4 грудня 2016, неділя

Ох, війна, що ти зробила, підла

коментувати
Уявіть, що в 1939 році Гітлера вдалося вгамувати. Яким світ був би зараз?

Воєнні пісні Булата Окуджави, фільми «Летять журавлі» та «Білоруський вокзал», великі романи Віктора Астаф'єва та Василя Гроссмана, нарешті, живі спогади батьків та матерів сформували у людей мого віку той трагічний пафос, з яким ми зазвичай розмовляємо про Другу світову війну.

1 вересня виповнилася чергова – некругла - річниця її початку - 76 років, а 2 вересня весь світ відзначив, навпаки, дуже навіть круглу дату - 70 років капітуляції Японії, яку прийнято вважати днем остаточного завершення Другої світової війни.

Не судіть мене суворо, але на черговому перехресті цих дат я насмілюся поглянути на місце і роль тієї війни в історії людства під іншим, так би мовити, неполіткоректним кутом зору.

Пам'ятаєте сувору формулу Маркса про насильство як повивальну бабцю історії? А тепер давайте замислимося: чи не завдяки тому, що Гітлер розв'язав війну — і програв її, світ отримав шанс на грандіозне оновлення, якого інакше могло б і не статися?

Знову, як і тоді, західні санкції, знову падають ціни на нафту, знову системна економічна криза

А так — склався новий, без сумніву, кращий, хай і недосконалий, світовий порядок. Виникла Організація Об'єднаних Націй. Америка стала найефективнішим лідером Заходу за всю історію. А герой війни лейтенант ВМФ США Джон Кеннеді незабаром перетворився на нового лідера нації, який багато в чому назавжди змінив країну.

Німеччина і Японія, які зазнади поразки у війні, були змушені за лічені роки провести масштабні реформи. Хворобливі і навіть принизливі, під диктовку переможців-окупантів, але такі, що в підсумку стали дивом їх перетворення в найбільш економічно успішні, демократичні держави.

Уявіть собі на хвилину, що в 1939 році, Англії і Франції вдалося вгвмувати Гітлера, і він не напав на Польщу, а потім і на Радянський Союз? Як довго ще страждала б Німеччина під гнітом нацистів? Скільки б ще залишався при владі фашистський режим Муссоліні в Італії? Скільки б протрималися авторитарні режими в інших європейських країнах? Скільки б проіснували колоніальні імперії? А так Великобританія, Франція, Голландія, Бельгія, ослаблені війною, хоч і намагалися боротися за свої заморські володіння, але в підсумку виявилися не в змозі їх утримувати. Більше того, врешті-решт стали свідомо свої імперії демонтувати.

Забувши мрії про велич, залишивши боротьбу за сфери впливу, провідні європейські держави зосередилися на будівництві мирного благополучного життя. Стали одержимі ідеями співробітництва, дотримання прав і свобод громадян, зруйнування митних бар'єрів, державних кордонів і в результаті створили єдину Європу. Настільки привабливу навіть у кризові часи, що туди, смертельно ризикуючи, рвуться нелегальні іммігранти.

Друга світова війна, я переконаний, парадоксальним чином наблизила кінець перемог у ній радянського комуністичного режиму.

Задумайтеся: якби Гітлер не напав на СРСР, не виключено, що донині спадкоємці Сталіна, відгородившись від решти світу стінами радянської тоталітарної держави, правили б у Кремлі. Подібно династії Кім в Північній Кореї, правлінню якої кінця не видно. Жарти жартами, а всього через якихось сім років КНДР увійде в книгу рекордів Гіннесса як країна, де комуністичний режим тримається при владі найдовше в історії.

А так — Радянський Союз, встановивши панування над половиною Європи, а потім спробувавши поширити його на півсвіту від В'єтнаму до Куби, звалив на себе непосильний тягар. Завідомо програшне змагання з Америкою (наздогнати і перегнати за будь-яку ціну), в яку СРСР втягнувся, в підсумку взагалі виявилося несумісним з життям.

Коротше, в історії не буває лиха без добра. І коли нема щастя — нещастя допомагає.

Ось і в новітній історії України: якби не недавні трагічні події від жорстокого розгону студентського Майдану до загибелі Небесної сотні, від втрати Криму до війни на сході — країна була б іншою. Жила б зараз, дивись, на початку другого президентського терміну Януковича, в орбіті неоімперського впливу Росії.

І в Росії зміни відбудуться, боюся, тільки після жорстоких потрясінь. Причому ці потрясіння, швидше за все, стануться після того, як гібридна війна, розв'язана путінським режимом проти України, по ньому зрикошетить. Як у 80‑ті роки, коли в Радянський Союз прилетів назад бумеранг війни в Афганістані.

Історія повторюється. Знову, як і тоді, західні санкції, знову падають ціни на нафту, знову системна економічна криза. Знову військовий посттравматичний синдром у суспільстві — тоді афганський, тепер донбаський.

Поки Путін з Медведєвим вправляються на тренажерах, смажать шашлики і цокаються чашками з чаєм в Сочі, бумеранг знову летить назад — у багато разів швидше — і вдарить болючіше. Але, можливо, тільки такою ціною Росія зможе в підсумку повернутися на шлях цивілізованого розвитку.

Текст опубліковано в журналі «Новое Время» за 4 вересня 2015 року

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.