17 жовтня 2017, вівторок

Райдужне поле битви

коментувати
Райдужне поле битви
Сто років тому так само сперечалися про те, чи наділяти громадянськими правами жінок

У всій цій історії з розфарбовуванням арки в Києві дратують навіть не ті, хто проти. З ними все зрозуміло. Борці за духовні скрєпи завжди і скрізь однакові. Етично й естетично вони мало відрізняються від тих, хто мріє про «новоросію»: ті теж хочуть архаїку, коли майбутнє поступається місце минулому.

Дратують ті, хто сором'язливо пише «нуачо, красиво, а головне – зовсім не схоже на прапор ЛГБТ». Взагалі-то схоже. Більше того – і повинно бути схоже. І замислювалося, найімовірніше, саме для цього.

Взагалі питання зрівняння ЛГБТ-спільноти в цивільних правах з усіма іншими – це лише питання часу. Сто років тому так само сперечалися про те, чи наділяти громадянськими правами жінок. Тих самих, що не могли голосувати на виборах в Данії до 1915 року, в Британії до 1928 року, в Греції до 1952, а, наприклад, в Іспанії – аж до 1977 року. 


І сто років тому аргументи поборників «традиційного укладу» були точно такі ж, як у сьогоднішніх гомофобів. Традиція. Вікові цінності. Уклад. Ерозія небезпечна, бо світ рухне.

Сelebrate diversity та інша веселка – це історія не про "європейські цінності".

Але світ якось встояв. І точно так само буде з ЛГБТ.

Як тільки питання про рівність прав виноситься на рівень загальної порядку – це означає лише те, що дуже скоро воно буде вирішено в бік лібералізації. Феміністки не могли з'явитися в 18 столітті – вони з'явилися в кінці 19-го. І через кілька десятиліть всі їх вимоги були задоволені. Точно так само було і з правами темношкірих американців – Мартіна Лютера Кінга з його «I have a dream» (1963) від інавгурації Барака Обами (2009) відокремлює 46 років. Всього-на-всього два з хвостиком покоління.

Заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття. У кожному випадку суспільство проходить через ці чотири класичні стадії адаптації до нової реальності. Так було з гендерним питанням, потім з расовим. Просто ті ж США знаходяться на стадії «прийняття», а ми все тупцюємо на стадії «гніву».

В тому і штука, що celebrate diversity та інша веселка – це історія не про «європейські цінності». Це битва між минулим і майбутнім. Між забобонами і знанням. Між мракобіссям і логікою розвитку людства. По один бік цих барикад стоїть «партія минулого», а по інший – «партія майбутнього».

І ми всі розуміємо, який з цих двох таборів приречений перемогти

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.