20 липня 2017, четвер

Дача Медведєва та російські скрепи

коментувати
Це ж можна сказати, традиція. Радянсько-російське начальство живе дорого і розкішно. І не за свої гроші

Пам'ятаєте коронну фразу Сергія Доренка: здавалося б, до чого тут Лужков? От і я кажу, здавалося б, що може пов'язувати великого російського пейзажиста, кандидата в президенти США і прес-секретаря Дмитра Медведєва? Дещо може. Спробую пояснити.

Почну здалеку: з популярної нині теми про здоров'я Гілларі Клінтон.

Нагадаю, під час церемонії вшанування пам'яті жертв терактів 11 вересня в Нью-Йорку Гілларі стало зле, вона була змушена покинути її раніше, що вже саме по собі викликало питання, а коли сідала в машину — під прицілом телекамер – то просто стала осідати, непритомніючи, і охорона буквально внесла її в мікроавтобус.

Представники передвиборчого штабу Клінтон розгубилися, довго мовчали, не змогли вчасно пояснити, що ж сталося. Потім все–таки оголосили, що Клінтон на ногах перенесла запалення легенів, але було пізно.

Преса галасувала, повнилася різними версіями, у публіки в результаті з'явилися нові сумніви, наскільки можна довіряти Клінтон, раз її прес-служба поводиться так, ніби знову щось приховує.

Рейтинги Гілларі похитнулися. Хоча вона, як і раніше, лідирує, Трамп скорочує розрив. Поки невідомо, чи зможе Клінтон переламати цю тенденцію. Але якщо у вирішальні останні тижні передвиборчої боротьби представники Гілларі (або вона сама!) реагуватимуть на ті чи інші несподівані повороти подій настільки ж незграбно й невиразно, як того разу, то вона точно розгубить ту невелику перевагу, яку вона все ще має.

Що ж стосується прес-секретаря прем'єр-міністра і першого номера передвиборчого списку «Єдиної Росії» Дмитра Медведєва, то попередні підсумки підрахунку голосів на виборах до Держдуми говорять про те, що як би не працювала прес-служба прем'єра, як би не реагувала на те, що відбувається навколо Медведєва особисто Наталія Тімакова, партії влади все одно усе минеться.

Навіть якщо сам Олексій Навальний напередодні виборів викладе на сайті Фонду боротьби з корупцією зубодробильний ролик про розкішну дачу Медведєва у Міловці, в околицях старовинного Пльоса на Волзі, де чудові краєвиди російської природи колись надихали Ісаака Левітана, який написав тут найзнаменитіші свої полотна.

А Хрущов? А Брежнєв? А Андропов? А Горбачов? Та у них у всіх були дачі під Москвою, і в Криму, і на Кавказі

І все-таки неможливо не констатувати, що реакція пані Тімакової на цей ролик виглядає настільки невиразною, незграбною і безпорадною, що прес-служба пані Клінтон, як кажуть, відпочиває. Цитую:

«Об'єкти, де Голова уряду розміщується на тимчасове або постійне проживання, перебувають під охороною ФСО, нехай це готелі або резиденції, що перебувають у державній або іншій власності, і забезпечуються засобами спецзв'язку. Названі Вами об'єкти, як і інші об'єкти тимчасового проживання, не перебувають у власності Дмитра Анатолійовича Медведєва і не використовуються ним і членами його сім'ї на іншій правовій підставі».

Зрозуміти з цього «спростування» геть нічого не можливо — можливо, на це й розраховували?

Ось сам Олексій Навальний, судячи з його запису у блозі на Ехо Москви, під заголовком «Викриваємо брехню прес-секретаря Медведєва», зрозумів заяву Тімакової приблизно так: раз у Міловці немає ФСО і засобів спецзв'язку, значить, ця сама Міловка ніяк не може бути дачею Медведєва. І кинув усі сили на те, щоб довести, що ФСО і спецзв'язок там є.

Хтось зрозумів Наталію Олександрівну зовсім інакше: мовляв, об'єкти спецзв'язку ФСО і перебувають у Міловці тому, що так належить – де б не зупинявся прем'єр-міністр, там неодмінно повинна бути державна охорона і «вертушка», а зовсім не тому, що той чи інший об'єкт належить голові уряду.

Зрештою, дехто зрозумів прес-секретаря прем'єр-міністра і так: ФСО сама вирішує, де прем'єр-міністру зупинятися під час його подорожей, щоб забезпечити йому надійну охорону та зв'язок – а в околицях Пльоса якраз підвернулася чудово нагодилася резиденція, яка відповідає всім строгим вимогам і належить якомусь благодійному фонду.

Як тут, до речі, не пожаліти бідолаху Медведєва?! – злі дядьки з ФСО вказують йому, де відпочивати. Дмитро Анатолійович, напевно, мріє пожити день-другий у маленькому затишному бутік-готелі на знаменитій набережній Пльоса, погуляти по ній, поспілкуватися з місцевими жителями, побажати їм здоров'я і гарного настрою, а вони йому: ні, будьте ласкаві усамітнитися в сусідньому маєтку за високим і надійним шестиметровим парканом. Уявляєте, як йому самотньо там, на цій величезній території площею в три Кремлі, з гірськолижним спуском, річковим причалом, черговими катерами на повітряній подушці, панським будинком кінця XVIII століття, храмом, каскадом басейнів, іншими будівлями, серед яких — зворушливий будиночок для качечки посеред центрального ставу?

Але от що дивно: уважно переглянувши ролик Навального, ви виявите, що в ньому він жодного разу не говорить, що вся ця пишнота належить Медведєву на правах власності або використовується ним та/або членами його сім'ї на якихось «інших правових підставах». Навальний говорить: «Це дача Медведєва» — і в просторіччі ця фраза може означати все, що завгодно – зокрема й те, що це просто заміська резиденція, де прем'єр, трапляється, відпочиває. Відпочиває на широку ногу. А вона може належати кому завгодно – навіть тій самій качечці.

Так от, найсмішніше, що в цьому сенсі між Навальним і Тімаковою суперечки немає – прес-секретар прем'єр-міністра не заперечує, що Медведєв буває в Міловці. Та й як це заперечувати? Пльос — місто маленьке, тут всі вже знають, що Медведєв давно облюбував це місце. І весь інтернет вже кілька років сповнений публікацій, причому не стільки викривальних, скільки улесливих – про те, як завдяки любові до Пльоса, яка раптом виникла у Дмитра Анатолійовича, побачила нове життя напівзруйнована поміщицька садиба, заснована ще в 1775 році, типове «дворянське гніздо». Виступати зі спростуваннями безглуздо.

Самотній голос Тімакової чомусь не отримав належної підтримки з боку тих, хто симпатизує її патрону.

А треба було би брати приклад з того, як американські політики, журналісти, громадські діячі, які вболівають за Гілларі Клінтон, горою виступили на захист своєї улюблениці, коли її недоброзичливці спробували перетворити питання про стан здоров'я кандидатки в президенти в одну з головних тем передвиборчої дискусії. Вони нагадали, що в історії Америки були прославлені господарі Білого дому, в яких були серйозні проблеми зі здоров'ям.

Наприклад, Вудро Вільсон, при якому США разом із союзниками з Антанти здобули перемогу в першій світовій війні, незабаром після цього, ближче до кінця другого президентського терміну, переніс обширний інсульт. Він був частково паралізований, це довго приховували від широкої публіки, як і те, що значну частину обов'язків президента виконувала його дружина. До речі, тому Гілларі Клінтон, якщо вона переможе на виборах, стане не зовсім першою главою виконавчої влади в історії Америки – Едіт Вільсон фактично грала цю роль майже півтора року, з жовтня 1919 року, коли в її чоловіка стався напад, і до закінчення його мандату в березні 1921. Незважаючи на все це, Вудро Вільсон записаний в аннали як видатний президент США.

Згадали прихильники Клінтон і Джона Кеннеді, в якого з дитинства був хворий хребет, до того ж ще й пошкоджений у катастрофі торпедного катера, на якому майбутній президент служив під час другої світової війни на Тихому океані. До того ж Кеннеді – зовні такий молодий, стильний, елегантний – насправді страждав від цілого букета інших серйозних захворювань і змушений був насправді жити, як кажуть, на уколах. Але в історії залишився абсолютно легендарною політичною фігурою.

Нарешті, згадали Франкліна Рузвельта, який вивів країну з Великої депресії, привів її до перемоги в другій світовій війні і до статусу наддержави — він взагалі був прикутий до інвалідного крісла. Але вважається найуспішнішим американським президентом за всі часи. Рузвельт був такий популярний, що, як відомо, перемагав на президентських виборах чотири рази поспіль – це вже після його смерті до Конституції США внесли поправку, що президентом можна обиратися не більше двох разів.

Ось хто б з московських політиків чи журналістів так само став на захист прем'єр-міністра і лідера «Єдиної Росії» і сказав:

«Відчепіться від Дмитра Анатолійовича! У керівників нашої країни завжди були заміські резиденції, і вони їм зовсім не належали! Та й в інших країнах теж: он, у прем'єра Великої Британії під Лондоном є маєток Чекерс, а у президента США – Кемп-Девід».

Ну так. Це ж можна сказати, традиція. Скріпа. На кшталт кріпосного права. Радянсько-російське начальство живе дорого і розкішно. І не за свої гроші. І такі ж огорожі, як у ролику Навального, шість метрів заввишки — по всій Рубльовці.

Почнемо з Леніна, який жив у Горках – цей маєток хіба був його власним? Ні, це був маєток, відібраний у Зінаїди Морозової, вдови відомого фабриканта Сави Морозова, який, до речі, загравав з більшовиками і навіть фінансував їх.

Сталін жив у колишньому підмосковному маєтку, конфіскованому у бакинського нафтопромисловця Левона Зубалова. Потім оселився на «ближній» дачі — прямо в межах міста, в Кунцевському лісопарку. Стоїть вона там по сей день. Хоч і за високим парканом, всі місцеві знають, що це «дача Сталіна». Але хіба вона була його особиста?

А Хрущов? А Брежнєв? А Андропов? А Горбачов? Та у них у всіх були дачі під Москвою, і в Криму, і на Кавказі – хіба вони користувалися ними «на правах власності або на інших правових підставах»? Їм взагалі вся країна належала. Де-факто. Правда, з одним застереженням – поки вони були у владі. Потім – після смерті або після відходу у відставку — з'ясовувалося, що їм толком нічого не належить.

Але це потім, а за життя, у владі чи може взагалі хто-небудь в Росії всерйоз претендувати на те, щоб вважатися національним лідером, якщо у нього немає заміської резиденції (дачі, садиби, маєтку – назвіть як хочете)?

Як казала моя бабуся, не можна комісару без штанів – хоч худенький, але з ґудзиком.

Гаразд, але до чого тут художник Левітан, який помер сто з гаком років тому, запитаєте ви?

Відповідаю: у всій цій дачній історії мене особисто найбільше засмутила не наявність чи відсутність у прем'єра Медведєва величезної заміської резиденції, яка, найімовірніше, йому дійсно формально не належить, а належить якомусь некомерційному фонду зі збереження історико-культурних пам'яток. Тут усе приблизно так, як це зазвичай і буває в Росії, де – я трохи перефразую уїдливий жарт одного популярного блогера — найбільшими активами володіють:

— один віолончеліст;
— один тренер з дзюдо;
— один полковник міліції;
— чоловік однієї чемпіонки з акробатичного рок-н-ролу;
— собаки коргі і качечка — самі знаєте чиї.

А якщо без жартів, то засмутила мене зовсім інша частина цієї історії — насправді вона вже кілька років досить голосно обговорюється в пресі та в соцмережах. Кажуть, ніби поруч з «поміщицькою» садибою в Міловці були вирубані знамениті березові гаї, увічнені на картинах Левітана – через те, що у Іллі, сина Дмитра Медведєва, алергія на пилок берези. І протести місцевої громадськості вирубку не зупинили. Просто не віриться, що таке було можливо. Хоча, судячи з усього – зокрема, і з огляду на розмах усілякого будівництва в самому Пльосі та його околицях, можливо було й не таке.

Утім, напевно, і з цього приводу буде вишукане спростування. Ба більше, ми напевно дізнаємося, що справа йде якраз навпаки, і молоді берези скоро вкриють всю Міловку суцільним килимом.

Що ж, блаженний, хто вірує – тепло йому на світі. А ось я згадую – чисто асоціативно – художник Левітан, його найближчий друг Чехов, «Вишневий сад», стукіт сокир, нові господарі життя, впевнені, що їм все дозволено. Ви пам'ятаєте, що було далі в Росії.

Історія повторюється. Це не я — це Гегель сказав. І з того часу в цьому можна було неодноразово переконатися.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.