24 березня 2017, п'ятниця

Геннадій Хазанов і фальшива корона для Путіна

коментувати
Прихильники нинішніх «майстрів», які то війну проти України підтримають, то підуть за Путіна агітувати, відразу ж починають голосити: у них за спиною театр, кіностудія, музей

Геннадій Хазанов подарував Володимиру Путіну корону російської імперії. Цей вражаючий випадок стався на наступний день після того, як від нас пішов Ельдар Рязанов. Дві події, дві людини, два полюси нашої творчої інтелігенції.

Обидва змушували публіку сміятися і плакати. Обидва були улюблені для народу. Обидва не були позбавлені гострої політичної сатири. Обидва були обласкані владою.

І все ж, яка прірва раптом утворилася між ними після ось цього абсолютно незрозумілого вірнопідданого жесту — піднести найголовнішому начальнику точну копію романівської корони. І добре би на його ювілей – на свій власний. Це треба ж до такого додуматися! Навіть сам начальник відчув недоречність хазанівського жесту і відмовився прийняти подарунок.

Хтось скаже – так з боку Хазанова це був тонкий тролінг! Не схоже. Особливо тому, що він явно соромився присутніх журналістів і перш, ніж почати дарувати корону, натякав, що про подальшу частину свята не варто розповідати публічно.

Хтось скаже – акторська пристрасть до красивого, ефектного жесту. Лихий попутав.

Не можу уявити Рязанова, який підносить корону Путіну

І правда, в які тільки гріхи не впадали великі художники в різні часи! Пушкін прославляв розправу над повсталими поляками, Достоєвський писав ура-патріотичні вірші, Шаляпін ставав перед царем на коліна, Булгаков написав п'єсу «Батум» про революційну молодість Сталіна, Данило Гранін брав участь у цькуванні Бродського... Майже у кожного – свій «скелет у шафі».

І виправдання майже завжди є: Достоєвський, мовляв, вірнопідданські вірші писав, щоб скоріше досягти повної амністії. Шаляпін на колінах співав «Боже, царя храни», щоб розжалобити царя і отримати найвищу резолюцію на петиції про надбавку до зарплати бідуючих акторів імператорських театрів. Булгаков вигадав написати «Батум», щоб захиститися від цькування.

Апологети нинішніх майстрів культури, які то війну проти України підтримають, то який-небудь сумнівний колективний лист підмахнуть, то підуть за Путіна на виборах агітувати, відразу ж починають голосити: у них за спиною театр (кіностудія, музей, галерея, видавництво, благодійний фонд – непотрібне викреслити). Так, мало не забув: практично у всіх – успішний бізнес.

І – шалена жага до успіху.

Втім, навіть найвидатніші «майстри культури» не обов'язково володіють бездоганними демократичними, громадянськими якостями. Навіть якщо вони знімають фільми або ставлять вистави саме такої властивості, грають ролі лицарів без страху й догани. Ми часто забуваємо про це і тому так болісно реагуємо на погані вчинки улюблених акторів і режисерів, як траплялося останнім часом з Микитою Михалковим, Олександром Калягіним, Олегом Табаковим і багатьма іншими.

Насправді «майстри культури», на жаль, дуже часто являють собою живе підтвердження цинічної приказки: «Хороша людина – не професія».

Але все-таки трапляються щасливі винятки. Один з таких – покійний Рязанов. Як дуже точно написала нещодавно наша колега Ксенія Ларіна – краще неї просто не скажеш: «Рязанов ніколи не був дисидентом, не виряджався в цей одяг і в час перебудови, коли було модно хизуватися своїм колишнім фрондерством і зображати з себе жертву режиму. Він був успішною людиною, здійснив більшість своїх задумів, при цьому, можливо, заплативши за це чималу ціну, йшов на поступки, компроміси, але зумів при цьому зберігати гідність і не перетворюватися в холуя, в боягуза. Ніколи не підлабузнювався перед владою, завжди був переконаним демократом, зневажаючи переможний підлабузницький шлях, що знову обрала його «повстала з колін» Батьківщина».

І вже уявити його таким, що підносить корону Путіну – навіть заради того, щоб зняти який-небудь фільм, про який мріяв усе життя — не можу, хоч убийте.

Геннадій Хазанов довгий час теж здавався мені, і не тільки мені, людиною демократичних переконань. Досить перечитати його інтерв'ю різних років, переглянути публічні виступи, наприклад, пам'ятну теледуель з Жириновським, коли Хазанов каменя на камені не лишив від лідера ЛДПР. І Рязанов його любив і цінував – колись запрошував на роль у фільмі «Гараж», врешті-решт, зняв у «Тихих вирах», і на похороні Ельдара Олександровича видно було, як щиро горює Геннадій Вікторович.

Але ось корона російської імперії все це перекреслила, на жаль.

Обурюватися з цього приводу? Писати гнівні філіппіки? Писати докірливі відкриті листи?

Свого часу Михайло Шолохов, який щойно одержав Нобелівську премію з літератури за «Тихий Дон» (залишаю за дужками суперечки про авторство роману) зробив огидну річ – з високої кремлівської трибуни заявив, що значно суворіше покарав би письменників Андрія Синявського та Юлія Даніеля – незадовго до цього закінчився ганебний суд над ними, де їх засудили до довгих років в'язниці за публікацію їхніх книг на Заході.

Лідія Чуковська написала тоді у відповідь чудові пророчі слова, що за це Шолохова покарає сама література: засудить його до вищої міри покарання, існуючої для художника, — до творчого безпліддя. І ніякі почесті, гроші, вітчизняні та міжнародні премії не відвернуть цей вирок.

Так воно і сталося. Шолохов більше не написав жодного рядка.

Мені здається, що приблизно те саме відбувається з усіма тими — в минулому чудовими! — представниками нашої творчої інтелігенції, які поставили свою репутацію на службу путінському режиму. Їм за це мстить їхнє власне мистецтво. Де їхні нові бестселери? Де блискучі ролі? Де публіка, що штурмує прем'єри їхніх нових фільмів і вистав? Де перемоги на міжнародних фестивалях? Де колишні «Оскари», зрештою? Музи відвертаються від них, і хай це буде їм найбільшим покаранням.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.