13 грудня 2017, середа

Чи страждаєте ви русофобією?

коментувати
Слово «русофоб» стало зручним ярликом, який Кремль вішає на всіх, хто не згоден з агресивною політикою Путіна

Якщо вірити російським чиновникам, люди турбуються про те, чого чекати від Москви, лише тому, що страждають русофобією - ірраціональним страхом перед усім російським.

У лютому цього року, під час візиту до Німеччини міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров розкритикував «моду на русофобію в певних столицях». Міністерство оборони Росії звинуватило в русофобії командувача американскими Збройними силами в Європі, генерала Філіпа Брідлава, який запевнив, що Сполучені Штати і їх союзники «стримують Росію зараз і готові вступити з нею в бій і перемогти, якщо буде така необхідність» слідом за військовими авантюрами Кремля в Україні та Сирії.

Слово «русофоб» стало зручним ярликом для всіх, хто не згоден з агресивною політикою Путіна як всередині країни, так і за її межами. Мовляв, ви критикуєте не авторитарного лідера і його навіжені вчинки - ви нападаєте на весь російський народ.

Російські державні медіа штампують репортажі про те, що вороги невпинно прагнуть ізолювати РФ, хоча насправді Путін своїми ж діями закриває країну.

Коли 25 років тому я, будучи студентом університету, вперше приїхав в Москву, Радянський Союз доживав останній рік існування. Кремлівський реформатор Михайло Горбачов відкривав державу світу після 70 років комунізму, і росіяни прагнули возз'єднатися зі світом. Як у росіян, так і у американців переважали добра воля, цікавість і надія. У вітальні приймаючої мене московської родини висіло фото тодішнього президента США Джорджа Буша-старшого.

Дурість русофобії найбільш очевидна в Україні

Холодна війна, нарешті, закінчилася. Я був зачарований паралельним світом, що існував за залізною завісою, і був шокований тими труднощами, які пережили люди. Пізніше я працював журналістом у Москві, і мені зустрілися десятки росіян, які відкрили переді мною двері своїх будинків і сердець. Звичайно, допомагало те, що я з усіх сил намагався розмовляти російською. Але той факт, що я є американцем, ніколи не був проблемою. Навпаки, це часто допомагало.

Мій початковий інтерес до Росії призвів до того, що згодом я відкрив для себе інші країни колишньої радянської імперії: Україну, Польщу, країни Балтії та центрально-азійські республіки. Хоча антиросійська риторика знецінила політичний дискурс в цих країнах, російську мову, як і раніше, дуже багато розуміють або активно використовують. Враховуючи складну історію відносин з Росією, східноєвропейські країни розглядали членство в НАТО як завбачливу міру для власного захисту. Напад Путіна на Україну довів, що вони мали рацію.

Дурість русофобії для мене стала найбільш очевидною в Україні. Більшість моїх українських друзів говорять російською, у багатьох в Росії народились батьки, бабусі і дідусі. Вони бояться не Росію, а її реваншистську і автократичну владу.

Суть проблеми між РФ і її колишніми сателітами в тому, що рушійною силою рухів за незалежність,які  розділили на частини Радянський Союз, був націоналізм. Естонці, литовці й грузини знали, ким вони були і чого хотіли – вони хотіли власні держави. Але з точки зору росіян це виглядало так, ніби сусіди відмовляються від них. Росіянам не потрібно було звільнятися від Радянського Союзу: в один день вони просто прокинулися в його ідеологічних руїнах. Не дивно, що нинішній російський націоналізм поєднує в собі суміш з монархічних, православних і комуністичних ідей.

Росіяни звертаються до русофобії не тільки через почуття образи після падіння імперії. Її корені лежать в розчаруванні від того, що західна модель управління державою виявилася більш привабливою.

Путін, який перебуває при владі 17-й рік, повністю зосереджений на збереженні режиму. Це одна з причин, чому Кремль настільки старанно працює над тим, щоб дискредитувати ліберальну демократію як систему державного управління. Говорити росіянам, що потрібно боятися Заходу, оскільки він ненавидить Росію – це один зі способів відволікти увагу населення від недоліків єдиновладдя.

З моменту моєї першої поїздки в Росію в 1991 році росіяни постійно запитували, чому я вирішив вивчати їхню мову і приїхати в їх країну. Люди дивилися на американця, який настільки сильно цікавиться їхньою країною та не має при цьому ніяких російських коренів, з подивом.

Моя відповідь була проста: милозвучна російська мова, багатство російської літератури, обширність географії країни та різноманітність її народів. Вся справа в тій самій «русской душе», про яку кажуть самі росіяни - великодушність і вміння імпровізувати в умовах негараздів.

У своєму бахвальстві з приводу дивовижного, нового «русского мира», покликаного позбавити Росію від принижень минулого, нинішні правителі РФ лише демонструють власні комплекси. Своєю політикою вони розтратили найбільший ресурс країни, яким є не нафта і газ, а величезна м'яка сила Росії.

За іронією, найбільш запеклі русофоби займають найвищі політичні посади в Росії. Це ті люди, які вважають, що росіяни не дозріли до справжньої демократії, що ними може керувати тільки сильний лідер.

Русофобія – це не міжнародна проблема, а внутрішня.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Люсьєна Кіма. Републікування повної версії тексту заборонене.

Спочатку опубліковано на Reuters

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.