6 грудня 2016, вівторок

Вбивство у прямому ефірі

коментувати
Вбивство у прямому ефірі
Вбивство Павла Шеремета обставлене так, щоб стати якомога більш резонансним. Якщо це не ляпас Україні, то що тоді можна вважати ляпасом?

Журналіста Павла Шеремета вбито. Машину, в якій він їхав на ранковий ефір, було підірвано. Саморобний вибуховий пристрій потужністю до півкілограма в тротиловому еквіваленті спрацював в самому центрі Києва. Якщо це не ляпас Україні, то що тоді можна вважати ляпасом? – пише Павло Казарін для Крим.реалії.

Такі резонансні вбивства трапляються рідко, але запам'ятовуються надовго. Журналіста все тієї ж «Української правди» Георгія Гонгадзе було вбито шістнадцять років тому, але ця трагедія жива в пам'яті досі. Однак вбивство Павла Шеремета обставлене так, щоб стати ще більш резонансним. Гонгадзе просто зник – і лише через півтора місяці його тіло було знайдено в передмістях Києва. Шеремет був убитий за допомогою бомби – максимально демонстративно. Акція залякування, якщо завгодно.

Такі речі погано вписуються у версію про «особистої неприязні» – способів позбутися людини існує чимало, але в даному випадку все швидше нагадує спробу провести акцію залякування». Коли важливий не тільки сам факт нелюдського вбивства, але ще й ті кола, які після нього неминуче почнуть розходитися по воді.

Офіційний Київ часів Леоніда Кучми після загибелі Георгія Гонгадзе ще довго нагадував «кульгаву качку»

Адресати можуть бути різні. Одним з них, напевно, стане сама українська журналістика, яка не перестає бути найвпливовішим суспільним інститутом. Так, журналістське розслідування не стає приводом для автоматичних відставок, як у Німеччині, тим не менш, навіть президент змушений давати пояснення, якщо бухгалтерія його кампанії стає предметом вивчення журналістських колективів. І якщо в сусідній Росії ЗМІ працюють з огляду на реакцію влади, то в Україні все навпаки – влада приймає рішення з оглядом на те, що після цього про них напишуть журналісти.

Втім, можливо, українська четверта влада в даному випадку і не є кінцевим об'єктом атаки. Зрештою, шістнадцять років тому у всієї країни вже була нагода переконатися, чим загрожує для влади одна лише підозра у причетності до загибелі журналіста. Репутаційні втрати, криза легітимності, акції протесту – офіційний Київ часів Леоніда Кучми після загибелі Георгія Гонгадзе ще довго нагадував «кульгаву качку».

Судячи з усього, уроки 2000-го року нинішня влада пам'ятає. Петро Порошенко вже розпорядився виділити охорону керівнику «Української правди» Олені Притулі, цивільним чоловіком якої був Павло Шеремет. А голова національної поліції Хатія Деканоїдзе заявила, що розкриття цього вбивства стане для неї «справою честі». Навіть якщо відкинути емоції і дивитися на речі інструментально – саме українська влада зараз зацікавлена в максимально об'єктивному розслідуванні. Тому що інакше вони опиняються в зоні дуже серйозного ризику.

Нинішні показники довіри з боку суспільства до владних інститутів в Україні явно залишають бажати кращого. По суті, крім армії і, почасти, патрульної поліції, всі інші силові вертикалі сприймаються як неефективні й корумповані. І провалена останнім часом реформа прокуратури, і реформа судової системи, яка лише розпочалася, ставить перед офіційним Києвом дуже багато неприємних запитань. Особливо коли з боку суспільства є великий запит на відповіді.

Якщо українській владі нічого не буде з приводу вбивства Павла Шеремета, а вибух в центрі Києва перейде в категорію нерозкритих злочинів, то голоси критиків буде чути дедалі виразніше. А в спину нинішньої вертикалі дихає українська опозиція, що складається з популістів і екс-регіоналів. І ті, і інші мріють про дострокові вибори і судячи з соціології, мають всі шанси різко поліпшити свої позиції. Зрештою, в бідній країні легко робити політичну кар'єру, спекулюючи легкими відповідями на складні питання.

По суті, українській державі доведеться складати іспит на ефективність. Доводити, що вона відрізняється від самої себе зразка шістнадцятирічної давнини. Що «справа Павла Шеремета» не перетвориться в «справа Георгія Гонгадзе». Що оскаржувати державну монополію на насильство – як мінімум в центрі столиці – не дозволено нікому.

Тому що саме таку рукавичку просто зараз кинуто їй в обличчя.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.