27 червня 2017, вівторок

З Путіним до перемоги над тероризмом

коментувати
З Путіним до перемоги над тероризмом
Якщо російський президент готовий продемонструвати добру волю, Заходу слід замислитися над невеликими поступками у відповідь

Російський президент Володимир Путін поклявся «знайти і покарати» тих, хто за допомогою саморобної бомби підірвав російський авіалайнер над Єгиптом, убивши 224 осіб. Те, що цю заяву було зроблено всього через кілька днів після того, як терористи вбили 129 осіб у Парижі за допомогою бомб і автоматів Калашникова – не збіг. Путін побачив діру в обороні Заходу і вирішив нею скористатися. Заходу слід дати йому таку можливість.

Російський уряд кілька тижнів розмірковував над тим, як відреагувати на катастрофу літака, немов побоюючись звинувачень у тому, що терористів спровокувало вторгнення в Сирію. Але кровопролиття у Франції повністю змінило ситуацію, створивши можливість для відновлення відносин між РФ і Заходом. Завдавши удару по Парижу, ІДІЛ перетворила сирійську війну в глобальний конфлікт. І, як засвідчив виступ Путіна на саміті G-20, Росія вирішила взяти в ньому активну участь.

Потрібно зазначити, що протистояння з Заходом не входило в початкові плани Путіна. «Росія – частина європейської культури, - сказав Путін для ВВС у 2000 році, незадовго до обрання президентом. – Я не можу представити свою країну в ізоляції від Європи і того, що ми часто називаємо цивілізованим світом. Мені складно уявити НАТО своїм ворогом».

США та їхні європейські союзники раптово отримали серйозний важіль впливу на Кремль

Відносини почали погіршуватись тільки після 2002 року, коли НАТО почав переговори про прийняття Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Румунії, Словаччини та Словенії. Колишній прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер описав цей поворотний момент так: «Пізніше Володимир вирішив, що американці ставляться до нього не так, як він того заслуговує».

Войовничість Путіна пізніше зміцнилася внутрішньополітичними побоюваннями – глибокою рецесією, через яку виникла потреба переспрямовувати гнів виборців, і уявними образами, особливо з боку США (президент Барак Обама одного разу назвав Путіна «знудьгованою дитиною з задньої парти»). Але на відкриту конфронтацію Путін пішов тільки після того, як вдерся в Україну і анексував Крим у березні 2014, вирішивши подавати свою країну жертвою агресії.

Захід «неодноразово брехав нам, приймав рішення за нашою спиною, ставив нас перед фактом, - сказав Путін у телевізійному зверненні, незабаром після сумнівного референдуму в Криму, який закріпив контроль РФ над регіоном. – Так сталося під час розширення НАТО на схід та встановлення військової інфраструктури біля наших кордонів». З того часу Путін, схоже, реагував на те, що Обама назвав РФ «регіональною силою», намагаючись показати її здатність діяти на світовому рівні – насамперед, використавши вторгнення в Сирію.

Але на саміті G-20 у Туреччині Путін навмисно обрав інший тон, простягнувши руку дружби: «Ми пропонували співпрацю у сфері протистояння тероризму; на жаль, спочатку наші партнери в США відповіли відмовою. Але тепер, схоже, всі приходять до розуміння, що ми можемо ефективно боротися лише разом. Якщо наші партнери вирішать, що настав час змінити наші стосунки, ми будемо цьому раді».

Логіка виступів Путіна зрозуміла. В Україні РФ домоглася свого: створила заморожений конфлікт, який дозволить Кремлю продовжувати впливати на політику країни. Тепер її завдання – добитися зняття санкцій Заходу.

Теракти в Парижі дали Путіну можливість представити свої дії в Сирії, як надану Заходу послугу, приклад готовності РФ взяти на себе брудну роботу – боротьбу з ІДІЛ на її території. І Путін вже йде на дипломатичні поступки. На саміті у Відні 15 листопада, через два дні після терактів, Росія і ЄС, схоже, змогли подолати частину протиріч по громадянській війні в Сирії, домовившись про терміни, згідно з якими новий уряд буде обрано на початку 2017 року.

США та їхні європейські союзники раптово отримали серйозний важіль впливу на Кремль, і вони не повинні боятися його використовувати. Заходу не варто поспішати зі зняттям санкцій, оскільки питання Криму навряд чи вирішиться найближчим часом, дати можливість РФ відчути себе великою державою – розумна стратегія. Заморожений конфлікт у Донбасі можна припинити, якщо Росія погодиться контролювати виконання Мінських угод, відвести війська з окупованої території і допоможе провести вибори у відповідності з міжнародними стандартами.

Якщо Путін готовий продемонструвати добру волю, пішовши на співпрацю в Україні, Заходу слід замислитися над невеликими поступками у відповідь. Участь Росії в боротьбі з ІДІЛ і повернення в ряд законослухняних членів міжнародного співтовариства може бути вартим того.

Переклад НВ

Copyright: Project Syndicate, 2015.
www.project-syndicate.org

Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію матеріалів, наданих Project Syndicate. Републікування повної версії тексту заборонене.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.