19 лютого 2017, неділя

Трамп або Клінтон. Хто зручніший для Путіна

коментувати
Чому проросійська риторика американського магната не означає, що він співпрацюватиме з господарем Кремля

Володимир Путін перебуває при владі вже майже два десятиліття. Починаючи з Білла Клінтона в 1999 році до Гілларі Клінтон або Дональда Трампа в 2016-му російський президент спостерігав, як відносини між двома колишніми наддержавами перетворюються на нову Холодну війну.

У світлі останніх терористичних атак критично важливо проаналізувати, який політичний альянс наступному американському президенту доведеться погоджувати з Росією. Зокрема, один з організаторів теракту в Стамбулі приїхав з Росії, а двоє інших - з колишніх радянських країн (Узбекистану та Киргизстану). Оскільки Путін планує залишатися при владі до 2024 року, майбутньому лідерові Білого Дому доведеться мати з ним справу – особливо щодо глобальної війни з тероризмом. Незважаючи на те, що Путін не раз обіцяв "працювати з будь-яким американським президентом", він наполягає на тому, що до Росії слід ставитися як до рівного партнера, і що США не повинні діяти з позиції сили – і на цей меседж наступному американському президенту слід звернути увагу.

Клінтон проти Трампа

Найімовірніше, що з двох кандидатів до цього мессежду прислухається Гілларі Клінтон. Хоча і Трамп, і Путін відрізняються ексгібіціоністським характером і агресивним стилем керівництва, жоден з них не стане приймати накази від абикого, крім себе самого. Гілларі Клінтон, навпаки, виважена, прагматична і звична до дипломатії "в російському стилі".

Цей стиль дипломатії застосовувався на економічному саміті в Санкт-Петербурзі, проведеному в середині червня. Після дворічної перерви, наступної за анексією Криму, саміт повернув собі колишній вплив: окрім інших, Путін приймав італійського прем'єр-міністра Маттео Ренці і президента Європейської комісії Жана-Клода Юнкера. Обидва виступали за поліпшення відносин з Росією в боротьбі з екстремізмом і зміцнення економічних зв'язків. Путін, своєю чергою, попередив, що поки Сполучені Штати "вчать, як жити", прогресу у відносинах не буде, незважаючи на обмежену співпрацю з "питань нерозповсюдження зброї масового знищення, боротьби з тероризмом, розв'язанням іранської ядерної проблеми або хімічної зброї в Сирії".

Квітучий "дружній романс" Путіна з Трампом може перетворитися на глобальне протистояння

Карта Трампа

Хоча жоден американський політик не був присутній на саміті, виявляється, що Трамп прислухався до того, що відбувається. Він вже бачить в російському президентові споріднену душу. Трамп оголосив, що він "хотів би хороших відносин з Путіним", а Путін, своєю чергою, розхвалив Трампа як "дуже талановиту людину", яка хоче глибших відносин з Росією.

На перший погляд, обидва належать до типажу "жорсткого хлопця" - маніпулюють громадською думкою, порушують закони пристойності та хваляться своєю силою. Гучномовність і рішучі угоди Трампа принесли йому славу "відвертої та прагматичної" людини. Але багато хто вважає, що обіцянки Трампа побудувати стіну на кордоні з Мексикою або змусити Китай припинити фінансові маніпуляції, як і запевнення, що його президентство зробить США одночасно "непередбачуваними" і "послідовними", тільки перетворить наддержаву на світове посміховисько. У будь-якому разі, можлива перемога Трампа на президентських виборах сприймається як перемога росіян.

Але я запропонувала б читачам поглянути глибше, не обмежуючись риторикою. Володіючи схожим на Путіна характером, Трамп швидко вкаже російському президенту на його місце. Меседж Путіна "Росія перш за все" може не викликати занепокоєння у Трампа, який просуває ідеологію "Америка перш за все". Але відмова Путіна визнати верховенство Америки незабаром почне суперечити визначальній характеристиці Трампа - сприйняттям себе як лідера вільного світу. Якщо Трамп отримає контроль над масштабними ресурсами Америки, як військовими, так і технологічними, Путін стане для нього викликом. І оскільки ані Путін, ані Трамп не люблять відступати, невеликий диспут може перетворити їх квітучий "дружній романс" в глобальне протистояння, порівнянне з кубинською кризою 1962 року.

Переваги Клінтон

Незважаючи на те, що Гілларі Клінтон подобається лише 10% росіян, колишній сенатор і держсекретар може бути кращим для них варіантом. Вона пропонувала прагматичний "неконфронтаційний" підхід до агресивної путінської тактики в Україні, хоча і розглядала анексію Криму як велику проблему. Як архітектор "політики перезавантаження" 2009 року, Гілларі Клінтон розуміє необхідність активнішої співпраці з питань Сирії та інших загроз, включно з атаками, подібними стамбульським. Незважаючи на те, що вона буде наполягати на дотриманні Путіним Мінських угод, вона може погодитися заохочувати Путіна за припинення вогню, своєчасний обмін полоненими або відведення військової техніки.

Зрештою, незважаючи на відсутність дипломатичних відносин між Північною Кореєю і США, в 1990-х адміністрація її чоловіка частково зняла ембарго у відповідь на згортання КНДР її ракетної програми. І Кремль з його патріархальним поглядом на жінок вірить, що Гілларі Клінтон повторюватиме підхід свого чоловіка у зовнішній політиці. Під час недавньої поїздки в Санкт-Петербург Путін майже повністю проігнорував питання про Гілларі Клінтон, але знайшов час сказати, що у нього і Білла Клінтона "були дуже хороші стосунки... я вдячний йому за деякі моменти під час мого приходу в політику. Кілька разів він виявляв мені повагу, особисто мені і Росії".

Повага між чоловіками у владі має першорядну важливість для Путіна. Велика частина його невдоволення станом справ у світі викликана відчуттям, що США відіграють роль диктатора, вказуючи іншим країнам, як приймати рішення. Проте, Білл Клінтон - виняток. Путін звертається до нього з неформальним "ти" (таку само фамільярність заслужив Берлусконі), а не з більш формальним "ви", як до інших світових лідерів. У певному сенсі Путін хоче стати таким само, як Білл Клінтон - успішним і шанованим усім світом.

Навіть якщо Гілларі Клінтон не захоче негайно повернути Путіна в коло західних друзів (хоча тепер, коли Brexit став реальністю, Путін сподівається, що ЄС буде менш налаштований карати РФ за Україну), Білл Клінтон зможе надати неофіційну підтримку. У Москві багато говорять про талант Білла Клінтона до неформальних переговорів, у тому числі в Північній Кореї, де він допоміг звільнити двох американських журналістів під час правління покійного Кім Чен Іра. Москвичі також пам'ятають, як у 2010 році Путін далекоглядно запросив Білла Клінтона в арктичну експедицію з порятунку полярних ведмедів. Той не поїхав, але його відповідь була дуже сердечною.

Використання влади над Путіним

Якщо говорити реалістично, колишній президент може не мати можливості допомогти дружині відновити відносини з Росією. Але майбутній лідер США не зможе просто "перечекати" правління Путіна - їм потрібна тонка політика точкових заохочень поряд з принциповими покараннями; така політики працювала навіть під час Холодної війни.

Оскільки Путін не зносить, коли його ігнорують, у США можуть з'явитися певні важелі впливу на Кремль. Хоча зі зняттям санкцій Заходу поспішати не слід, використання бажання РФ бути визнаною глобальною силою - розумна стратегія. Якщо Путін піде на співпрацю в Україні, США слід задуматися про деякі поступки. Участь Росії в боротьбі проти ІД та її повернення в коло законослухняних членів міжнародного співтовариства однозначно варті того.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Ніни Хрущової. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.