римського з «русским миром»
Добре, аби Папа Франциск пам'ятав, що має справу з главою церкви, яка ледь не оголосила «священною війною» за «русский мир» війну на Сході України

Майбутня зустріч патріарха Кирила і папи Франциска, що відбудеться 12 лютого на Кубі, звичайно ж, визначна історична подія – вперше майже за тисячу років, що минули після Великої Схизми 1054 року, повинні зустрітися глави двох найбільших християнських церков.

Звісно, краще переговори, ніж їх відсутність. Звісно, краще шукати точки дотику, ніж ворогувати.

Але, коли я бачу, скільки невгамовної радості звучить з приводу майбутньої зустрічі, то мимоволі згадую знаменитий анекдот про Йосипа Бродського із записників Довлатова: «Якщо Євтушенко проти колгоспів, то я – за».

Ось і сьогодні, згадуючи, як зовсім недавно суворо супили брови представники «православної громадськості», кажучи про те, що зустріч патріарха Московського з папою Римським рішуче неможлива, в якій істериці билися кремлівські пропагандисти через візит папи Івана Павла II в Україну, я насилу вірю в щирість їхнього нинішнього захвату. Ба більше, маю чималий скепсис з приводу майбутнього рандеву в Гавані.

Хочу обмовитися: я не належу ні до руської православної, ні до католицької церкви, я — старомодний атеїст і тому відчуваю себе рівновіддаленим і від Франциска, і від Кирила.

Демонстративні аскетизм і скромність понтифіка-аргентинця, показне самоприниження, до якого він періодично вдається публічно (пам'ятаєте, як він сказав про геїв: «Хто я такий, щоб судити їх?») — все це мене, на відміну від деяких, не дуже зачаровує. Щось у цьому є удаване.

Папі-аргентинцеві не звикати мати справу з лідерами авторитарних режимів

З іншого боку, не викликає у мене бурхливого обурення і новини, що періодично вивалюються на публіку, про чорноморські палаци, яхти, кортежі та дорогі годинники на святішому патріаршому зап'ясті.

Я б особисто на все це заплющив очі – якби справдилися надії, колись покладені на Кирила, коли він ще був митрополитом і вважався одним з найбільш імовірних наступників попереднього патріарха Алексія II. Багато хто наївно вважали, що ерудит, інтелектуал Кирило — найбільший європеєць і ліберал в РПЦ, що при ньому церква зміниться, стане відкритою вітрам сучасності, здобуде більшу незалежність від Кремля.

Сталося ж зовсім навпаки. І майбутня зустріч з папою Римським зайвий раз демонструє те, що московська патріархія є продовженням Кремля. Зустріч патріарха з папою, поза всяким сумнівом, санкціонована Путіним і потрібна передусім саме йому — для прориву зростання міжнародної ізоляції режиму. Крім того, Путін, який відверто заграє з європейськими правими, напевно розраховує, що Ватикан побачить у ньому союзника у створенні якогось консервативного альянсу, що виступає на захист «традиційних цінностей» християнської цивілізації від новацій і спокус ХХІ століття.

Папа Франциск же, зауважте, розчарував багатьох тим, що відмовився рішуче засудити дії Росії щодо України, незважаючи на заклики українських політиків і простих віруючих – католиків і греко-католиків.

Ось і в історії з майбутньою зустріччю на Кубі, папа Франциск, на мій погляд, допомагає авторитарному путінському режиму – частиною якого, безумовно, є формально відокремлена від держави, а насправді тісно інтегрована в його структуру Московська патріархія — підправити свої справи і репутацію на міжнародній арені.

До речі, папі-аргентинцеві, як кажуть, не звикати мати справу з лідерами авторитарних режимів і навіть домовлятися з ними – адже все його життя пройшло в країні, де при владі порівняно недавно перебувала одна з найбільш жорстоких диктатур; на континенті, де демократія раз по раз програвала авторитаризму.

Ні, я не можу заперечити проти того, що заявлена мета зустрічі – спільно виступити проти геноциду християн усіх конфесій на Близькому Сході – найважливіша богоугодна справу.

Але добре, аби Папа Римський, який називає патріарха Кирила «дорогим братом», який буде тиснути йому руку і, можливо, навіть обійматися з ним по-братськи, пам'ятав ще й про те, що має справу з главою церкви, яка стояла за півкроку від того, щоб оголосити ледве не «священною війною» за «русский мир» війну на Сході України — як і військову авантюру в Сирію, де від російської зброї гинуть люди — українці і сирійці.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.