27 лютого 2017, понеділок

Теракти в Стамбулі та "рука Кремля"

коментувати
На Донбасі воює Росія, але це не означає, що Росія воює всюди

На Донбасі воює Росія, але це не означає, що Росія воює всюди

Віра в світову змову спокусливо приваблива. Вона не вимагає додаткових знань, навпаки, дає своїм адептам право робити висновки космічного масштабу і такої самої космічної некомпетентності

Неважливо, про що йдеться. Це може бути розстріл редакції «Charlie Hebdo», перестрілка в Казахстані, референдум в Британії або теракти в Парижі – обов'язково знаходяться люди, які визначають замовника подій ще до того, як осів пил і охололи гільзи. І тільки-но новина з'являється в стрічках, звинувачення в українських соціальних мережах лунають в бік Москви. Нинішні вибухи в стамбульському аеропорту – не виняток, – пише Павло Казарін для Крим.реалії.

Стрічка фейсбуку забита конспірологією. Аргументація проста: Туреччина вибачилася перед Кремлем не так, як той хотів, і тому отримала теракт. Посил нескладний: ми спостерігаємо помсту «імперії зла» у всій своїй ефективній безжальності. І цю релігійну впевненість не виходить перемогти ніякими логічними доводами.

Власне, логіка тут, щоправда, не допоможе. Саме тому, що конспірологія тільки прикривається аргументами, а насправді вона набагато ближча до сектантства. У межах цього підходу зло і добро жорстко детерміновані і географічно закріплені. І вся ентропія може народжуватись лише в тій локації, яку визначено на роль сучасного осереддя зла.

Багато в чому українська конспірологія зростає з містечковості

Безглуздо намагатися апелювати до здорового глузду носіїв такого підходу. Їх не бентежить ні те, що між листом Ердогана і терактами пройшли лічені години. Навпаки – у свідомості цих людей зло настільки могутнє, що для нього немає нічого неможливого.

Цих людей не можна переконати, їх, у кращому випадку, можна лише спробувати зрозуміти. Війна, яка почалася два роки тому, стала для всієї України занадто великою несподіванкою. Вона перевернула уявлення про норму, про допустиме і неможливе, про те, що реально, а що – ні. Якби хтось в 2013 році став розповідати, що Москва анексує Крим і вторгнеться на Донбас, – його б підняли на сміх. А в 2014 році виявилося, що все, що країна вважала теорією змов, знайшло плоть і кров.

Якщо вже Росія могла почати війну з Україною – то чому вона не може кидати динамітні шашки в благополучний європейський побут? Конспірологія отримала легітимізацію: відтепер ніщо не занадто, жодна версія не безмежна. І тому будь-яка спроба звернутися до аргументів натикається на традиційне «а на Донбасі теж не Росія воює»?

В тому-то і справа, що на Донбасі Росія воює, але це не означає, що Росія воює скрізь. Багато в чому українська конспірологія зростає з містечковості. З тієї самої впевненості, що на сучасній карті є тільки Захід, Росія та прикордонна Україна.

Ми не звикли цікавитися чимось, що виходить за рамки цього трикутника. Близький Схід, Далекий Схід, Південна Америка, Центральна Азія, Перська затока, північна Африка – український обиватель іноді схожий на школяра, який виявив, що земля кругла, а не стоїть на китах і черепасі. І з ентузіазмом неофіта він намагається судити про складність світу, відштовхуючись від свого власного досвіду і спостережень. Будь-який повалений правитель – Янукович. Будь-який вуличний протест – Майдан. Все, що може нам нашкодити, – справа рук Кремля.

В такому світі не існує релігійних фундаменталістів, курдського руху, турецько-ізраїльських переговорів, локальних інтересів та альтернативних орбіт впливу. Їх немає, тому що ми не звикли ними цікавитися, звично піднімаючи самих себе в центр всесвіту. І тому, якщо десь відбувається щось, що навіть побічно виводить нас зі світовою порядку денного, винен у всьому все той же ворог, який два роки тому познайомив Україну з реальністю війни.

Якоюсь мірою це прояв все тієї ж релігійної свідомості. Вже коли Україна хоче стати заходом, а Росія намагається цьому перешкодити – то всі проблеми заходу теж потрібно пояснювати Кремлем.

І немає нічого дивного, що в цій картині світу зло – могутнє і повсюдне. Ця впевненість, до речі, ріднить українських конспірологів з їхніми російськими візаві. Ті теж звикли бачити в будь-якій неприємній для себе ситуації чужу злу волю. Різниця лише в тому, що в Росії цією злою всемогутністю прийнято наділяти умовний Захід. Який дискваліфікує олімпійську збірну і обвалює курс рубля.

Ми звикли сміятися над наївною впевненістю російського обивателя, який вважає свою країну альфою і омегою світового порядку. Але кожного разу, коли фатум переключає увагу з нашої країни на щось ще, ми зливаємося з російським обивателем до повної непомітності. І з енергією пікейних жилетів намагаємося вписати всю складність світової політики в рівняння нашої війни.

Ми звикли називати чужу дурість «ватничеством», роблячи це слово синонімом відсталості. Але в тому й особливість, що такий спосіб мислення екстеріторіальний – він не залежить від кольорів прапора та геолокації. І рівень патріотизму тут навряд чи може слугувати виправданням. Різниця між Борменталем і Кульковим не в закінченні їхніх прізвищ. Різниця в кругозорі. І в здатності розуміти, що світ складний і неоднорідний.

І чим раніше ми це зрозуміємо, тим краще.

Більше думок тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.