9 грудня 2016, п'ятниця

Що Путін бачить у дзеркалі

коментувати
Москва вважає себе альтернативою західному світу. І нема сенсу пояснювати, наскільки ці уявлення ілюзорні

Склалося так, що Україна та Росія сьогодні живуть у двох протилежних трендах. Одна країна намагається бути сувереном. Інша – навпаки, хоче свого суверенітету частково позбутися, – пише Павло Казарін для Крим.Реалії

Українська логіка проста. Вона полягає в тому, що сучасний світ – це не світ незалежностей, а навпаки – світ найбільш ефективних систем взаємозалежностей. Бо будь-яке наддержавне об'єднання – Європейський союз або Митний – це завжди історія про відмову від частини суверенітету. Коли частина суверенітету передається до наднаціональних органів. Натомість країна отримує бонуси та вигоди від взаємної інтеграції з сусідами. Ту саму синергію, яка є запорукою розвитку.

Власне, все, що ми спостерігали останні років п'ятнадцять, – це нездатність України зробити вибір: в орбіту якої саме торгово-політичної системи інтегруватися.

А Росія живе в іншій логіці. У тій самій, в якій вона сприймає себе як суверена – гравця, здатного приймати рішення без огляду на будь-кого і що, разом із наслідками. У тій, у якій вона сама є магнітом і центром тяжіння. Коли Москва дивиться в дзеркало, то бачить там альтернативу західному світу. І нема сенсу пояснювати, наскільки ці уявлення ілюзорні, – йдеться саме про колективне самосприйняття.

Росія, яка мріяла зачарувати Україну, закінчилася. Однак є Росія, яка мріє зґвалтувати Україну

Невипадково в російському колективному несвідомому ставлення до історичних персонажів теж проявляється через те, наскільки ці самі персонажі здатні бути суверенами. Наприклад, Маргарет Тетчер – одночасно «англійка», яка «паскудить», і «єдиний політик із яйцями». Тетчер одночасно й ворог, і жінка, яка 82-го всупереч волі США надіслала ескадру та відбила в Аргентини Фолклендські острови. У Росії Тетчер заведено не любити за те, що вона – ворог СРСР. І водночас потай захоплюватися за вміння приймати жорсткі рішення, як це було під час закриття британських шахт, коли Тетчер не піддалася профспілкам, ламала шахтарів через лібертаріанське коліно та зрештою врятувала економіку.

І ось за це її в Росії прийнято любити. Таємною любов'ю. За формулою «ах, какая женщина, мне б такую».

У цих двох різних системах ставлення до життя – вся фундаментальна різниця самовідчуттів двох країн. Бо Україна сьогодні діє за формулою варязьких часів. Мовляв, «земля наша велика та щедра, а порядку в ній немає, прийдіть і володійте нами». Саме через це Україна сьогодні намагається «грати за правилами», «виконувати домовленості», «існувати в межах». Її альфа й омега сьогодення та майбутнього – це «входження до системи».

А російська матриця – це створення своєї системи та ламання чужих правил. А своя система відрізняється від чужої саме тим, що ти можеш не зважати на заклики та вмовляння. Тому – бульдозери, що чавлять пармезан. Тому – багаття з українських каченят. Тому – все безумство законотворчості. Росія займається саме тим, що демонструє: я тут влада, і ви мене не повчайте.

І вирок у справі Сенцова, Кольченка й Афанасьєва – це чергова демонстрація права на суверенне божевілля. Нема сенсу доводити Кремлю, що людина, яка не має російського паспорта, не може вважатися російським громадянином. Нема надії на те, що протести Києва, Брюсселя чи Вашингтона справлять ефект заспокійливого для московської вертикалі. Усе, що ми спостерігаємо, укладається в дворову пацанську логіку – «так, не за законом, і чо?»

Таку позицію не можна перемогти умовляннями. Її сутність полягає в переконанні, що будь-яка поступка є поразкою. Можна скільки завгодно намагатися вмовити Кремль не пускатися на дно, попереджати про ризики – але результат буде невтішним. Так само ви можете спробувати переконати гопника не віджимати у вас мобільний телефон, зав'язати з гоп-стопами та влаштуватися на роботу.

Це класична пастка «колективного Штольца» – переконаність у тому, що інші гравці теж мислять логічними категоріями. Так, вони ними мислять – але логіка при цьому може відрізнятися від загальноприйнятої до невпізнання. Єдиний вихід – позбавлятися ілюзій. Неможливо домовлятися з тим, хто вважає компроміс програшем. Бо єдине, про що з ним можна домовитися, – це про власну поразку.

Росія, яка мріяла зачарувати Україну, закінчилася. Зате є Росія, яка мріє Україну зґвалтувати.

Тому окопуймось.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.