28 травня 2017, неділя

Звідки в Криму беруться прихильники Москви

коментувати
Те, на що у РФ пішли десятиліття, сталося на півострові за кілька місяців

Те, що відбувається сьогодні з журналістикою в Криму – майже повний зліпок російської реальності, тільки на прискореному перемотуванні. Те, на що у Москви пішли десятиліття, сталося на півострові за кілька місяців. За цей час перед кожним журналістом постала дилема – отримати заборону на професію або переконати себе в тому, що він охороняє менше зло в ім'я недопущення більшого, - пише журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії.

Наочна ілюстрація подібного – це історія російського журналіста Андрія Норкіна. П'ятнадцять років тому він гучно йшов з НТВ, викриваючи тих колег, які «лягли під Кремль». Через п'ятнадцять років він веде на тому ж самому НТВ авторське ток-шоу і проганяє зі студії гостей з України, які сумніваються в кремлівській версії катастрофи «Боїнга» в небі над Донбасом.

Утім, не Норкіним єдиним. В сучасній Росії кожен другий апологет режиму колись належав до того кола людей, яких прийнято називати надією ліберальної громадської думки. У дев'яності вони вважалися провідниками ліберальних смислів, а в нульові стали головними адвокатами Кремля. І найлегше – це допустити думку, що кожен із них прикидається. Але в тому й особливість, що будь-яка перевірка на поліграфі підтвердить: вони щирі.

І справа тут не тільки в грошах. Самі по собі вони не подарують спокійний сон і безтурботну впевненість у власній правоті. Хочеться поважати себе, а для цього потрібна переконаність у правильності вибору. Щоб звучати щиро, треба вірити в те, що говориш. І в якийсь момент ти починаєш підганяти свої переконання під найвигіднішу ринкову професійну пропозицію. І цей момент – ідеальна ситуація для появи на світло «загітованого агітатора».

Вирішити етичне рівняння в «потрібному ключі» досить нескладно. Досить нагадати собі про те, що в світі є менше і більше зло. Замислитися – хто прийде на зміну нинішнім «віпам», якщо система почне валитися. Дозволити уяві заповнити образами словесні контури на кшталт «фундаменталістів», «націоналістів» і «русофобів». Уявити себе людиною, яка захищає темне сьогодення від значно темнішого майбутнього.

Проституція не перестає бути такою, якщо в пошуку персонального майбутнього ти крадеш його в інших

І в цей момент для журналіста настає момент істини. Коли треба робити вибір. Коли тобі пропонують носити маску, яка буде камуфлювати принципи. Подарує впевненість, що жити без компромісів можуть тільки закоренілі дурні. І ти не підозрюєш, що маска стане другим обличчям. Що це Рубікон, за яким повернення не буде.

Будь-який журналіст в Росії пройшов через це ще в «нульові». Коли влада запропонувала йому рятувати самого себе в ім'я ненастання «темних часів». Журналістам пообіцяли врятувати країну від радикального ісламу. Від геостратегічних ворогів. Від руйнування традицій і деградації цінностей. Від наруги ідеалів, на яких виросли покоління. Корупція чи репресії? Вертикаль влади чи війна на окраїнах колишньої імперії? Недодемократія або народний бунт люмпенізованих мас?

А тепер через це проходять представники професії в Криму. Тому й не кажуть наші колишні колеги про заборону меджлісу і суди над тими, хто залишився вірним Україні. Не пишуть про розстріляний російськими силовиками автомобілі на півночі Криму і нестиковки в офіційній версії про прорив української ДРГ. Воліють не помічати підсумків розслідування міжнародної слідчої групи щодо причин катастрофи «Боїнга» в небі над Донбасом. Запевняють самих себе у справедливості офіційної позиції Москви і обережно трохи сварять місцевих чиновників, яких офіційний Сімферополь призначив «цапами-відбувайлами».

Найчесніші з них, зберігши здатність до рефлексій, у приватних бесідах будуть виправдовуватися благополуччям власної сім'ї. Вкажуть на те, що твердість хребта позбавить їх професії, а дітей – засобів до існування. Заявлять про те, що у них просто не було вибору».

Хоча все це – не більше ніж лукавство. Просто тому, що вибір у тебе є завжди. А коли ти говориш про те, що вибору немає – це означає лише те, що альтернатива тобі не підходить. І тому ти просто намагаєшся викреслити її з переліку доступних варіантів.

Є деякі речі, які помацати дуже складно. Є кілька меж, які перейти вкрай просто. Є низка понять, які непомітно змінюють свій знак на протилежний. У когось цей процес розтягується на кілька років. У когось – відбувається за лічені дні.

Але тільки проституція не перестає бути такою, якщо в пошуку персонального майбутнього ти крадеш його в інших.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.