22 липня 2017, субота

Секс і шашечки для Ради

коментувати
Українські депутати готові були вигадувати будь-які пояснення, щоб не голосувати за заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації

Український парламент – це збіговисько людей, які хочуть, щоб про них думали добре. Для цього вони готові на будь-яку підлість, - пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

Влітку 2012 року «регіонал» Вадим Колесніченко вніс у парламент законопроект, що пропонував штрафувати за «пропаганду гомосексуалізму». Він тоді оцінив в $200 будь-які «мітинги», публікації в ЗМІ та роз'яснення суті гомосексуальних відносин у рамках статевого виховання. За повторне порушення пропонував саджати на термін до п'яти років. А за публічну «демонстрацію гомосексуального способу життя та нетрадиційної орієнтації в поведінці» мав намір штрафувати відразу на $1000.

Проблема Вадима Колесніченка була лише в тому, що навіть Україна Віктора Януковича не була Росією Володимира Путіна, а тому закон не був прийнятий. Київ дуже залежав від Брюсселя, щоб дозволяти собі настільки глибоко занурюватися в лайно. Втім, це не завадило українському парламенту демонструвати гомофобію в тих випадках, коли можна було розчинити персональну відповідальність у колективній.

Так, наприклад, все літо 2013-го під куполом Ради йшла битва за правку до закону, який повинен був заборонити дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації. По суті, мова йшла про попередник того документа, який зараз став каменем спотикання для народних обранців. Два з половиною роки тому попередній склад парламенту цю ініціативу благополучно провалив. І зробили це не лише депутати від «Партії регіонів»: їх соратниками по законотворчого мракобіссю сталі, в тому числі, опозиційні фракції. Осторонь не залишилася навіть омбудсмен Валерія Лутковська, яка пропонувала ЄС виключити антидискримінаційний закон умов для євроінтеграції.

Яка різниця між «Самопоміччю» і «регіоналами»? Між Ляшком і Симоненко?

Більше того: коли Янукович під тиском Москви відмовився підписувати Асоціацію з ЄС, саме цей закон став для Миколи Азарова способом пояснити, чому Київ в останній момент втік від Європи до Росії. А «Український вибір» Медведчука публікував статті, в яких агітував проти прийняття закону.

Минуло півтора року.

За цей час Росія анексувала Крим і влаштувала війну в Донбасі. За цей час Україна звикла не здригатися, читаючи зведення про загиблих, і дізналася, скільки коштують бронежилети і каски. Але українські депутати залишилися вірними собі – готові вигадувати будь-які пояснення, щоб не голосувати за заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації.

І не має значення, що в списках ми бачимо нові прізвища. Яка різниця між «Самопоміччю» і «регіоналами»? Між Ляшком і Симоненко? Між Тимошенко і Герман? Естетична – може бути. Етична – навряд чи.

Всі їх апеляції до виборця сміховинні. Так, можливо, пересічний український виборець консервативний. Так, нехай він і досі залишається в полоні стереотипів. Але якість політика визначається не його вмінням догоджати, а вмінням брати на себе відповідальність. А антидискримінаційний закон – це історія про відповідальність.

Характерно, що для того, щоб зібрати необхідні голоси за поправку до закону, який в підсумку може забезпечити країні безвізовий режим з ЄС, спікеру Гройсману доводиться вимовляти цілий гомофобний спіч. В рамках якого він встиг пообіцяти, що ніколи не допустить одностатевих шлюбів у країні. Такий маркер для всіх – ми, мовляв, нормальні мужики, не подумайте поганого, просто треба політес перед західними колегами дотримати.

Але є ще один важливий момент. Поправка, яка забороняє дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації, – це лише спосіб Євросоюзу захиститися від масових прохань про надання притулку. Якщо в законодавстві України не прописана заборона дискримінації, то ЄС буде зобов'язаний розглядати (і, можливо, задовольняти) прохання тих громадян України, які будуть запевняти, що стали жертвою дискримінації. Тільки і всього.

Саме з цим пов'язана наполегливість Брюсселя. Зі спробою не створювати міграційних лазівок. З спробою зробити безвізовий режим – безвізовим режимом, а не «чорним входом» в країни Євросоюзу. І те, що навколо цієї юридичної деталі довелося ламати стільки списів, є показовим.

Можливо, якісь депутати щиро не розуміють логіки законопроекту – і тоді вони є профнепридатними.

Можливо, якісь депутати вважають, що доведеться довго пояснювати цей крок своїм виборцям – і тоді вони є профнепридатними.

Можливо, якісь депутати просто бояться теми ЛГБТ – і тоді вони гомофоби і теж є профнепридатними для роботи в країні, яка намагається дрейфувати в ЄС.

Просто тому, що нам їхати, а їм – шашечки.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут-авеню, Вашингтон 20036, США

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.