27 червня 2017, вівторок

Чорний день Яценюка

коментувати
Після багатомісячної кризи виборці чекають від нового уряду дива. Ніяких традиційних «100 днів» не буде

Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк пішов у відставку? Я б не поспішав сьогодні говорити про це як про доконаний факт. Треба дочекатися вівторка. Ось тоді, якщо Яценюк стримає свою сьогоднішню обіцянку поставити перед парламентом питання про добровільну відставку з поста голови уряду — ось тоді дійсно станеться відставка.

А раптом він в останній момент передумає? Або політичні партнери відрадять? Або за відставку не набереться потрібних голосів? Або за відставку набереться, а ось за кандидатуру нового прем'єра — ні? Адже тоді теоретично можливий варіант, що Яценюк залишиться тимчасово виконувати обов'язки прем'єра. І це «тимчасово» може розтягнутися надовго.

Думаю, однак, що все пройде гладко. Хоча, повторюю, краще потерпіти до вівторка, 12 квітня. Все ж таки українська політика — часом хитромудра штука, а деколи просто головоломна, що загрожує будь-якими сюрпризами і найнеймовірнішими колізіями. За вісім років журналістської роботи в Києві чого я тільки не бачив!

Траплялось — президент (Ющенко) оголосив про розпуск парламенту, а його опоненти в парламенті — через суд домоглися скасування цього рішення.

Траплялось (влітку 2009) — головні політичні конкуренти Тимошенко і Янукович стояли у пів кроці від тріумфального проголошення так званої «широкої коаліції», коли їх партії вже готові були підписати угоду про політичний союз, поділити владу в країні на багато років вперед — але в останню мить все зірвалося.

Траплялось — вже порівняно недавно, в лютому 2014 — колишній президент Янукович і тодішні лідери опозиції підписали «мирову», скріплену підписами кількох європейських міністрів закордонних справ, а десяти тисяч рядових прихильників опозиції, які стояли на Майдані, ці домовленості не прийняли, зажадали негайної відставки Януковича — і той не витримав, злякався, втік.

Новому уряду потрібно мати в «загашнику» готові ефектні та прості рішення

До речі, саме тоді Яценюк і став невдовзі прем'єр-міністром. І саме там була точка відліку усіх наступних проблем голови двох постмайданних урядів України. Якщо завгодно, його неповної, збиткової легітимності. Тому що після втечі Януковича, обрання Порошенка новим президентом країни, виборів нового парламенту сталося так, що політичні та громадські сили, які визначали обличчя Майдану, які призвели до перемоги масовий народний протест, виявилися дуже слабо представлені у вищих інститутах влади.

Я не маю на увазі міфічних «правосєків», «жидобандерівців» та інших персонажів, вигаданих запаленою фантазією кремлівських пропагандистів. Я кажу про реальних активістів громадських організацій, волонтерів, простих громадян, які ходили на демонстрації та мітинги як на роботу, тримали оборону барикад. Проте до складу першого постмайданного уряду, та й в оновлені керівні органи парламенту увійшли не вони, а в більшості своїй — політики, які труться в коридорах влади, миготять на політичних телешоу останні десять-п'ятнадцять років. І політична «кредитна історія» у них аж ніяк не бездоганна. Деякі встигли побувати у владі після «помаранчевої» революції, за президента Ющенка, і сприймаються багатьма громадянами як політики-невдахи, які бездарно промотали величезний капітал громадської довіри та сподівань, отриманий тоді, під час першого Майдану, від українських виборців.

Той самий Яценюк почав свою кар'єру ще при Кучмі, в 30 років був, незважаючи на молодість, призначений виконуючим обов'язки голови Нацбанку, встиг побувати міністром економіки, закордонних справ, спікером парламенту, балотувався в президенти на виборах 2010 року і посів четверте місце, причому на початку гонки деякі опитування обіцяли йому вихід у другий тур. За Януковича був лідером найбільшої опозиційної фракції.

На парламентських виборах осінь 2014 року нова партія Яценюка, «Народний фронт», хоч і не здобула загальну перемогу, але за партійними списками показала найвищий результат — навіть вище, ніж пропрезидентська партія «Блок Петра Порошенка». В результаті Яценюк трохи підлатав свою легітимність і після виборів знову був призначений на посаду прем'єр-міністра.

Але невдовзі від цієї легітимності нічого не залишилося — через рік прем'єрства рейтинги Яценюка і його партії обвалилися. Численні скандали, звинувачення в корупції, явна схильність до гучної фрази — і це на тлі вкрай низького темпу реформ і малої їх результативності! — обнулили колишню популярність прем'єр-міністра, молодого, освіченого, який відзначився на Заході бездоганною англійською.

Урядова коаліція розвалилася, всі прагнуть відставки прем'єра. В нову коаліцію навіть готова увійти і проголосувати за зовсім іншого кандидата, якого запропонують інші, фракція «Народного фронту» — партії, у списку якої на виборах першим номером стояв Яценюк. По суті, партія відмежовується від свого лідера — безпрецедентний випадок в історії українського парламентаризму.

Інше питання: що буде відрізнятися від нинішнього непопулярного уряду новий кабінет міністрів, який, швидше за все, очолить спікер парламенту Володимир Гройсман? Він теж молодий, в минулому, коли був дуже успішним і популярним мером Вінниці, Гройсман змусив говорити про себе як про одного з найбільш перспективних політиків України. Але чи зуміє він піти проти системи, в основі якої — складні домовленості між політичними і фінансово-промисловими кланами, розподіл між ними посад, сфер впливу, призначення довірених людей на посади, що дозволяють контролювати фінансові потоки?

Чи не залишаться багато непопулярних міністрів на колишніх посадах? З іншого боку, чим погані деякі молоді міністри-технократи, які своїм виходом з уряду спровокували кризу, що тягнеться з кінця січня? Адже вони були чи не найбільш адекватними членами Кабміну.

З третьої сторони, чим, наприклад, словацький реформатор Іван Міклош, якого готують в нові міністри фінансів, буде краще нинішнього — американки Наталі Яресько?

І чи є в уряду час на розкачку?

Після багатомісячної кризи виборці чекають від нового уряду дива. Ніяких традиційних «100 днів» не буде. Вийми та поклади результат прямо зараз — приблизно такий настрій сьогодні у пересічного українського виборця. Але для цього новому уряду потрібно мати в «загашнику» готові ефектні і прості рішення, які повернуть йому популярність — чи є вони?

Якщо ж нічого подібного не станеться, боюся, Україну чекають нові суспільні потрясіння. Незадоволені громадяни можуть знову вийти на вулицю. Найнеприємніше — на їх боці можуть виявитися озброєні люди, що пройшли фронт, захищали Україну і користувалися в народі великою повагою. Чи розуміє все це українська влада — ось питання.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.