19 листопада 2017, неділя

Дивитися не можна ігнорувати

коментувати
Скандальна стрічка Волинь режисера Войцеха Смажовськи — це дві години "польської правди" про події 1943 року, в якій поляки — жертви, а українці — вбивці

Трохи шкода, що соціологи не проводили зондаж громадської думки в Україні на тему: "Що ви знаєте про події на Волині влітку 1943 року?" Проблема в тому, що кожен поляк відповість на це питання. А представники певних категорій — вихідці з так званих кресів, прихильники Качинського, Кукіза і тих хлопців, які ще правіше,— тим більше.

Жити в Польщі і не знати, що таке Волинь-43, не можна. Принаймні, в останні роки точно. Жити в Україні і не знати, що таке Волинь-43, можна. Безтурботно і просто жити, не відаючи про дев'ятий вал із болю втрат, ксенофобію, політиканство та багато іншому, що в сумі визначає ставлення наших сусідів до цієї проблеми.

Про катастрофу поляків на українських землях у нас не знімають кіно, рідко пишуть популярні тижневики, не дебатують інтелектуали і політики. Навіть складно собі уявити в наших медіа ту кількість публікацій, що звалилося зараз на голови польських обивателів. Всі ключові газети і журнали країни, розмовні радіостанції і телемовники не залишилися осторонь. Ось лише деякі заголовки преси, яку я купив у Варшаві за два дні: "Хотіли нас всіх вбити" (тижневик Do Rzeczy), "Як наростала гроза" (журнал Polityka), "Любов, ненависть і злочин" (спеціалізований місячник Кіно), "Волинь. Дім злий" і "Бандера — вбивця чи герой?" (обидва — Newsweek Historia, тут у першому заголовку відсилання до попереднього кривавого блокбастеру режисера Смажовськи).

Найганебніша вигадка режисера — це сцена освячення в церкві знарядь вбивства

Фільм Волинь Войцеха Смажовськи вийшов в прокат на піку інтересу до теми, підігрітою рішенням сейму про визнання подій на Волині та Галичині в 1943-1944 роках геноцидом. За перші три дні касові збори склали $1,246 млн. На півмільйона більше, ніж за той же час зібрала найближча голлівудська стрічка. І це не кінець, а лише початок — стрічку побачать у всіх країнах світу, де традиційно проживають поляки (Сполучені Штати, Канада, Велика Британія, Франція, Німеччина).

Теоретично фільм могли побачити і обрані українці. Польський інститут — урядова установа, що займається просуванням країни та її культури на зовнішній арені, запросив політиків, журналістів та істориків на закритий сеанс до кінотеатру Київ. Планувалося, що в поданні і дискусії візьме участь і режисер Смажовски. Але в останній момент українську прем'єру скасували. Організатори заявили, що переносять подію з міркувань безпеки. Що теж не додає нам плюсів в заочній полеміці. "Якщо держава нездатна забезпечити безпеку учасників презентації фільму, то чи може воно бути партнером по будівництву європейського дому і адекватно оцінювати трагічні події, що послужили канвою для сценарію фільму?" — припускаю, що саме так міг подумати не одна людина в Польщі, прочитавши про зрив презентації.

Я подивився Волинь. У Варшаві, майже заповненому молодими людьми залі кінотеатру Місяць. Я не кінокритиком, тому не зможу дати розгорнутий професійний аналіз прийомів режисера, якості сценарію, операторської роботи. Очима звичайного глядача — фільм не вразив. Репутація "польського Тарантіно" пана Смажовськи — комплімент за минулі успіхи. Все дуже передбачувано і просто. Драматургія майже відсутня. Лінія хронологічна, не переривається. Інших ліній немає зовсім. А що є? Дві години "польської правди". Від ідилічного життя в 1930‑х, де поляки, українці та євреї живуть разом, разом працюють і разом випивають на весіллях, і до власне війни. Де поляки — головні жертви. А українці — найголовніші вбивці.

Трагедія десятків тисяч поляків Волині, загиблих у роки війни в результаті етнічної чистки, показана на прикладі одного села. Прийом не новий, але можливий. Інша річ, що ситуації, які виникають при цьому, іноді безглузді, іноді образливі. Найганебніша вигадка режисера — це сцена освячення в церкві знарядь вбивства — сокир, молотків, кіс, серпів. При цьому священик відіграє роль погромника-підбурювача, котрий направляє відморозків на вбивство. Нюанс помітять не всі, але він закладений паном Смажовськи свідомо: церква, де відбувається це, невідоме історії Другої світової дійство, греко-католицька. На Волині! Де грекокатоликів практично не було.

Роль підбурювачів і вбивць, таким чином, переноситься на галичан. Якщо на початку фільму хтось "зі Львова" пропонує випити горілки за здоров'я фюрера Адольфа Гітлера, а в кінці представник ГКЦ освячує знаряддя розправи над мирними людьми — значить, це комусь потрібно. Зрозуміти б — кому. Полякам і українцям, які хочуть осмислити катастрофу Волині,— точно ні.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 21 жовтня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.