8 грудня 2016, четвер

В чиїх інтересах діє Кремль

коментувати
Люди, які радіють запланованому знесенню самобудів в Криму, просто за інерцією продовжують думати, що російська вертикаль діє в їх інтересах

Будь-яка держава – це не тільки формалізована процедура, втілена в категорію «легальність». Це ще й питання неформальної довіри, втіленої в інститут «легітимності». Історія зі знесенням в Москві кіосків біля метро – найкраща ілюстрація цієї схеми, – пише журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії.

«Ніч довгих ковшів», як прозвали знесення Мафів у російській столиці, встигла дати метастази в інших регіонах. І ось вже в Криму російські чиновники погрожують знести шість тисяч об'єктів в приморській зоні. Причому, в обох випадках дії влади пояснюються одним і тим же – спробою облагородити реальність. І прибрати з вулиць все те, що спотворює образ сучасного міста.

По правді кажучи, в цьому є чимала дещиця здорового глузду.

Московські кіоски – це спадщина дев'яностих. Тих самих, коли йшов процес приватизації колективних благ. Коли будь-яке «колективне благо» – як, наприклад, архітектурна гармонія чи єдність стилю і естетики – відсувається на другий план заради інтересів досить конкретних людей. Точно так само було й у Криму, коли після розвалу Союзу люди були змушені виживати самостійно і не цуралися спотворювати «колективні» набережні і пляжі заради свого персонального сьогодення і майбутнього.

Втім, так відбувалося на всьому просторі колишнього СРСР. Загальний капітал переходив у приватні руки, а колективне надбання поступалося місцем персональному. Єдиним винятком стала Білорусь, але лише тому, що там 1991 рік так і не настав. Ця країна – зразок того, як міг би виглядати 1990-й рік з «сорока сортами ковбаси». Але історію не обдуриш – Білорусь приречена пережити свої власні «дев'яності» в міру того, як ресурс збереження нинішньої держмоделі в країні підійде до кінця.

Російський обиватель – незалежно від свого соціального статусу – це лише кормова база для Левіафана

Виглядають московські МАФи потворно? Псують вони зовнішній вигляд вулиць? Вибиваються вони із загального архітектурного стилю? Безумовно. Настільки ж, наскільки й кримські самобуди спотворюють набережну Коктебеля й Алушти. Але саме в цей момент починає працювати друга історія – та, що про «легітимність».

Тому що сама по собі спроба «облагородити» і «поліпшити» реальність сприймається як суспільне благо лише тоді, коли влада наділена не тільки формальною легальністю, але ще й неформальною легітимністю. Тобто коли суспільство визнає за ними право на вчинення тих чи інших дій. Коли це саме суспільство готове видати їм «моральну санкцію» на здійснення тих чи інших кроків. В іншому випадку будь-які односторонні дії викликають шквал критики – як це було в Москві.

Адже вся нинішня традиція «облагороджування» російської столиці – це відгомін Болотної площі. Коли російська держава, розігнавши протести, одночасно вирішила приручити тих самих «розсерджених городян» і хіпстерів. Саме тоді в російській столиці пішов процес облагородження парків, створення велодоріжок, культ громадських просторів. У російську столицю імпортувався досвід європейських міст і світові урбаністичні тенденції.

Але, одночасно, в політичній сфері йшло загвинчування гайок і скорочення свобод. Головним союзником влади був оголошений вже не сучасний міський житель, а колективний «Уралвагонзавод». Саме залежний від держави бюджетник був оголошений оплотом режиму, а ненадійна міська інтелігенція отримала ярлик «п'ятої колони».

Якби знесення московських яток припало на «нульові», коли розрив між лібералами і владою не був настільки драматичним, то ми б сьогодні, найімовірніше, побачили зовсім іншу реакцію. Цілком можливо, що схвальну. І оцінки того, що відбувається, скоріше зводилися б до того, що «спадщині дев'яностих» не місце в столиці РФ.

А сьогодні всі зусилля російської влади з «наведення порядку» натикаються на один простий факт. Російський ліберальний прошарок перестав сприймати владу як щось, що діє, зокрема, і від їх імені. І будь-які дії влади приречені натикатися на презумпцію винуватості – незалежно від реальних мотивів мерії. Просто тому, що у свідомості супротивників нинішнього російського курсу всі дії влади – це продукт їх монополізації політичного простору. В якому для цієї самої «ліберальної інтелігенції» просто не залишилося місця. А тому критика буде звучати щодо будь-яких ініціатив чиновників. Просто тому, що в рамках подібного підходу «чужі люди» втручаються в те, що ти вважаєш «своїм». Не залишаючи для тебе самого можливості, щоб впливати на події.

Це дуже показова історія для Криму, де російські чиновники теж готуються відправити під знесення кілька тисяч самобудів. Ті адепти Кремля, які радіють тому, що відбувається, просто за інерцією продовжують думати, що російська вертикаль діє в їх інтересах. Відчайдушно не бажаючи розуміти, що працює вона лише і виключно у своїх власних.

Тому що той самий колективний «Уралвагонзавод», який кілька років був оголошений головною опорою Кремля – приречений на таку ж долю, що й ліберальна інтелігенція. У той самий момент, коли «прості роботяги» і «люди від сохи» вирішать донести своє незадоволення до Кремля – ЗМОП стане пакувати їх в автозаки з тим же завзяттям, з яким пакував і протестувальників на Болотній. Найкраща ілюстрація – доля учасників «тракторного маршу», які хотіли приїхати з Кубані в Кремль, щоб поскаржитися на рейдерські захоплення у себе вдома. Їх заарештували і звинуватили у підготовці несанкціонованого мітингу.

Тому що російська влада не за лібералів і не за роботяг – вона за саму себе. Якщо ти вважаєш себе її прихильником – це зовсім не гарантує взаємності. Якщо ти підтримуєш знесення кіоску або самобуду – це не вбереже від бульдозера твій власний будинок, якщо завтра чиновники вирішать, що він побудований з порушенням закону. Просто ліберальні росіяни зрозуміли цю закономірність трохи раніше. А бюджетники продовжують наївно плекати якісь ілюзії.

А все тому, що російський обиватель – незалежно від свого соціального статусу – це лише кормова база для Левіафана. Сьогодні ти можеш тішитись, коли він їсть твоїх опонентів. Але це зовсім не означає, що завтра ти сам можеш опинитися в його меню.

Бо так тут заведено.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.